03.08.2014 - Здоров'я

12 тижнів життя

Проблема абортів щороку стає гострішою. Чи то глобалізація впливає на зміну пріоритетів, коли жінка радше готова присвятити все своє життя кар’єрі, аніж вихованню дитини, чи то падає моральний рівень молоді, яка розпочинає статеве життя мало не з 13 років, часто забуваючи про засоби захисту і не думаючи про можливі наслідки, піддаються згубному впливу суспільства. Причини і наслідки абортів ми спробували виокремити у матеріалі нижче.


Сьогодні для жінки нормально не створювати сім’ю. Зважаючи на те, що звідусіль лунають феміністичні заклики на кшталт „Кожна дитина повинна бути бажаною”, „Жінка сама керує своїм тілом”, така зміна пріоритетів є цілком закономірним явищем. Ну чому жінка зобов’язана витрачати свої сили і час на виховання дітей, якщо вона так само має право жити для себе, максимально реалізуватися у житті? Але чи можлива ця самореалізація без радості материнства і чи буде вона повною?

З історії аборту

Якщо хтось вважає, що аборти – це проблема лише останнього століття, то глибоко помиляється: перші згадки про штучне переривання вагітності датуються ще ІІІ тис. до н. е. Ставлення до абортів завжди було різним. Наприклад, Платон і Арістотель схвалювали аборт і рекомендували його як найкращий метод обмеження народжуваності.

У Римській імперії до абортів було особливе ставлення. Аборт там суворо заборонявся, але причиною цьому була… нестача солдатів і рабів в імперії. Проте римські жінки знаходили спосіб переривати вагітність: шляхом вживання особливої рослини, вони спричиняли викидень, який призводив до смерті плоду, або ж маля мало виражені побічні ефекти. А в Римі, як відомо, кволих чи недорозвинених дітей кидали в глибоку прірву чи яму.

У Стародавній Індії, згідно законів, аборт був заборонений для представниць найвищої касти, з метою збільшення чисельності привілейованого роду. Для інших каст такої заборони не існувало.

У Середньовіччі аборт вважався тяжким злочином, аналогічним вбивству родича. Як відомо, тоді дуже вагомим був вплив церкви, а за християнською концепцію, аборт позбавляє ще ненароджену дитину ритуалу хрещення, а значить є величезним гріхом. У XVI столітті під впливом церкви аборт карався смертною карою, пізніше це покарання замінилося тортурами та ув’язненням. Причому це стосувалося не лише лікаря, а й пацієнтки.

Вперше в світі аборт був узаконений у період Французької революції в 1791 році, а в Росії був дозволений після Жовтневої революції у 1920 році. Проте якщо у Франції цей дозвіл протримався усього до 1810 року, то у Росії він діє й досі.

Причиною узаконення штучного переривання вагітності в Росії стало збільшення кількості кримінальних або «підпільних» абортів, які нерідко спричиняли не лише тяжкі ускладнення, а й призводили до смерті як дитини, так і пацієнтки.

У 1936 році аборти знову були заборонені з метою попередження вимирання нації під час війни та репресій. Загалом Сталін завжди виступав проти абортів, і лише після його смерті, указом від 1955 року, заборона на аборт знову була знята.

До речі, до середини 60-х років аборти робилися в більшості випадків без будь-якого знеболювання, лише дещо згодом почали використовувати ефір, а потім і азот, які подавалися через маску. Внутрішньовенний наркоз був великою рідкістю і коштував дуже дорого, тому був доступний одиницям.

На сьогодні аборти повністю заборонені лише у 4 зі 193 країн світу (інформація зі звіту ООН 1996 року). В Україні, так само, як і в Росії та Білорусії, аборт не вважається злочином і є дозволеним.

Статистика сучасності

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі щороку роблять понад 50 млн абортів, а за останні 30 років таких операцій виконано більше, ніж мільярд.

Сесія Ради Європи у галузі біоетики в грудні 1996 року ухвалила, що ембріон є людиною вже на 14-й день після зачаття. Таким чином, медицина визнає аборт перериванням людського життя, тобто навмисним убивством, яке, за логікою, має каратися законом. Проте у різних країнах до цієї проблеми різний підхід. Лише в Росії, за офіційною статистикою, за один рік роблять близько 4 млн абортів.

У католицькій Польщі закони про аборти є одними з найжорсткіших у Європі. Аборт дозволено тільки до 12-го тижня вагітності і лише у разі небезпеки для життя матері, патології плоду або зґвалтування. За таку політику Польща не один раз зазнавала критики з боку ООН: на думку спільноти, закон, що забороняє штучне переривання вагітності, спричиняє збільшення кількості кримінальних абортів.

В Індії ситуація катастрофічна: медики підрахували, що за останні 20 років у країні було проведено приблизно 10 мільйонів абортів дівчаток через традиційне бажання народжувати хлопчиків. На деякий час навіть було заборонено робити ультразвукове дослідження, аби жінки не знали стать майбутньої дитини.

Цікава ситуація в Об’єднаному Королівстві. Незважаючи на те, що Великобританія славиться найвищим рівнем підліткової контрацепції серед країн Західної Європи, кількість абортів серед підлітків перевищує (!) кількість абортів серед жінок старших 21 року.

В Україні аборт карається лише у випадку, якщо штучне переривання вагітності зроблене особою, що не має медичного сертифіката за фахом “лікар акушер-гінеколог”. Про санітарні умови, як бачимо, не йдеться. Виходить, що лікар-гінеколог може робити аборти навіть поза межами лікарні, що у більшості країн уже називається кримінальним абортом і карається законом.

Психологічний аспект

Жінки, які зважуються на аборт, зазвичай пояснюють своє рішення просто: мовляв, дитина мені зараз ні до чого. І немає принципової різниці, чи це студентка, чи вже жінка років так 35-ти. Ну, уявіть, ви серйозно зайнялися кар’єрою, або ж вступили до вишу, або ж пішли на підвищення, а тут завагітніли, і перша думка, яка спонукає до аборту: «Я втрачу роботу, я втрачу все, до чого так довго йшла і чого так сильно хотіла».

Подібна реакція часто зустрічається і з боку чоловіків: якщо пара не налаштована на поповнення, жінка відразу ж вважатиме ще ненароджену дитину перепоною у її з партнером стосунках. А жінці важливо відчувати підтримку під час вагітності – нехай то буде коханий чоловік, родина чи друзі. Якщо ж жінка навіть і не думала про аборт, але і батьки, і подруги, і (найголовніше) чоловік переконують її у тому, що дитина їй не потрібна, погодьтеся, дуже важко відстояти свою думку і не засумніватися в правильності власного рішення.

Але це психологічні передумови, а які ж наслідки? Ви не знайдете лікаря, який стверджуватиме, що аборт не вплине на психіку жінки. Окрім традиційних почуття провини, депресії, часто з’являється схильність до самогубства, жінка починає вживати спиртне, або ще гірше – наркотики. Психологи пояснюють все це як своєрідну спробу втекти від почуття провини, уникнути відповідальності за свій вчинок.

Нерідко аборт спричиняє погіршення стосунків між партнерами. З одного боку причиною тому може бути порушення сексуальності жінки, з іншого – суто психологічний аспект, коли жінка починає звинувачувати чоловіка в тому, що він не вберіг її від подібної травми чи сам спонукав її до такого виходу із ситуації.

Подібні психічні порушення називаються у медицині постабортним синдромом і трапляються без винятку в усіх жінок, які пережили аборт вперше – у когось більш виражено, у когось менш. Австрійський психотерапевт Роза Штуммер пояснює постабортний синдром так: «Подумайте, хіба можливо ось так просто вийти на вулицю і вбити людину без яких-небудь наслідків для своєї психіки? Так само жінка підсвідомо розуміє, що вчинила вбивство».

Медичні наслідки

Найоптимальніший термін для аборту – 12 тижнів, тобто три місяці після зачаття. Загалом аборт забороняється аж після 28-го тижня, проте на будь-якій стадії штучне переривання вагітності спричиняє певні негативні наслідки.

Внаслідок аборту в 12 % жінок порушується менструальний цикл; окрім того, аборт – найчастіша причина тяжких гінекологічних захворювань: після аборту вони розвиваються в кожної п’ятої жінки. Також штучне переривання вагітності порушує роботу ендокринної і нервової систем, знижує імунітет жінки.

Особливе місце серед усіх ускладнень абортів займає постабортний синдром. Як бачимо, він включає в себе не лише психологічні симптоми, а й фізіологічні. Найбільш поширеними ознаками постабортного синдрому лікарі вважають безпліддя, передчасні пологи, позаматкову вагітність, викидні, сексуальні розлади, анорексію та ін.

Ось як пояснює негативні наслідки аборту гінеколог Людмила Смагитель: «Будь-який аборт – це механічне видалення внутрішньої оболонки матки. Під час механічного видалення цієї оболонки, до якої, між іншим, кріпиться плід, відкривається широка зона для розвитку різних інфекцій. Звичайно, якщо лікар-гінеколог правильно виконує свою роботу, ніякі інфекції до матки не потраплять. Окрім того, аборт часто спричиняє безпліддя. Причина цього така: при аборті так чи інакше порушується структура матки. Особливо небезпечний аборт для молодих дівчаток, в яких і так організм до кінця несформований, та й просто для тих жінок, які мали б народжувати вперше».

Одним із найгірших наслідків є раптове збільшення ризику розвитку раку грудей. Дослідження показують, що в жінок, які зважилися на аборт, імовірність розвитку раку грудей збільшується у три рази. Якщо ж жінка вже зробила більше одного аборту і перша дитина в неї народилася не раніше 35 років, ризик зростає у 8 разів. Причина досить проста: будь-яка жінка, яка вагітніє, переживає збільшення клітин молочних залоз, які остаточно формуються лише до кінця вагітності. Якщо ж жінка робить аборт, то клітини цих залоз залишаються несформованими, їхній розвиток не завершується, і таким чином вони стають незахищеними перед онконебезпекою.

Будь-хто, більш-менш ознайомлений з ембріологією чи генетикою, знає, що життя людини починається в момент злиття чоловічої та жіночої статевих клітин. З цього моменту зигота, що утворилася, володіє індивідуальним для кожної істоти набором хромосом, який визначає групу крові людини, її зріст, колір волосся, очей, тембр голосу та ін. На дванадцятий день після зачаття у зародка починає битися серце, через чотири тижні у нього вже сформовані кінцівки, за два-три місяці дитина починає ворушитися. Тож подумайте, чи вартий ілюзорний професійний успіх або ж «неземне» кохання таких жертв, коли свідомо погоджуєшся на вбивство живої частинки себе.

Олена Ремовська