Безпритульні тварини: ігнорувати не можна — діяти

Ми вже звикли щодня бачити безпритульних тварин і зазвичай не звертаємо на них уваги. Вони не викликають занепокоєння, якщо ми не зіштовхуємося з агресивними зграями вуличних собак. Проте байдужість не зменшує масштаби проблеми. А тема безпритульних тварин залишається однією з найгостріших в Україні.


Безпритульні собакиНаразі немає єдиної української статистики щодо кількості безпритульних. За даними Всесвітнього товариства захисту тварин, в Україні проживає орієнтовно півмільйона безпритульних собак, що є одним із найбільших показників у Європі. Відтак проблема тварин має бути обов’язково врегульована.

Реалії в Україні

У нашій країні фактично немає офіційно визначених методів розв’язання цієї проблеми. Влада неодноразово намагалася запровадити механізми гуманного зменшення кількості вуличних собак і котів, як-от стерилізація та створення сучасних притулків — результати не промовисті.

Щодо притулків, в Україні є багато ініціативних громадян, які власними силами утримують такі домівки для вуличних собак і котів. На жаль, без належної підтримки від держави чимало закладів закриваються, а тварини знову потрапляють на вулицю. Виживати лише за кошти небайдужих людей притулкам стає все важче, але інакше вони існувати не можуть.

Це найліпший приклад, як заради благородної мети доводиться витримувати всі труднощі. Здебільшого ці заклади функціонують в умовах жорсткої економії, поступово розбудовуються завдяки пожертвам громадян, допомозі громадських організацій та підприємців. Однак, саме державне фінансування допомогло б їм стати в один ряд із європейськими домівками для покинутих тварин. Але річ не лише в наявності чи відсутності державної підтримки: українцям варто сформувати культуру ставлення до безпритульних.

У 2016 році в столиці відбувся круглий стіл на тему «Євроінтеграція України, адаптація українського законодавства до стандартів Європейського Союзу в частині захисту тварин». Учасники заходу зокрема говорили про гуманітарну освіту, посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами, способи вирішення нагальних проблем. Народний депутат Олександр Опанасенко заявив: «Нам потрібно створювати умови для контролю популяції безпритульних тварин через стерилізацію та чипування, а також облаштовувати нормальні умови та належно фінансувати функціонування притулків для тварин. Змалку наші діти повинні знати, як поводитись із тваринами, тому потрібна інтенсивна виховна та просвітницька робота».

Законодавча база

Безпритульні твариниУкраїнське законодавство має напрацювання у сфері захисту тварин. Зокрема діють Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», а також відповідна стаття 299 Кримінального кодексу України. Також у 2013 році Верховна рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист домашніх тварин. У ній зокрема наголошено на необхідності гуманного ставлення до братів наших менших, зазначено принципи утримання, розведення, дресирування тварин, а також методи зменшення кількості безпритульних.

На жаль, можна констатувати, що ці нормативно-правові акти діють поки що здебільшого частково. Порушники цих законів нечасто отримують реальне покарання.

Закордонний досвід

Європейські країни мають більший досвід щодо окресленої проблеми. Наприклад, у Великій Британії перші притулки з’явилися ще півтора століття тому.

«Battersea Dogs & Cats Home» — чи не найвідоміший британський захисток для тварин. Він може бути взірцем для відповідних закладів. До цього комплексу належить спеціальна ветеринарна клініка, де надають необхідну допомогу хворим тваринам, не меншу увагу там приділяють і психологічному стану. Всім індивідуально підбирають музику та ароматизують вольєри для створення домашньої атмосфери.

Притулок «Battersea» активно веде свій веб-сайт. На кожного кота чи собаку складено досьє, де вказано характер і вподобання чотирилапого.

Ціль притулку єдина — знайти тваринкам нову домівку. І практично всі потрапляють до своїх господарів. На жаль, поки що в Україні така практика не розвинута. Ми чомусь вважаємо «не модним» брати тварин із притулків, тоді як навіть знаменитості охоче надають прихисток таким собакам чи котам. Господарів покинутим створінням шукають ретельно. Соціальні працівники вивчають хатні умови, склад сім’ї, тому в разі невідповідності охочим можуть відмовити. Тож бути хазяїном собаки чи кота з притулку тут навіть престижно.

У Великій Британії за такими принципами працюють усі заклади для тварин. Саме завдяки цьому безпритульних нечасто можна побачити на вулиці.

Безпритульні твариниДо речі, британські притулки функціонують завдяки пожертвам небайдужих громадян, не отримуючи державного фінансування. Проте чотирилапі там отримують усю необхідну допомогу та якісне харчування. Чому є така різниця між українськими та британськими притулками? Очевидно, річ у культурі громадян, активній просвітницькій роботі з населенням.

Можна стверджувати, що в європейських країнах найпоширенішим способом розв’язання проблеми вуличних тварин є саме притулки, де забезпечують гарні умови життя. Вони одразу проходять стерилізацію, отримують іншу необхідну медичну допомогу та чекають на своїх господарів. Варто згадати ще про активну просвітницьку роботу для запобігання жорсткому поводженню з тваринами. Окрім того, є великі штрафи та кримінальна відповідальність за порушення правил утримання тварин.

Покращити ситуацію в Україні

Україна прагне стати частиною великої європейської родини, тому потрібно не забувати про гостру проблему безпритульних тварин. Ще у 2012 році, коли Україна приймала Чемпіонат Європи з футболу, європейці збирали підписи з метою бойкотувати змагання через жорстоке поводження з тваринами.

Звісно, за кілька років Україна не стане на рівень Великої Британії в аспекті цього питання. Проте варто вже зараз проводити просвітницьку роботу з населенням. Слід насамперед пояснювати дітям, як поводитися з чотирилапими. Необхідно також посилити покарання за жорстоке поводження з тваринами. Якщо зважати на катастрофічну ситуацію в цій сфері, не зайвим було б запровадити державне фінансування активних притулків і забезпечити створення нових. Українці не мають цуратися брати чотирилапого друга з таких закладів. Ці створіння аж ніяк не гірші за своїх породистих братів. Вони не менш вірні, до того ж стерилізовані та прищеплені.

Пан Георгій уже три роки займається волонтерською діяльністю. Він допомагає безпритульним собакам у Київській області: «У нашій державі питання захисту тварин на сьогодні існує тільки на папері, реально цим займаються прості громадяни, які дуже люблять тварин. Я допомагаю собачим притулкам, що розташовані поблизу Києва. З моїми товаришами ми проводимо роз’яснювальні бесіди для дітей. Безпритульні твариниВони з цікавістю слухають лекцію про наших улюбленців і після цього допомагають безпритульним тваринам, годують їх. Ми також допомагаємо притулкам харчами, які купуємо на гуртових базарах, а за можливості допомагаємо грошима. Отже, якщо у вас є бажання та можливість, ви також можете допомогти нашим притулкам».

Отже, об’єднавшись, ми можемо зробити життя тварин більш щасливим, зменшити їхні страждання. Не варто бути байдужими, адже брати наші менші цілком залежать від нас.

Валерія Мацеха