Автостопом до Канади, або Дядьку, підвезете?

Що робити, коли зовсім немає сил і хочеться просто від усього втекти? Хтось порадить ванни із солями, інший рецепт — горнятко чаю, гарна книжка й мінімум людського товариства. А є люди, які в таких випадках справді залишають усе й вирушають у мандри. Як оминути трюїзм із купівлею квитків на транспорт, весело провести час, завести нові знайомства, та, можливо, опинитися не зовсім у запланованому місці? Поїхати автостопом.


Автостоп — це особливий вид подорожі, який не потребує значних витрат, але вимагає комунікабельності й відсутності комплексів. Якщо Ви будете соромитися підняти руку, щоб зупинити авто — навряд чи далеко заїдете. Початківцям такий вид проїзду додає адреналіну, а досвідчені автостопники вважають його просто цікавішим способом пересування, ніж потяги, автобуси чи навіть літаки.
Звичайно, простіше, коли ти знаєш, що о такій-то годині звідти відбуває потяг, і ти точно зможеш ним поїхати, бо маєш квиток. Якщо Ви не любите ризикувати, якщо у Вас погана стресостійкість, автостоп не найкращий варіант. Інших моментів: підтримати розмову, мило усміхатися, але не створювати хибних вражень — можна з часом навчитися.

Перший раз


Щоб автостоп не завершився фіаско, варто добре до нього підготуватися. Це потребує уваги і зусиль лише кілька перших разів, згодом це входить у звичку, а «професійні» автостопщики роблять це «на автопілоті». Отож, для першого автостопу достатньо знайти досвідченого супутника і виконувати його інструкції. Якщо Ви все-таки хочете взяти активну участь у підготовці до подорожі, зважте на такі речі:
- Стопити найкраще удвох. Ідеальним варіантом вважається, коли це дівчина (їй легше зупиняти машини) і хлопець (відповідає за безпеку).
- Слід спланувати маршрут. Від цього залежить те, де Ви будете намагатися зловити авто. Найкраще обирати велику трасу, яка сполучає початковий пункт із точкою призначення. Якщо ваша ціль лежить обабіч від великих шляхів, оберіть точку пересадки, з якої Ви будете добиратися допоміжним транспортом.
- Визначте часові рамки. Як правило, дорога до віддалених пунктів займає цілий день. Де Ви заночуєте? Що будете робити, якщо не встигнете добратися до тієї точки? Заплануйте запасні варіанти.
- Інвентар. Визначте, на скільки часу може розтягнутися ваша мандрівка, аби взяти усі необхідні речі і відповідну суму грошей.
- Погода. Не варто вирушати у подорож у погану погоду. Ймовірність простудитися і повернутися додому з нічим надто велика.
Перший автостоп — як перша любов: його неможливо забути. Але у Ваших силах зробити так, щоб спогади були приємними. Для цього потрібно не тільки попередньо підготуватися, а й дотримуватися певних правил під час поїздки.

Правила, які існують не для того, щоб їх порушувати


Часто правила асоціюються у нас із обмеженням свободи. Автостоп допомагає побачити, що все-таки правила — це своєрідний пасок безпеки, а не гамівна сорочка. Немає одного кодексу, в якому від А до Я розписані усі ситуації та рекомендована у таких випадках поведінка. Ці знання передаються усно від наставника учню. Основні з них такі:

  • Не подорожуйте самі, особливо без досвіду;
  • Не відкладайте початок автостопу на післяобідню пору — можете не встигнути добратися до потрібної точки до темряви;
  • Дівчатам — не одягайтеся зухвало, не фліртуйте з водієм;
  • Якщо водій викликає у Вас сумніви або тривогу, краще вийдіть і пересядьте в іншу машину;
  • Не погоджуйтесь на пропозицію випити із водієм «по 50 грам» до завершення поїздки; якщо водій випив і невпевнено керує машиною, краще вийдіть;
  • Не вступайте в дискусію та не критикуйте погляди водія щодо політики, релігії та інших конфліктних сфер;
  • Записуйте номер машини, у яку сідаєте, і надсилайте СМС-кою друзям, які вдома;

Деякі з цих правил елементарні, проте деякі «цивільним» невідомі. Автостопщики надають значення не усім приписам.

Устами стопщика


Дехто вважає ідею писати друзям, у яку машину сідаєш, невдалою. Пояснюють це тим, що все одно друг за кілька сотень кілометрів не зможе Вам нічим допомогти. Не вважає такий захід безпеки ефективним і Марина Сирота — автостопер із солідним стажем. Щоправда, аргументує таку позицію вона інакше. Марина каже, що за роки навчилася досить добре розрізняти, з якою людиною вона має справу. Крім того, вона запекла оптимістка.

«Я впевнена, що хороших людей набагато більше, ніж ми думаємо. Мені траплялося у житті безліч добрих людей, які робили щось для мене просто так, не очікуючи нічого взамін. Просто потрібно більше вірити у людей і не боятися їх. А якщо страшно — пам’ятати, що вони тебе бояться так само.»


Марина родом із Хмельниччини, але зараз проживає у Києві. «Катнутися стопом» може і кудись задля розваги, і просто додому. Для Марини єдиним критерієм, який визначає, чи варто їхати автостопом, є ціль. Якщо єдиною метою є безкоштовний проїзд — такому стопу гріш ціна. Проте коли людина хоче поспілкуватися з кимось, гарно провести час і отримати нові враження — це зовсім інша справа.
Рідні Марини вже звикли до таких дивацтв. Коли мама телефонує їй і дізнається, що чадо знову їде невідомо куди, а до Києва повернеться «у неділю, ну, максимум у вівторок» — вона не панікує та не впадає в істерику. Тільки так ніжно, як це може зробити лише дбайлива мама, каже:

— Тільки ж ти поїж мені, щоб голодна не була.


Але з цим у дорозі все гаразд. Марина завжди передбачливо бере із собою канапки. До того ж, далекобійники — люди привітні, гостей зустрічають якщо не хлібом-сіллю, то принаймні ковбасою зі пиріжками. Щоправда, вони радше пригощають — та й, зрештою, підвозять дівчат. Тому Марина прискіпливо вибирає напарника і часто зупиняє свій вибір на жінках за кермом.

— Дуже часто люди категоричної думки: їхати стопом без хлопця може тільки «пальнута» дівчина. І дурницю кажуть. Мені більше подобається їхати удвох із дівчиною. По-перше, водіям так комфортніше — почувають себе справжнім чоловіком у жіночому товаристві. А така нагода їм трапляється не так вже й часто. По-друге, тоді далекобійник ще й нагодує Вас (сміється). І Ви таким чином можете побачити його побут майже повністю, так би мовити, спробувати його на смак.


Задоволення від цього отримують обидві сторони: один ситий, а інший почувається доброю, щедрою людиною. Серед далекобійників навіть є такі, які навмисне припасають щось смачненьке для гостей-пасажирів. Один із них звичним рухом дістає пачку кукурудзяних паличок і простягає, кажучи добре вивчену фразу:

— Їжте, дівчата. Солодке — то для дітей і жінок. Чоловікам таке їсти зась.


Як кажуть люди…

Автостоп не є популярною темою для обговорення під час святкових застіль. Проте все одно існують певні міфи, які викривляють уявлення про автостоп. Найпопулярніші серед них такі:

- В Україні автостопу практично не існує. Він існує та стопщиків чимало, проте водіїв, готових підвезти незнайомих людей хіпстерської зовнішності, значно менше. Легковички не завжди розуміють, чого на узбіччі стоїть людина і махає рукою, якщо перед цим проїхала маршрутка, або ж просто не мають місця.
- Зупиняє машини на трасі — значить, повія. Один далекобійник розповів, як працюють жінки на трасі. Виявляється, найчастіше вони шукають клієнтів у так званих «лагєрях для дальнобойщиків» — на величезних паркувальних майданчиках для водіїв габаритних машин. Кожна із представниць найдавнішої жіночої професії має свою територію, і залізти на чужу — моветон. Наслідком такого порушення може стати часткове облисіння у процесі вияснення стосунків.
- Як тільки тебе підвезли, відразу ж виставлять рахунок. Водії найчастіше підбирають випадкових пасажирів для того, аби було з ким побалакати. Попереду — шість чи й більше годин дороги. Заснути на швидкісній трасі часто означає смерть, а співрозмовник — чи принаймні слухач — може зробити поїздку легшою і приємнішою. Хтось може подумати — що заважає розмовляти із самим собою чи слухати музику? Проте розказувати собі всоте якусь історію із власного життя не дуже цікаво, а музика не вимагає зворотної реакції. Щоправда, бувають випадки, коли водії легкових автомобілей просять гроші. Проте вони поодинокі.
- Автостоп — це тільки для студентів. Справді, студенти як люди з обмеженими фінансовими можливостями особливо прихильні до автостопу, проте серед автостоперів трапляються навіть пенсіонери. Інша річ, що їх манери стопити відрізняються, та й дистанції у них значно коротші.
- Стопити без дівчини неможливо. Так, дівчата привертають увагу, та їм зупиняють більш охоче. Проте навіть хлопців за двадцять, всих у тату, зі поголеною макітрою хтось підвезе. Головне — наполегливість.
- Пасажир — безплатний психолог водія. Із такої тези випливає висновок, що автостопщик мусить вислуховувати нескінченні нудні скарги про погане життя. Насправді далекобійники — це такі собі філософи з цікавою лайф-сторі, які ще й мають свої думки про все на світі. І з почуттям гумору у них все гаразд. Якщо протягом недовгого часу поспілкуєтеся зі кількома водіями, зможете визначити найхітовіший анекдот. Такий, як цей:

Анекдот від далекобійника


Дружина далекобійника довго просила його, щоб він взяв її у рейс. Врешті він погодився. Їдуть, жінка озирається навсібіч, охає й ахає. В обід чоловік зупиняється біля придорожнього кафе, щоб купити щось перекусити. Жінка чекає в машині. Раптом двері з її сторони відчиняються, до кабіни залазить повія. «Що ти тут робиш? Це моя територія!!» — кричить вона й за патли витягує жінку із кабіни. Це був останній раз, коли жінка просилася в рейс.
***

Водій нагодує Вас, заспіває пісню, полає владу, розсмішить жартами, розповість про своє дитинство, юність, про сім’ю. А тим часом за вікном плистимуть дерева, трави і асфальт. Минуть кілометри, Ви станете мудрішими на ще одне, непрожите Вами життя. Неповторна романтика цих хвилин зачарує, засіється у серці, щоб колись прорости ностальгією та змусити знову рушити у дорогу. Але все це лише слова. Вони можуть скласти уявлення про автостоп, але отримати цілісну картинку допоможе тільки власний досвід. Тож, як кажуть справжні автостопщики, теплої траси!

Василина-Катерина Булик