26.04.2015 - Здоров'я

Бар’єри на шляху ВІЛ/СНІД: міф чи реальність?

1995 року Всесвітня організація охорони здоров’я класифікувала Україну як країну з низьким рівнем поширення ВІЛ-інфекції/СНІД, а всього лише через рік ми стали лідерами наймасштабнішої епідемії в Європі…


Один фунт профілактики кращий за тонну ліків

Сучасне українське суспільство таїть у собі численні фактори ризику, які містять потенційні загрози здоров’ю і навіть самому життю дітей і підлітків. Особливу небезпеку становить ситуація із  ВІЛ/СНІД. 

У нашій країні впродовж останніх років триває погіршення епідемічної ситуації щодо ВІЛ/СНІД, який вражає насамперед молоде покоління. За експертними оцінками, нині в Україні налічується 142 384 людини, хворих на ВІЛ/СНІД. За темпами поширення ВІЛ/СНІД ми посідаємо провідне місце в Європі.   

Найбільш уражені регіони: Дніпропетровська, Донецька, Миколаївська, Луганська, Харківська, Запорізька, Черкаська, Полтавська області, АР Крим, міста Київ та Севастополь (за даними Міністерства хорони здоров’я та Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні).

Проте ця статистика – лише верхівка айсбергу, латентний контекст проблеми уявити надзвичайно важко. За визначенням міжнародних експертів, офіційно зареєстрована кількість ВІЛ-інфікованих не відображає реальної ситуації в Україні і давно перевищила 500000 осіб. Якщо ж врахувати, що половина випадків інфікування ВІЛ – молоді люди віком до 24 років, то стає зрозумілим, чому експерти визнають стан здоров’я підлітків і молоді в Україні таким, що становить загрозу національній безпеці.

Однак ті ж фахівці стверджують, що епідемію ВІЛ/СНІД серед молоді можна призупинити. Казка? Ні! Це реальність. Назва їй – завчасна профілактика через розвиток життєвих навичок. Свідоме ставлення молоді до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування в них  навичок і потреби здорового способу життя відіграє роль стратегічного життєвого ресурсу і бар’єру на шляху ВІЛ-інфекції.

Реалізацію цього чи не найважливішого завдання педагогам і батькам допомагають здійснювати українські та іноземні громадські організації, приватні бізнесові структури (на зразок ГО «Бізнес проти СНІДу», яка є асоційованим членом коаліції «Трансатлантичні партнери проти СНІДу»), різноманітні благодійні фонди, а також  визнані у всьому цивілізованому світі організації – ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНЕЙДС, ПРООН, МБФ «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» тощо.

Така співпраця дає змогу поєднати кращі вітчизняні і міжнародні традиції та вивчити ефективний досвід профілактичної діяльності з формування у дітей та молоді навичок і потреби ведення здорового способу життя, який дозволив зменшити темпи поширення небезпечної інфекції.

Уроки історії

Понад 20 років існування епідемії ВІЛ/СНІД переконали людство, що не має простих способів її подолання. Особливо неефективними виявилися спроби застосування репресивних механізмів та ізоляції хворих, моралізаторських підходів у вихованні.

Під час усіх попередніх епідемій, які вирували час від часу впродовж багатостраждальної історії нашої цивілізації, людство виживало, якщо виносило певні уроки.

Тривала епідемія ВІЛ/СНІД, зокрема, принесла розуміння того, що, по-перше, нікому не вдасться відгородитися від неї. Вона вчить нас єднати зусилля педагогів і медиків, державних установ і недержавних організацій, дорослих і дітей, здорових та інфікованих, усього нашого розмаїтого суспільства.

Другий важливий урок полягає в усвідомленні того, що подолання епідемії ВІЛ/СНІД неможливе без якісно нових підходів до профілактики, які б не лише вчили людей дотримуватися заходів безпеки, а й впливали на їхні ставлення і поведінку, робили їх відповідальнішими і водночас набагато толерантнішими та людянішими.

Третій урок  привертає увагу держави і суспільства до того, що жодній країні світу не вдалося зупинити епідемію ВІЛ/СНІД без масової профілактичної роботи серед підлітків і молоді, здійснювану насамперед через систему шкільної освіти.

Чи сповідує наша держава новітні ефективні підходи до розв’язання цієї нагальної проблеми? На щастя, маємо визнати, що, на відміну від багатьох інших кризових явищ, на обрії нашої профілактичної роботи почало розвиднятися. Останніми роками освітяни та науковці, медики та психологи, об’єднавши творчі зусилля, створили декілька проектів, розгорнули активну діяльність з різними цільовими і віковими групами.

Життєві навички – бар’єр для ВІЛ-інфекції

В Україні освіта на засадах розвитку життєвих навичок системно запроваджується через предмет «Основи здоров’я» та факультативний курс «Профілактика ризикованої поведінки», проекти «Корисні звички», «Школа проти СНІДу», «Створення безпечного середовища для молоді України» тощо.

Це – новітня методологічна основа, що повністю відповідає потребам і вимогам часу і, що важливо, лежить у руслі реформування освітньої системи України. Це рішучий перехід від традиційних методів навчання, що базуються на принципах «отримання знань» до реалізації принципу «навчання через дію». Ця методика добре відома в усьому світі. Завдячуючи їй, було здійснено прорив у профілактиці шкідливих звичок, насилля, ризикованої поведінки та ВІЛ/СНІДу. ЇЇ рекомендують до застосування авторитетні міжнародні організації – Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Дитячий Фонд Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні».

    На відміну від багатьох інших підходів, навчання на основі розвитку життєвих навичок забезпечує позитивні зміни у поведінці учнівської молоді, бо – це:

- підхід, зосереджений на учнях;
- акцент на соціально-психологічні уміння і навички;
- інтерактивні методи, що базуються на залученні та співпраці;
- більш енергійний та привабливий процес викладання;
- надання можливості для негайного відпрацювання навичок.

Організація партнерської взаємодії

Розуміння і прийняття дитини як найвищої суспільної цінності, як головного предмету педагогічної і загальнолюдської турботи є основою згуртування батьків, педагогів та місцевої спільноти в спільній діяльності з формування здорового способу життя учнівської молоді.

Проблему, що стосується всього суспільства чи громади, розумніше і бороти «усім миром», об’єднавши досвід і розум державних інституцій, суспільних організацій, волонтерів – усіх зацікавлених і небайдужих людей. Але, водночас, народна мудрість застерігає, що «у семи няньок дитя без ока». Тобто необхідно ще і вміти узгоджувати, синхронізувати свої дії заради досягнення спільної мети.

Бути партнерами означає використовувати сильні сторони і можливості та компенсувати слабкі сторони чи обмежені можливості одне одного під час розв’язання проблеми.

Думки експертів

Пономаренко Володимир Степанович, кандидат технічних наук, національний координатор проекту «Школа проти СНІДу»: «ВІЛ вражає здебільшого молодь. За даними українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України, це здебільшого люди у віці від 15 до 39 років, майбутнє нашого суспільства, його репродуктивний, працездатний, обороноспроможний потенціал. Отже, держава має зробити усе, щоби, насамперед, через систему освіти розгорнути широку профілактичну роботу серед дітей і молоді. Досвід реалізації нашого проекту доказово підтвердив ефективність методики розвитку життєвих навичок».

Балакірєва Ольга Миколаївна, кандидат соціологічних наук, директор Українського інституту соціальних досліджень: «Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІД – одна з головних перешкод для економічного зростання в Україні. В залежності від сценарію розвитку епідемії, у 2014 році Україна може зазнати падіння виробництва на 1–6 %, зниження рівня загального добробуту на 2–8 %, скорочення інвестицій – на 1–9 %.

Витрати на медичне обслуговування, пов’язані з лікуванням ВІЛ-інфекції/СНІД та супутніх інфекцій, можуть стати катастрофічно великими для малозабезпечених сімей, які остаточно опиняться за межею бідності».

Дар’я Кириченко