Абонент тимчасово недоступний, або Що таке цифровий детокс?

Інтернет-простір заполонив наше життя. Робота, навчання, спілкування, покупки – все робиться у Всесвітній мережі. В один клік ми отримуємо будь-яку інформацію. Звичайно, Інтернет – це геніальний та важливий винахід людства, тому недооцінювати його було б неправильно. Але, попри десятки плюсів цього «Павутиння», існує сотня мінусів. Згадайте, як давно був день, коли ви зовсім не заходили в Інтернет? 


Три мільярди населення планети – активні користувачі Інтернету. Це 42%  жителів Землі. Два мільярди людей – користувачі соціальних мереж. В середньому, людина проводить шість годин на день в Інтернеті. Якщо взяти уявну людину, яка прокидається о 7-й ранку і лягає спати об 11-й, то виходить, що 35% свого часу на день вона витрачає у Всесвітній мережі. Ці факти вражають. З появою Інтернету люди почали хворіти. Ця хвороба називається Інтернет-залежність, і наслідки її жахливі. З’явились такі явища, як номофобія – страх залишитися без мобільного телефону, фаббінг – звичка відволікатися на мобільні пристрої замість того, щоб підтримувати розмову зі співрозмовником, екран-вуайеризм – спостереження за особистим життям людей через підглядання за їхніми екранами в громадському транспорті, офісі чи вдома. З появою Інтернету рівень розвитку покоління, що підростає, значно зменшився. Діти все менше і менше читають, вони втрачають цікавість до простих ігор на вулиці та віддають перевагу інтернет-іграм і мультикам.

Світ заполонила Інтернет-залежність. Як і з будь-якою залежністю, справа в кількості. Якщо ви помічаєте себе за переглядом сто двадцять третього відео про котиків – це означає, що ситуація вийшла з-під контролю. На собі я помітила таку закономірність: вихід з подругою в кафе може перетворитись на зустріч Інтернет-зомбі. Достатньо комусь одному зайти на секунду у Facebook, як він тебе занурює у себе. І ось ви вже вдвох у цій пастці. Інтернет – це сурогат живого спілкування. Він створює ілюзію повного життя. Ще одна закономірність стосується фотографій. Коли сидимо з подругою в кафе, вона може попросити мене сфотографувати її за чашкою кави, аби викласти цю фотографію в Інтернет. Тому що сьогодні люди роблять фото для соціальних мереж. Сьогодні люди не роздруковують фотографії і не вкладають їх у фотоальбом. Люди роблять фотографії не для себе, а для інших, часто незнайомих, людей в Інтернеті.

Інтернет – це легкий спосіб отримання задоволення. Коли ми дивимось милі відео, мозок реагує виробленням дофаміну (біологічно активної хімічної речовини, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення), тому шукати більш складні способи його отримання нам стає лінь. Інтернет змінює наше тіло. Це такі відомі нам речі, як зайва вага від постійної праці за комп’ютером та в’ялі м’язи. Окрім цього, є поняття «тунельний синдром» (характерні болі у зап’ясті від довгого використання мишки), зведений судомою «смартфонний палець» та специфічні зморшки на шиї у тих, хто схиляється над смартфоном. Все це не дуже приємні речі.

На фоні усіх цих наслідків з’явився цифровий детокс – свідома відмова від Мережі на деякий час. Все більше людей приходять до висновку, що їм несила самостійно боротись із залежністю від гаджетів, тому вони відправляються в якусь глибинку, щоб очистити свою свідомість та забути про існування Інтернету. В США навіть існує національний день без Інтернету – National Day of Unplugging. Звичайно, ніхто не каже ставати соціальним відлюдником, але для того, хто хоче навчитись жити не тільки в Мережі, пауза іноді необхідна.

У цифровому детоксі, як і в будь-якій дієті, існують певні правила. Тож для того, щоб контролювати свою появу в Інтернеті, необхідно:

  1. Налаштувати свої цифрові канали: відфільтруйте новинні канали, позбувшись непотрібних сайтів, без яких можна легко обійтися, перестаньте читати новини несвідомо.
  2. Взяти за правило проводити певний час у сім’ї без телефону.
  3. Ставитися до інформації як до ресурсу.
  4. Вчитися зосереджуватися. Робіть вправи на концентрацію уваги і відмову від технологій. Виділіть собі спеціальний час, коли ви не відволікаєтеся на перевірку пошти, телефону, соціальних мереж і займаєтеся концентрацією.
  5. Збирати інформацію, а не розпилювати її: користуйтеся додатковими інструментами або сервісами для зберігання заміток, щоб збирати інформацію і мати можливість повернутися до неї.
  6. Вивчати теорію, як працюють алгоритми, мережеві структури і системи. Вони дуже впливають на ваше життя.
  7. Не забувати про фізичний світ, тіло, дихання. Важливо робити перерви під час роботи за комп’ютером.

Цифровий детокс активно набирає популярність. Існують різні програми, літні табори та туристичні пакети. Такі програми пропонують все, починаючи від йоги, ігор, танцювальних вечорів і закінчуючи корпоративними вечірками без використання цифрових девайсів. Те саме стосується детоксу в туристичній сфері. Туристичні компанії закликають людей залишити вдома всі технічні пристрої і, перебуваючи на відпочинку, насолодитися простими задоволеннями життя без мобільних телефонів і гаджетів. Туристичний пакет цифрового детоксу містить спеціальну брошуру, в якій детально розповідається, як обходитися без технологій під час подорожі. Крім того, існують мобільні додатки та спеціальні програми, що дозволяють вибрати певний час обмеження доступу до Інтернету. На цей, встановлений вами, час програма повністю блокує ваш телефон, дає можливість зайнятися корисними справами та насолодитись реальним життям.

Як би там не було, і щоб там не казали, Інтернет на сьогодні є вкрай важливою річчю, без якої неможливо елементарно вчитися. В цьому я переконалась на власному досвіді. Видалившись нещодавно з усіх соціальних мереж, я прийшла до висновку, що не можу повноцінно вчитись в університеті та отримувати усю необхідну інформацію про завдання. Адже усі необхідні файли та інформація з’являються в одній з соціальних мереж. На жаль, провчившись так три місяці, я була вимушена знову зареєструватись в цій мережі. Але я продовжую сидіти на так званій «цифровій дієті». В мене з’явились нові можливості, купа вільного часу та виробіток дофаміну природними шляхами.

Єлизавета Бондар