Бенджамін Клементін: вдруге в Києві, назавжди в серці

Культура

Британський співак та композитор Бенджамін Клементін удруге приїжджав до України та презентував новий альбом «I Tell a Fly», написаний під враженням від виборів у США, терактів у Франції та війни в Сирії. Артист виступив 12 листопада в Жовтневому палаці. Київ був першим містом європейського туру Клементіна.


Хто такий Бенджамін Клементін?

Кар’єрний шлях співака можна віднести до «success story», у яких талановиті мають усе. Клементін народився в Лондоні в сім’ї вихідців із Гани. У 16 років хлопчик провалив іспити та кинув школу, оскільки весь вільний час читав літературу та грав на піаніно. У 19 років Бенджамін переїхав до Парижа та, ледве зводячи кінці з кінцями, писав пісні, виступав у барах та готелях. Однак талант не міг довго залишатися непоміченим. Згодом на Бенджаміна звернули увагу та запросили виступити на Канському фестивалі та фестивалі «Франкофолі де Монреа́ль». Артист швидко став об’єктом інтересу французької преси та визначною фігурою європейської музичної індустрії.

Наразі Клементіну двадцять дев’ять, в його репертуарі два альбоми — «At Least For Now» та «I Tell a Fly». За словами критиків, артиста вирізняє широкий вокальний діапазон, всепоглинаюча харизма та глибокий зміст тексту пісень. Його музика не відноситься до одного, конкретного жанру, хіба що, якщо існує жанр «мурашки по тілі».

Як усе відбувалося на концерті в Жовтневому?

Жовтневий палац був доверху заповнений людьми: дорослими та дітьми, закоханими парами та самотніми меломанами. Виявилося, що до шанувальників творчості Клементіна належить Ігор Кондратюк, який прийшов на концерт зі своєю сім’єю та друзями.

 Бенджамін розпочав свій перфоманс із композицій з нового альбому «I Tell a Fly». Він виступав із гітаристом та барабанщиком, а інколи й сам сідав за фортепіано та демонстрував майстерність найвищого гатунку. Упродовж усього концерту на сцені вирували пристрасті.

Глядачі спостерігали не лише за музичним шоу, а й різноманіттям спецефектів та зміною незвичних декорацій (манекен вагітної жінки, манекен дитини з інвалідністю, прапор США). Клемементін та музиканти були одягнені в сині комбінезони, схожі за кроєм на роби американських ув’язнених. Для виконання деяких музичних композицій артист накидав чорний плащ та нібито літав по сцені.

Марафон пісень Бенджамін розбивав розмовами зі слухачами. Українці ж або не до кінця розуміли британця, або соромилися відповідати. Артист розповідав про те, як йому подобається Київ, а також ділився гастрольними звичаями гурту — у кожній країні, у якій вони виступають, повинні спробувати традиційний для цієї країни напій. На запитання, що полюбляють пити українці, хтось викрикнув із залу, що водку. Клементін як справжній чоловік дотримався свого слова та пізно ввечері того ж дня виклав на офіційну сторінку в інстраграм відео, на якому артисти куштують водку та дякують киянам за підтримку.

Для одного з виступів співак покликів із залу маленького хлопчика та проспівав усю пісню, тримаючи його на руках. Малеча не розгубилася і спокійно спостерігала за тим, що відбувається на сцені, з висоти зросту артиста. Після закінчення композиції Бенджамін запитав малого англійською, як його звати. Хлопчик був підготовлений і відповів, що його звати Марк, і йому 7 років. Потім музикант запитав, як у нього справи, на що той відповів, що його звуть Марк, і йому 6 років. Зал підтримав цих двох бурхливими оплесками й сміхом. Хлопчик, спустившись із рук співака, відчув себе зіркою та гордо покрокував до мами.

 Цікавим був момент, коли артист запропонував публіці співати з ним приспів із пісні «Condolence», пропускаючи стрічки приспіва. Але люди в залі розгубилися і, хоч здебільшого всі рядки співали чітко (I’m sending my condolence, I’m sending my condolence to fear I’m sending my condolence I’m sending my condolence to…), останнє слово (insecurities) прожовували, бо, напевно, не розуміли його значення. Співак не здавався і декламував це слово по складах, що показувало його прихильність до публіки й бажання знайти спільну мову.Так само було і з композицією «By the Ports of Europe» з нового альбому виконавця «I Tell a Fly». Бенжамін з усіх сил намагався пояснити глядачам значення слів пісні, адже вона дійсно містить у собі прихований політичний підтекст та відсилки до масової імміграції до Західної Європи. У тексті Клементін метафорично порівнює Велику Британію з левом, Німеччину з орлом, Фінляндію з рибою, африканських іммігрантів із буйволами, а людей зі свинями. Він засуджує свиней, тобто тих, хто нічого не робить і голосить лише одну фразу: «Знову і знову — до порту Європи». Також у словах «A thief whispers to princess: «Should leave or stay, have we enough takes?» він згадує Brexit та має на увазі вибір Великої Британії від’єднатися від Європейського союзу.

Навіть тоді, коли глядачі не змогли чітко повторити за співаком слова пісні (By the Ports of Europe), він вдався до радикальних методів і вирішив перекласти словосполучення на українську. Доброволець із залу допоміг це зробити, і кияни дружно співали «До порту Європи», повторюючи за ламаним українським акцентом, але водночас прекрасним голосом Бенджаміна.
Наостанок музикант виконав декілька музичних творів зі старого альбому «At Least For Now», акомпануючи їх грою на роялі.Глядачі до останнього не хотіли відпускати зі сцени французько-британського композитора, невпинно аплодуючи та обдаровуючи Клементіна квітами.

І навіть тоді, коли артисти нібито пішли зі сцени, зал продовжував хлопати в долоні доти, допоки Бенджамін знову вийшов на сцену та виконав на біс

одну з найбільш улюблених пісень його прихильників «London».Оля ходила на концерт Бенджаміна Клементіна вперше та з задоволенням поділилася враженнями відразу після виступу нестандартного музиканта:

 Концерт Бенжаміна Клементіна дійсно не залишив нікого байдужим. Глядачі ще деякий час обговорювали виступ музиканта у коридорах Жовтневого палацу. З їхніх уст лунали побажання щороку зустрічатися з артистом у Києві.

«Я була в захваті від атмосфери, яка панувала у залі. Мене ще досі переповнюють одухотворені та окрилені емоції. Я натхненна, повна енергії, сил та також хочу творити. Я обов’язково піду на концерт Клементіна, як тільки він приїде до Києва».

Іванна Савчук