Астротурфінг – нова зброя інформаційної війни

Для когось відслідковування коментарів в Інтернеті – розвага, для когось – робота. Громадське життя пронизане інформаційними потоками, які повністю віртуалізувалися в мережі Інтернет. Природно, цей ресурс використовується для реалізації завдань зі зміни думки громадськості різними групами впливу.


У наш час в Україні більшість людей, так чи інакше здатних впливати на інформаційний простір, включені в процес обговорення важливих проблем і формування інформаційних потоків.

Що ж таке астротурфінг і хто цим займається?

Астротурфінг – створення штучної громадської думки або емуляція суспільної підтримки шляхом коментування різної інформації в мережі Інтернет штучно створеними користувачами, яких називають ботами, із заздалегідь налаштованими варіантами дискусії за допомогою спеціальних комп’ютерних програм. Раніше такі технології застосовувалися в чатах і комп’ютерних іграх, а зараз у формуванні громадської думки.

Автори The Guardian пишуть, що астротурфінгом користувалася команда виборчого штабу кандидата в президенти Сполучених Штатів Америки від Республіканської партії Джона Маккейна, торгова мережа Wal-Mart, фірма Sony. Сьогодні, на думку британських журналістів, цей спосіб піару, за допомогою якого нам «впарюють» продукт або кандидата під соусом схвалення громадською думкою, просто розцвів, але ще є китайська “50-центова” армія, яка виводить турфові війни на новий рівень (50 центів – оплата за кожен “вдалий” пост в мережі).

Термін astroturfing добре відомий англомовним практикам PR. Їм описують проекти, метою яких є створення враження спонтанної, народної підтримки політика, політичної групи чи партії, продукту, сервісу, події. У цьому випадку така підтримка не є справжньою. Слово «AstroTurf» означає яскраво-зелене штучне трав’яне покриття, яке використовується на стадіонах. Таким чином, «astroturfing» означає імітацію чи підробку громадської думки або поведінки для того, щоб озвучувати потрібні месиджі і впливати на ЗМІ та органи влади.

Очевидна відмінність коментаторів-ентузіастів і астротурферів – комерційна складова їх діяльності. У китайській 50-центовій армії переважають студенти, найбільш мобільні інтернет-серфери, які можуть ефективно протистояти «антикитайським підступам» – негативній інформації про КНР, якої навколо Китаю предостатньо.

Англійські журналісти підрахували, що «солдати» китайської армії астротурферів не в змозі годувати себе. Тому вони роблять висновок, що студентів (основний контингент 50-центовой армії) залучає суміш вигоди і націоналізму. Щось схоже – суміш політики та матеріальної зацікавленості – пропонував своїм Інтернет-прихильникам Джон Маккейн, проте в Європейському Союзі та США такий вид пропаганди стає все менш ефективним і не в останню чергу через те, що держави намагаються обмежувати його за допомогою законодавства.

Дещо по-іншому йдуть справи в колишньому Радянському Союзі, де кількість користувачів обмежена, а політика набагато переважає над економікою. Тут журналісти російської та західної преси вже «вирахували», що астротурфінгом займаються не піарщики, а люди, які носять погони.

«Персонажі цієї «групи» представляються людьми різних професій, які пишуть свої повідомлення з різних міст і країн. Вони, за їхніми словами, належать до різних соціальних і вікових груп. Проте при тривалому спілкуванні та уважному за ними спостереженні неминуче виявляєш цілу низку вельми характерних особливостей і спільних рис, не властивих ніяким іншим учасникам дискусій, – помічають спостерігачі. Але, крім набитої оскоми осудним людям «державницької» ідеології (а також ксенофобії, антиамериканізму, антисемітизму і нетерпимості до інакомислення), ці «люди» виділяються жорсткою установкою, груповою корпоративною мораллю, загальною інформаційною базою, чіткими навичками поведінки і вельми специфічними методами полеміки і «роботи з об’єктом». У цій «групі» існують єдині для всіх форумів принципи обробки масової свідомості, пов’язані насамперед з планомірною і усвідомленою брехнею, наклепом і дезінформацією. Таких коментаторів вже охрестили «командою Г», натякаючи на її зв’язок з колишньою “КГБ”.

Для самої «команди Г» все це може бути небезпечно подвійно, адже якщо на Заході 50-центова армія може тільки втручатися в громадську думку, представлену засобами масової інформації, то в колишньому Радянському Союзі, інтернет-спільнота часом залишається єдиним притулком для вільного обміну думками та відображення його природного фону. Спотворюючи його, політики, влада або хтось ще замазують іншим дзеркало, в якому вони ж могли б побачити ті біди, які до них тільки підбираються, а не тоді, коли сокиру вже занесли над їх головами.

Які загрози?

Українські реалії демонструють затребуваність професійних підходів до роботи в блогах і соціальних мережах. Однак навіть великі гравці не виходять за рамки традиційних методик. Спроби реалізуватися в соціальних мережах не викликають захоплення, оскільки відсутнє ідеологічне наповнення та інтелектуальне виконання. В якості загального висновку можна зазначити, що вищеописані техніки і технології в Україні набувають все більшого розголосу. Сфера їх застосування – конфлікти усіх рівнів, результат яких залежить від думки громадськості. Не варто забувати, що Інтернет в наш час є важливою складовою людського існування, а значущу для життєдіяльності інформацію людина сприймає досить скептично і вимагає діалогу. Як наслідок – необхідно персоніфікувати спілкування з аудиторією і підвищувати якість кожного повідомлення в блогах і коментарях.

Ліпич Ольга