Біопозитивне житло, або Назад у майбутнє

Особливим шиком в архітектурному світі сьогодні вважають солом’яні будинки з солом’яним дахом. Парадокс, але чомусь будівництво з соломи в Україні прийнято вважати сільським і не престижним, а в найрозвиненіших країнах світу — перевагою авторитетних і небідних людей. Мешканці Європи та США практично схиблені на побудові екологічно чистого помешкання з соломи. Багато хто ладен продати житло в розвиненому мегаполісі, аби збудувати подібний будиночок десь у передмісті. Тож чим солом’яне житло так приваблює американців і європейців?


Що таке солом’яний будинок?

Фактично, це споруда, побудована з прямокутних тюків спресованих стебел злакових рослин. Розмір таких блоків буває різним. У будівництві ж найчастіше застосовують блоки завширшки 50 см, заввишки майже 40 см і від 50 до 120 см в довжину. Склад таких блоків дуже схожий на деревину — основу матеріалу складають целюлоза й напівцелюлоза. За теплофізичними властивостями він перевершує всі відомі будівельні матеріали: цеглу, газосилікатний блок, дерево тощо.

Основи будівництва

Що ж потрібно для будівництва житла з соломи? Звичайно, сама солома! Її найпростіше знайти в сільській місцевості. До того ж коштуватиме вона там практично безцінь.
Треба подбати й про каркас. Для нього, як відомо, потрібні дошки або бруси. Їх купуємо або на ринку, або на тій же сільській лісопилці, де, звичайно, такий матеріал коштує в рази дешевше (а якість така ж, а може й краща!). Каркас може бути й металевим. Але тоді «екологічність» будинку дещо знизиться, а витрати на металеві прути зростуть.
Існує й безкаркасна технологія, яка практично нічим не відрізняється від будівництва з цегли. Кріплення, як і в цегляному будинку, зводиться на цементному або глиняному розчині. Перші два ряди солом’яних блоків насаджуються на металеві прути, умонтовані в цокольну конструкцію будинку. У кожен ряд блоків також вбиваються штирі, причому з кожним наступним ярусом соломи довжина штиря збільшується. Це робиться для забезпечення надійного зв’язку між рядами, додаткової міцності та стійкості солом’яного будинку.
Після зведення «скелету» будівлі — обов’язково штукатуримо стіни. Солом’яні блоки слід затерти глиною, яка теж практично нічого не коштує.
Питання ж із покрівлею будинку дещо делікатніше. Як було сказано вище, наш люд чомусь звик вважати солом’яний будинок ознакою бідності, а солом’яний дах — тим паче. Та якщо ви не дуже зважаєте на думку загалу, сміливо будуйте екобудинок із солом’яним чи очеретяним дахом!

Обережно — (не)палаємо!

Звичайно, перша думка, яка, ймовірно, виникне у вас під час читання: «Ну так! Солома, це звісно, добре. Але як же сірник у хаті запалити?! Не хочеться в один момент без дому залишитись…».
Поки стіни будинку не заштукатурені, солом’яне житло дійсно є пожежонебезпечним. Але коли стіна облицьована чи належним чином оброблена, вона стає досить вогнестійкою й навіть здатна, як показують офіційні випробування, протягом двох годин витримувати вплив вогню.
А як бути з солом’яним дахом? Звичайно, затерті глиною стіни більш захищені від замикання в проводці чи будь-якої іскри. А як бути з дахом, якщо в нього, наприклад, влучить блискавка? Аби уникнути таких ризиків, дах можна просто утеплити соломою, а саму поверхню накрити сучасними покрівельними матеріалами: бітумна чи металочерепиця, шифер чи євро-шифер тощо. Ефект, як від суто солом’яного даху, хоч і буде вже не той, проте загроза пожежі знизиться.

У чому переваги?

Ключовою, і чи не найголовнішою, перевагою солом’яного житла є його стовідсоткова екологічність. До того ж, таке житло називають «біопозитивним», тобто не просто екологічно нешкідливим, а навіть корисним для людини. У солом’яній оселі відбувається саморегуляція вологості повітря, а це дуже позитивно впливає на здоров’я людини, особливо на дихання та роботу серця.
Звернімо увагу і на технічні характеристики солом’яного будинку. По-перше, за своїми теплофізичними властивостями солома перевершує усі відомі матеріали, що дозволяє підтримувати в оселі оптимальний мікроклімат. По-друге, солома є найлегшим будівельним матеріалом. Таким чином, будівлю можна встановлювати на досить недорогий і швидко зведений фундамент із меншою глибиною закладання.
У солом’яному будинку вам фактично не знадобиться вентиляція, оскільки, як показують дослідження, солома є найбільш «дихаючим» матеріалом. Звичайно, звучить трохи перебільшено, оскільки навіть солом’яна споруда не може повністю вентилюватися «крізь стіни». Ключовим є те, що солома набагато краще «дихає» , аніж бетон чи навіть дерево. Тому в цьому випадку доречніше говорити про те, що організація системи вентиляції обійдеться власнику солом’яного житла дешевше, ніж у будинку з того-таки бетону чи дерева.
Великою перевагою солом’яної будівлі, особливо для тих, у кого немає житла, є висока швидкість її будівництва. Середній будинок із соломи (до 200 м2) можна збудувати за 4 – 7 місяців, у той час як будівництво цегляного чи бетонного може тривати й кілька років.
Окрім того, що солом’яний будинок досить легко і швидко спроектувати, споруда може зазнавати ще й будь-яких конструктивних змін. У такому будинку набагато простіше й навіть дешевше провести капітальний ремонт, замінивши старі блоки соломи на нові. За бажанням зводять і дво-, і багатоповерхову будову. Із соломи цілком можливо будувати як житлові будинки, дачі, так і споруди муніципального значення.

Чому не варто будувати житло з соломи?

Не зважаючи на високу пожежостійкість завдяки штукатурній обробці та щільному пресуванню, самі солом’яні блоки все ж пожежонебезпечні. Не варто забувати, що під час будівництва солома сама по собі обсипатиметься, залишатиметься багато побічних матеріалів, які можуть спалахнути від найменшої іскорки. У результаті ви можете залишитися без житла ще в процесі його будівництва. Та й невідомо, чи стане будівельна компанія відшкодовувати збитки й безкоштовно споруджувати новий будинок.
Мабуть, ніхто не хотів би жити в запліснявілій оселі. Солом’яна ж збільшує такий ризик у рази. За вологості понад 20% солома починає пліснявіти й загнивати, а це може перетворити ваше житло на осередок хвороботворних мікробів та бактерій. Звичайно, якщо професійно обробити стіни якісною штукатуркою, будівля стане практично повністю захищеною від надмірної вологості. Але для того, щоб повністю убезпечити себе від подібної загрози, за сухістю солом’яних блоків необхідно слідкувати ще під час будівництва. А це вкрай важко, особливо коли місцевість, у якій будується житло, є надмірно вологою або там постійно дощить.
Ще одним вагомим недоліком солом’яного будинку є шкідники, а саме гризуни. Після обштукатурювання на солом’яні стіни, як правило, накладають ще один вирівнювальний шар. Зазвичай для цього використовують гіпсокартон, поверхня якого естетично є більш привабливою й добре піддається подальшій обробці. Після накладання між пластом гіпсокартону й обробленою солом’яною стіною лишається невеликий повітряний простір. Саме в ньому й полюбляють селитися гризуни. Тепло, що виділяється солом’яною стіною, створює для них оптимальний мікроклімат. До того ж, як відомо, миші полюбляють харчуватися соломою. Тому будівельники радять зводити будинки з соломи житньої пшениці, яку гризуни не вживають.
За рахунок великої товщини солом’яних блоків (яка, до речі, перевершує товщину будь-яких інших будівельних матеріалів) внутрішня корисна площа вашого будинку значно знижується. Внутрішній об’єм солом’яної оселі може бути на кілька десятків (!) квадратних метрів меншим, ніж у будинку з цегли чи бетону.
Стислі терміни будівництва й фінансове питання впираються в необхідність штукатурення солом’яних стін відразу, оскільки вони можуть промокнути в зимовий чи дощовий період. Мокра солома швидко гниє, тому блоки можуть стати непридатними для будівництва й необхідно буде замовляти нові. Будинок із будь-якого іншого матеріалу можна зводити практично необмежений період часу, якщо того вимагають фінансові обставини. До того ж, необхідна для блоків солома (житня) визріває тільки до серпня, тому встигнути звести будинок до настання зимового періоду вкрай важко. Та й недобудованим майбутнє житло не залишиш, оскільки стіни знову-таки промокнуть й необхідно буде замовляти нові блоки соломи.
За рахунок невеликої ваги, порівняно з іншими будинками, солом’яна будівля насилу здатна протистояти природним катаклізмам. У регіонах, де частими є сильні вітри, бурі, урагани, смерчі, землетруси, життя в такому будинку є вкрай небезпечним. До того ж, знову треба витрачатися на ремонт житла, його відбудову чи навіть зведення практично з нуля.
Через те, що технологія будівництва екологічно чистого житла з соломи є досить новою і ще мало поширеною в Україні, важко знайти типові проекти подібних будинків. Тому, ймовірно, проект будівництва вашого солом’яного гніздечка доведеться замовляти в індивідуальному порядку, а це, звичайно, вимагає додаткових і досить немалих коштів. Та є ще одна перепона. За будівництво екологічного житла береться дуже невелика кількість компаній через брак досвіду, тому є велика ймовірність отримати неякісно виконану роботу.
Та незважаючи на всі недоліки, які мають солом’яні будинки, їх, як стверджує експерт із питань екологічного будівництва, керівник проектів об’єднання екобудівельників «Толока» Андрій Бобровицький, будувати в Україні сьогодні найдоцільніше. До того ж практикуючий еколог додає: «Наскільки мені відомо, п’ята частина усіх будівель на планеті сьогодні саме з солом’яних блоків. Таких будинків дуже багато в Азії. Також у Європі, особливо у Великобританії. У Німеччині вже давно зводять чотири- та п’ятиповерхові солом’яні будівлі. В Україні бачив поки лише двоповерхові, хоча німці й нам пропонували модернізувати «хрущовки» у сучасні солом’яні екобудинки. Радує, що люди дедалі частіше звертаються з проханням збудувати їм екожитло. І це не дивно. Натуральні матеріали значно дешевші, але в роботі дещо складніші, особливо солома. Це легкозаймистий матеріал, тому йому необхідна належна обробка. Обов’язково штукатурити стіни. До того ж, фундамент треба добре закласти й дах винести більш ніж на метр, аби вберегти будинок від руйнівного впливу води. За бажанням ззовні оселю можна оформити деревом чи плиткою. Якщо виконати всі ці пункти й берегти таке житло від дощу та конденсату, воно може прослужити кількасот років».

Тетяна Рикичина