Американська мрія: як вступити до ВНЗ у Сполучених Штатах

Хоча до вступної кампанії ще далеко, майбутні абітурієнти вже активно почали обирати ВНЗ, готуватися до випускних іспитів та Зовнішнього незалежного оцінювання. Водночас серед випускників з кожним роком зростає кількість тих, хто збирається отримувати вищу освіту закордоном. Я поцікавилася, як живуть ті студенти, які вже зараз навчаються в іноземних вишах. Олексій Лагуза, який навчається у США на третьому курсі Веслеян Колледж, погодився розповісти свою історію. 


Перші кроки до вступу

Після дев’ятого класу я вирішив, що хочу спробувати навчатися в Америці. Мої товариші сказали, що це реально, тим паче для мене, як для тенісиста (Олексій займається тенісом 12 років – ред.). Тоді почав шукати компанії, які б могли допомогти мені зі вступом до вишу. Знайшов таку та дізнався у них усю необхідну інформацію.

До вступу в американський ВНЗ готуватися треба завчасно, десь за 12-18 місяців до навчання, що починається з серпня.
Найголовніше, що ви маєте зробити, – досконало вивчити англійську мову, щоб скласти два іспити: 1) TOEFL – міжнародний тест на знання мови, у якому потрібно було набрати певну кількість балів. У кожного ВНЗ прохідний бал різний, та 2) SAT – іспит, що складають американці після школи. В одинадцятому класі через те, що займаюсь тенісом, у мене не було часу готуватися до них після уроків. Тому щодня перед школою я їздив до викладача. Було дуже важко, проте я знав, для чого це роблю.

Друга вимога, що стосується саме спортсменів, – відеозапис моєї гри у теніс тривалістю 12-15 хвилин. Це було потрібно через те, що я хотів вступити до вишу, де не тільки навчають професії, а ще й серйозно займаються спортом.

Третє – зібрати цілу купу документів і довідок зі школи та отримати високий середній бал атестата.
Четверте – перекласти усі довідки, атестат на англійську мову, завірити всі документу у нотаріуса.
П’яте – отримати студентську візу, яка могла з’явитись у паспорті тільки після того, як мене зарахує один з університетів.

Я надсилав документи одразу у декілька ВНЗ. Важливо обрати хоча б 3-5 коледжів, щоб мати запасні варіанти та можливість обирати. Щось на зразок страховки. В Україні така ж модель подачі документів: мало хто обмежується лише одним університетом. Варіанти мені запропонували у компанії, в якій я дізнавався, що треба зробити для вступу в Америку.

Підготовка до тесту TOEFL

Цей тест складається з чотирьох частин: читання, аудиювання, письмо та усне мовлення – усі вони не прості за своїм рівнем складності. Готуючись до кожної з них, я мав прикладати 100% зусиль. Займався зі вчителем, який мені допомагав. Також багато читав англійською, самостійно вчив слова, дивився фільми, слухав аудіокнижки. Намагався, щоб англійська була зі мною 24 години на добу.

Звичайно, були деякі важкі моменти. Наприклад, якісь невідомі слова та вирази. Я намагався одразу ж записати їх та перекласти, щоб запам’ятати. Проте, можу сказати одне, чим більше такої практики англійської з’являлось в моєму житті, тим краще я починав говорити та розуміти англійську. Одних уроків та вивчення правил замало для досконалого її знання.

Щодо структури тесту зупинюся трошки детальніше.
Читання: треба прочитати три-чотири тексти та відповісти на питання до них;
Аудиювання: слухаєш діалоги та тексти, відповідаєш на питання до них;
Письмо: пишеш твір на задану тему;
Усне мовлення: даються шість тем, про які ти повинен щось розповісти, на кожну тему відводиться не більше хвилини.

Я нервував під час тесту, тим паче, що не усім вдається скласти його з першого разу. Я теж опинився у такій ситуації. Спочатку був шокований, у якусь хвилину навіть опустилися руки, бо я не знав, що робити далі. Проте довелося знайти у собі сили та піти на іспит ще раз. Це ж моя мрія – навчатись у Америці. І батько сказав, що це мій другий та останній шанс скласти цей тест, тому відповідальність була ще більшою. Я зібрався з думками, повторив усе, що було можливе ще раз, і склав його.

Шалений графік 

Мій розклад у одинадцятому класі був зовсім не простим. Прокидався близько шостої години ранку, о сьомій вже був на занятті з англійської (для підготовки до TOEFL), о восьмій тридцять починались заняття у школі. Після них їхав додому, обідав та їхав займатися тенісом. Інколи після тенісу були ще заняття з англійської. Десь близько восьмої-дев’ятої години вечора був вдома і ще треба було знайти сили, щоб робити домашнє завдання.

Вільного часу майже не було. Але я знав, чого хотів, та йшов до своєї мети. Друзі дуже важливі для мене, але потрібно думати про своє майбутнє та робити все можливе для свого успіху вже сьогодні. Близькі люди розуміли мене та підтримували, а я намагався знаходити хоча б трохи часу для зустрічей з ними.

Момент істини

Десь у квітні я вже точно дізнався, що мене зараховано в американський ВНЗ. Прийшло навіть декілька позитивних відповідей з різних коледжів. Одне з найприємніших відчуттів – знати, що у країні твоєї мрії ти можеш навчатися не в одному ВНЗ, що тебе обрало декілька. Один з тих, у які мене готові були прийняти, був у пріоритеті. Я обрав його і зараз тут навчаюсь.
Є можливість отримати фінансову підтримку від навчального закладу. Проте про це треба потурбуватися завчасно: про бажання отримати стипендію чи знижку на проживання у кампусі треба повідомити керівництву ще наприкінці осені – такі питання тут швидко не вирішити.

Мене ж підтримують батьки – платять за моє навчання тут. На жаль чи на щастя, більше ніяк вони допомогти зі вступом та навчанням не можуть. Все залежить тільки від тебе самого, від рівня підготовки, від твого бажання, від твоїх зусиль. Американські університети хабарів не беруть. Для українців може і жорстоко, але правильно та чесно. Сподіваюсь, що і в нашій країні скоро буде так.

Очікування та реальність

Адаптуватися до нового життя та інших умов було непросто. Перший семестр був найскладнішим часом у моєму житті. Очікування та реальність не збігаються. Я приїхав і чекав, що викладачі так само, як і на наших уроках англійської мови, будуть розмовляти повільно, щоб я все розумів, але такого не було. Американці дуже швидко розмовляють. У мене були проблеми з усіма предметами, але врятувало те, що я добре склав новорічні іспити.

Вже зараз я відчуваю себе дуже комфортно. Зовсім не жалкую, що обрав цю країну. Викладачі, особливо професори, дуже люблять закордонних студентів та завжди раді допомогти. У моєму університеті я єдиний українець, але мене люблять та поважають. Ставлення учнів загалом чудове, маю багато друзів та знайомих. Авжеж, завжди знайдуться люди з не дуже високими моральними якостями та поганим вихованням, яким не подобаються учні з інших країн. Але таких мало і я на них не зважаю.

Олександра Шмарова