Арт-революція, або припиніть лаяти сучасне мистецтво!

У мистецтві – перманентна революція. Мало навіть сказати, що все дозволено: всяке новаторство заздалегідь прирівнюється до геніальності. Але, тим не менш, сучасне мистецтво піддається жорстокій критиці, а нинішнє століття проголосили епохою облуди та містифікацій. Та чи справедливо?


Куди котиться мистецтво?

Сьогодні відбувається переосмислення соціальних проблем, ряду тем, пов’язаних з історією, природою, насильством, світовим голодом, екологією. Художники підходять до всього цього різноманіття тем мультимедійно – засобами живопису, інсталяції, фотографії, відеозйомки. Митці отримали нові виходи поширення, нову аудиторію та нові можливості. Однак сучасне мистецтво багатьма визначається як безглузде і бездарне.

Нове в естетичній думці завжди викликало насмішки. Всякий значний зсув у мистецтві спершу піддавався висміюванню, і це – нормально. Стандартним результатом сучасних художніх практик виявляється чергова позбавлена смислу інсталяція. Але з цього не випливає, що культурна значущість сучасного мистецтва мала. Часто його коріння лежить у протестності, радикальності, поваленні як художніх, так і громадських догм. Революція в мистецтві завжди починається з сумніву в авторитетах. Звичайно, це викликає люте відторгнення у консерваторів – і це цілком природно.

Хто такий художник?

І все-таки, чому сучасне мистецтво піддається такій жорсткій критиці? Очевидно, тому, що не відповідає очікуванням публіки. Але чи догоджання споживачеві – це справжнє мистецтво?

Інтуїтивно може здатися, що мистецтво – це щось красиве, що приносить естетичну насолоду. Але ці завдання успішно вирішують на рівні ремесла – наприклад, ілюстратори і дизайнери.

Можна спробувати витягнути з кілометрів тексту, які вміщують спроби визначити мистецтво, якісь прості міркування. Правдоподібно звучить наступне: на відміну від ремесла, мистецтву важливо викликати у глядача якесь переживання. А краще – ввести його в який-небудь когнітивний дисонанс і звернути його увагу на те, про що він раніше не замислювався. Справжнє мистецтво робить людину трохи людянішою в найпростішому сенсі: чутливішою, кмітливішою, розумнішою.

Так, для сучасних людей твори епохи Відродження виглядають здебільшого красивими картинками. Але тоді привернути увагу аудиторії до людини та, зокрема, до її тілесних проблем було справжньою інновацією. Таким чином, в історії мистецтва виразно спостерігається еволюція свідомості і сприйняття людини.

На сучасний арт-прогрес значно вплинув розвиток технологій. В 60-х – відео і аудіо, що сприяло розвитку медійного мистецтва. Потім настала золота ера комп’ютерів та інтернету. І справа тут навіть не в розвитку нових технічних засобів для художніх практик, а в можливості художників не залежати від арт-галерей та кураторів. Творці нарешті здобули свободу, адже у них з’явився новий майданчик – інтернет. Повний безконтрольний хаос, у якому кожен художник може творити в рамках окресленого ним простору, де він сам собі господар.

Мистецтво і гроші

Незважаючи на практично повну незалежність творців, інституції сучасного мистецтва також набирають обертів. Сучасне мистецтво експонується галереями, приватними колекціонерами, комерційними корпораціями, державними художніми організаціями, музеями сучасного мистецтва, арт-студіями або самими художниками. Таким чином, як би жорстко не критикували сучасне мистецтво, з фінансової точки зору такий прогрес має явну перевагу.

Аби переконатися в цьому, досить поглянути на розцінки найбільших аукціонів Сотбіс і Крістіз. Для прикладу, гігантську відполіровану до блиску скульптуру Джеффа Кунса Собака з повітряних куль (Помаранчева) продали за 58 мільйонів доларів. Причому це – далеко не єдиний приклад сучасного художника, що зумів заробити мільйони. Музеї, бієнале, фестивалі та ярмарки сучасного мистецтва поступово стають інструментами залучення капіталу, інвестицій або частиною державної політики. Звичайно, не менший уплив мають приватні колекціонери та комерційні підприємства. Система сучасного мистецтва непомітно інтегрується в бізнес-інституцію, що так само викликає невдоволення багатьох його шанувальників.

З іншого боку, завдяки «фінансовому обороту» комерційні організації спонсорують премії в галузі сучасного мистецтва, купують роботи художників за великі гроші, формують колекції. У сучасному матеріалістичному суспільстві іншого сценарію і не варто було очікувати, адже матеріалізується не тільки мистецтво – така доля спіткала всі сфери життя людини.

Сучасні художники отримують фінансову підтримку за рахунок грантів, нагород і премій, а також – кошти від продажів своїх робіт. У сучасному світі вже не діє догма хороший художник – голодний художник.

Вердикт. Засудити чи виправдати?

Якою б агресивною і жорсткою не була критика сучасного мистецтва – воно має місце бути! Це – один з необхідних елементів еволюції людства. Воно розширює свідомість, стоншує почуття, розвиває увагу і сприйняття, не кажучи вже про суб’єктивну роль у житті кожної окремої людини. Протягом багатьох століть воно пов’язує покоління людей, епохи, культури.

Звичайно, мистецтво не завжди зрозуміле і визнане. Існувало безліч шкіл і напрямів, які були продуктом свого часу. І кожна епоха несе з собою своє мистецтво, раніше невідоме. І все це – продукт, що вбирає не тільки існуючі поняття про прекрасне, але і є потужним знаряддям до пробудження почуттів і думок сучасників.

Крім того, через мистецтво людство пише свою історію – від перших наскельних малюнків до сучасних ексцентричних витворів. І буде продовжувати писати її тисячоліттями, як би її не сприймали критики та мистецтвознавці. Мистецтво породжує нові образи, нові форми самовираження, по-новому вчиться виражати себе. Воно прагне інновацій, сміливих ідей, молодої крові, жадає зламати всі рамки, зрушити стереотипи і піти зигзагом. Воно не піддається судженням, логіці, суспільним уявленням про навколишній світ і реальність. Його неможливо приручити, йому неможливо диктувати свої правила. Незалежно від усталених традицій, воно висловлює дійсність під різними кутами, відображаючи дух епохи.

Мистецтво має колосальну соціальну значущість, тому що привносить фундаментальні зміни в наше бачення і розуміння світу. У процесі цих змін ми спостерігаємо зародження нової структури свідомості та об’єднання перспектив, яке неможливо було уявити ще кілька десятиліть тому.

Плід художньої творчості, якій би жорсткій критиці він не піддавався, – це витвір мистецтва. Він може бути геніальним, поганим, взагалі жахливим, але – витвором. Це як композиція картини або колорит – невдалі або чудові, вони в будь-якому випадку присутні.

Наостанок

На завершення хочеться лише підсумувати, що сучасне мистецтво – демократичне, оскільки використовує повсякденний матеріал, займається реальністю, і тому – впізнаване. З розвитком технологій воно нарешті набуває свободи і незалежності. Це зміцнює зв’язок художника з аудиторією і дозволяє йому донести свою думку більш точно, без спотворень і чужого втручання.

Мистецтво нарешті не скуте путами цензури, що ще раз доводить демократичність нашого суспільства. Звісно, актуальне мистецтво ще довго піддаватиметься критиці, особливо якщо брати до уваги нашу ментальність і страх усього нового. Але чи є цей страх виправданим – чи він лише загальмовує процес удосконалення сучасної культури? Покаже час.

Вікторія Горобко