Байдики: бити чи не бити?

Як боротися з лінню і чи варто взагалі це робити.

У християнстві це явище вже  давно величають  смертним гріхом, проте кожен з нас стикається з ним повсякденно. Його також можна вважати найвпливовішим фактором, який  формує  наше теперішнє  і  майбутнє, а  то й, буває, давно спаплюжив своєю присутністю недавнє минуле. До Вашої уваги перший номер у рейтингу найбезглуздіших причин будь-яких проблем  — лінь.


Відверто про «неї»…

Відомий американський актор Уілл Сміт у свій час подарував людству таку геніальну цитату: «Немає гіршого болю, ніж той, який відчуває людина, що не досягла бажаного внаслідок власної ліні». Цікаво, звідки про це знає один із найталановитіших артистів сучасності? Ймовірно, до подібної думки його підштовхнув власний гіркий досвід. Звідси випливає, що лінь — невід’ємний атрибут людського життя, перепона, яку щоденно потрібно долати навіть найуспішнішим та найгеніальнішим. Певно, лінощі «не звертають увагу» на те, хто ти: Уілл Сміт чи Галя Пупко з дев’ятої будівельної бригади. Вони приходять неочікувано і нерідко залишаються надовго, а інколи (й таке буває) назавжди.

Між іншим, багато психологів вважають, що лінь має повне право на існування, адже за своїм емоційним статусом нічим не відрізняється від любові, ненависті, радості чи гніву. Це особливий стан, якого не потрібно боятися та уникати. Проте тут є свої нюанси, адже лінощі — занадто неоднозначне явище, щоб дивитися на нього тільки з однієї точки зору. Так от, розрізняють лінь як  відсутність сили волі та  як загальну слабкість, перевтому. Класифікація примітивна, але зрозуміла, адже в цьому випадку все залежить лише від ставлення людини до своєї ліні, надання їй тимчасового чи постійного характеру. Це прослідковується дуже просто: якщо студент весь семестр не відвідував лекції та семінари, не маючи на те поважної причини — мова буде йти, скоріш за все, про лінь постійного характеру, яка з часом буде набувати все жахливіших розмірів. Якщо ж студент щоденно відвідує свій виш, сумлінно виконує завдання і самовдосконалюється, але в один прекрасний день розуміє, що сил вже не вистачає і, припустимо, пропускає пару — тут ми спостерігаємо тимчасову лінь. Чому тимчасову? Відповідь банальна: тому що другий студент, скоріш за все, на наступний день вже побіжить на заняття та ще й відпрацює пропущений семінар в десятикратному розмірі. Лінь в сумлінній людині не приживається, вона є тільки природнім механізмом, який виконує регулятивну функцію. Тому слід розглядати лінь як спад, перенавантаження організму і людської свідомості.

Є й інша версія: лінь — це хвороба. Представники цієї гіпотези переконані, що неробство потрібно лікувати і якнайшвидше. Методи, способи і рецепти  доволі прості: більше рухатися, займатися спортом, знайти хобі, подорожувати і дізнаватися нове. Загалом, роботи все те, що роблять щасливі та успішні люди. Але ж, погодьтеся, будь-яка хвороба має свої симптоми та наслідки. Чи має конкретні ознаки лінь, якщо багато спеціалістів таки погоджуються з ярликом «хвороба»? Так, британський лікар Річард Уїллер називає такі наслідки лінощів: гіпертонія, діабет, ожиріння, серцево-судинні захворювання. Це для нас давно не дивина – хвороба, наслідками якої є інші хвороби. Але які тоді симптоми? Тут все складніше, адже лінь дуже просто сплутати з депресією. Проте одна відмінність між ними таки існує. Справа в тому, що депресія, як і короткочасна лінь, є результатом перенавантаження, зневіри в собі. Депресію зазвичай визнають саме так, з нею намагаються боротися. А от лінощі чомусь сприймають як фон, хоча тут потрібен інший підхід. Який саме? Психологи радять почати з малого, а саме — визнати те, що це не світ такий жорстокий, а хтось занадто лінивий. Отже, щоб вирішити проблему, потрібно визнати її існування. На жаль, у випадку з неробством це занадто важко, адже ми завжди готові звинуватити кого завгодно, але не себе

Одвічна боротьба з лінню

Як би там не було, але безвихідних ситуацій не буває, а, отже, можна подолати і такого жахливого ворога, як лінь. Тому для тих, хто давно хотів це зробити, але не вистачало сміливості та бажання, знайдеться декілька важливих порад:

1.Мотивація. Це загальновідомий факт: коли немає мотивації — немає бажання. Тому варто поставити перед собою конкретну (або навіть глобальну) ціль, яка б надихала вас на нові звершення та досягнення. Проте не варто забувати, що кожна велика ціль складається з безлічі малих. Тут прослідковується психологічний нюанс: червоний диплом — це клопіт, десятки сесій, а значить — тисячі семінарів та лекцій. Висновок: потрібно не забувати про свою глобальну мету, але, в основному, зосередитись на реалізації тих крихітних завдань, які з’являються щоденно.

2. Контроль. Теж перевірена роками стратегія боротьби з лінню. Проте логічно припустити, що у людини, яка тривалий час самостійно не в змозі перемогти лінь, є проблеми і з самоконтролем. Тому слід знайти для себе персонального помічника (родичів, друзів, викладачів), який  регулярно б слідкував за вами та вашою діяльністю. Перевірено: під наглядом людина працює з більшим ентузіазмом.

3. Відпочинок. Так-так, в боротьбі з лінню найважливішою зброєю є саме відпочинок. Зрозуміло, що він має бути правильним і корисним. Ви можете почитати улюблену книгу, послухати класичну музику, прогулятися чи приготувати смачну вечерю. Тут також є один нюанс – корисність.  Прочитавши книгу, ви отримаєте не тільки задоволення як читач, а й користь як інтелігентна начитана людина, яка будь-кого може здивувати своєю ерудицією. Приготувавши смачну вечерю, ви почуєте немало компліментів від рідних людей щодо вашої старанності та кулінарного таланту. Відпочинок має бути активним та веселим, а головне — корисним!

4. Спорт. В час, коли наше суспільство повільно набуває статус інформаційного, про фізичний розвиток та здоровий спосіб життя забувають. Це прикра помилка, адже саме спорт дає багато сил та енергії і, як не дивно, змушує повірити в себе. Доведено, що саме після занять фізкультурою у людей з’являється бажання працювати та творити. Тому якщо хочете забути про ліниве життя — гайда в спортзал!

5. Я — молодець! Життя наповнене успіхами та невдачами, але для того, щоб примножити перше і ліквідувати останнє потрібно небагато — просто повірити в себе. Забудьте про те, що  колись були лінивими. Це було вчора, пару годин чи хвилин тому, але не зараз. Можливо, для оточення ви ще досі мізерний ледар, проте це легко можна змінити. Зробіть щось! Просто зробіть щось корисне і похваліть себе за це! Підійдіть до дзеркала і скажіть: «Я — молодець!». Все дуже просто. Ви собі друг, а не ворог, тому маєте відчувати, що заслуговуєте найкращого. Звичайно, заслуговуєте, тому що Ви — молодець!

Коментар Лариси Жук, психологині: «Особисто я визначаю лінь як невід’ємну частину людського життя, яку апріорі повністю перемогти неможливо. Та й навіщо? По-перше, це занадто складно. По-друге, це вам тільки нашкодить. Лінь є корисною тоді, коли є трохи вільного часу. Зовсім трохи. Проте, коли лінощі вже стали звичкою — бережіться! Панікуйте! Вас не врятують жодні поради, тренінги та психологи. Це проблема особисто кожного. Між іншим, я теж в літературі не дилетант, тому знаю одну чудову цитату про лінь: «Ліниві завжди бувають людьми посередніми». Належить вона Вольтеру. Знаєте, на думку спала ще одна його вислів: «Суперництво — пожива для генія». Тому мій особистий рецепт боротьби з лінню — суперник. Ось це, як на мене, найкращий стимул. Все пізнається в порівнянні, а люди не хочуть бути гіршими за когось, тому готові навіть відкинути свою лінь та невпевненість».

 Юлія Юрчик