02.10.2012 - Здоров'я

Посібник для Атланта, або Боротьба зі втомою

Інколи складається враження, ніби Атланти пішли у відпустку, і без їхніх професійно підготовлених рук небо доводиться тримати самотужки. Як африканські жінки ми переносимо його на головах. І хоч такий метод, кажуть, дозволяє виправити поставу, вперто плекаємо мрію відкинути геть тонни надземного повітря і скористатися прикладом титанів. Або хоча б знайти якусь портативну колонну чи, у крайньому разі, штатив.


Чи не дарма англійською слово «tired» спільнокореневе (або просто співзвучне) з «tire» (англ. шина)? Їй теж доводиться тримати на собі вагу автомобіля і до того ж, забезпечувати його рух уперед. Дещо саркастична етимологія, але в неї чомусь дуже віриться.

Дивно, як це ми досі не заробили характерні прим’ятини на черепах.

Стан втоми навіть не потребує пояснень чи визначень. Напевно, це чи не єдина кондиція, у якій хоча б іноді перебуває кожна жива істота. Особливо актуальна ця проблема в період студентської сесії, коли відсоток ваги повітря на квадратний сантиметр голови перевищує всі допустимі норми. Рятуємося, як можемо: будуємо колонади зі стосів конспектів, рефератів, статей та курсових, радіємо будь-якій найнесподіванішій горизонтальній поверхні, рухаємося у найкращих традиціях сомнамбул та ледь утримуємося від уведення кофеїну внутрішньовенно. Кольору наших очей заздрять вампіри, обличчя готові до фотосинтезу, об’єм пам’яті не сягає і гігабайта, а потреба у спеціальній наліпці «Обережно! Об’єкт вибухонебезпечний» відчайдушна.

Панове Атланти, поверніться на робочі місця.

Втома сама по собі не є патологічним станом. Медичний словник визначає її як «нездатність організму, органа чи тканини нормально реагувати на стимуляцію впродовж певного проміжку часу». Термін, який доволі часто вживають, – синдром хронічної втоми – не зовсім підходить до контексту, як це не дивно. Як раз цей синдром і є повноцінним захворюванням. А до втоми звичайної, приближеної до нас, ще додається різнобарвний букет із гіподинамії, неврозів, пригнічення пам’яті тощо. Розглянемо цю картину докладніше.

Гіподинамія

Гіподинамія (від hypo – нестача, dynamis – сила) – це обмежена рухова активність і, як наслідок, порушення певних функцій організму. Поширення цього стану є надзвичайним, і проблема постає у світі щоразу гостріше через високий відсоток людей із сидячим способом життя. Гіподинамія йшла як бонус до урбанізації, автоматизації та механізації праці, інколи її ще називають «хворобою цивілізації». Лінь, можливо, і є рушієм прогресу, а от м’язових скорочень не додає.

Втома в окресленому контексті є не чинником, а наслідком. Адже знижується витривалість м’язів та кісток. А із тремтячими від напруги руками в атланти не беруть. Ефект доміно від поступової атрофії опорно-рухового апарату особливо сильно впливає на серцево-судинну систему (адже серце – це теж м’яз), і виникають розлади дихання. Послаблений тонус судин пригнічує кровообіг, тому кров менш активно потрапляє до органів, організм отримує менше кисню, порушується обмін речовин (метаболізм) – людині все складніше справлятися навіть із найменшими навантаженнями. У свою чергу порушення правильного метаболізму веде до низки інших не менш різноманітних проблем, включаючи травлення та здатність до опору інфекціям та вірусам (імунітет). Слідом за ними йдуть гормональні (ендокринні) порушення. Саме вони сприяють можливості ожиріння та ризикові діабету.

Вирішення цієї проблеми очевидне. Будь-що і будь-хто в нашому світі вимагає руху. Людина не є винятком. Для боротьби зі втомою необхідна активність, як не парадоксально. Шини без регулярного руху не будуть вічно працездатними.

Тунельний синдром, або синдром запясного каналу

Ця хвороба особливо стосується людей, які виконують монотонну ручну роботу, а також тих, хто проводить більшу частину життя за друкуванням на комп’ютері. При цьому захворюванні здавлюється серединний нерв біля «утримувача згиначів» – зв’язки, яка відповідає за згинання пальців та кисті. Виявити цей синдром можна за болем, поколюванням та занімінням зап’ястя, також погано згинаються кисть та великий і вказівний пальці. Як і при гіподинамії, уникнути цього можна, відпочиваючи від постійного друкування та змінюючи види діяльності.

Неврози, або Обережно, можуть покусати

До купи фізіологічних проявів втоми неодмінно приходять психічні, порушення вищої нервової діяльності. Організм, який не отримує достатньо сну та відпочинку, гірше справляється зі стресами та вкрай бурно реагує на подразники. Втім поведінка в такому випадку, залежить від типу темпераменту. Так, втомлений флегматик може стати зовсім апатичним та практично ніяк не реагувати на зовнішній світ. Його рухи уповільнюються, інколи здається, що він наче спить на ходу. Холерик може підвищувати голос та гніватися, сангвінік – істерично сміятися, а меланхолік – заливатися слізьми. Тим не менш, ця класифікація не є точною, адже кожна людина поводить себе вкрай індивідуально.

А я забув слова

Мозок, який засумував за повноцінним сном, може помститися – погіршити функцію запам’ятовування. Якщо ви студент, то особливо гостро доведеться це відчути під час складання заліків чи іспитів. Втомленому організмові не до зазубрювання нової інформацію, і вже точно не до відтворення її на наступний ранок. Саме тому виникає так званий «екзаменаційний ступор». Боротися з цією, часто життєво важливою (чи принаймні заліково важливою) проблемою потрібно збалансованим сном та харчуванням. Однак в екстрених умовах можуть урятувати вітаміни чи тренованість пам’яті до такого роду виснажень.

Типове недосипання

Впродовж таких періодів як, наприклад, сесія, коли необхідно за короткий термін та ліміт годин у добі встигнути виконати велику кількість роботи, на сон елементарно не вистачає часу. Однак зовсім відмовлятися від цієї «розкоші» не варто. Вже після однієї безсонної доби втрачається зосередженість. Через 2-3 дні знижується координація рухів, пригнічується концентрація зору, погіршується мова, з’являється нервове сіпання, нудота. Після 4-5 днів настає надмірна дратівливість, виникають галюцинації та нав’язливі ідеї (невпинне бажання заснути будь-де і будь-коли, впевненість, що викладач читає ваші думки, відчуття нереальності). Через 6-8 – мова уповільнюється, кінцівки тремтять, настають короткі періоди втрати пам’яті, дивна поведінка. Тиждень безсоння може навіть стати фатальним.

Як не крути, але найкраща боротьба зі втомою – повноцінний відпочинок. Проте, якщо сил зовсім немає, а вони конче необхідні, можна використовувати так звані енергетики. Тим не менш, якщо, окрім додавання організму сил, ще є бажання зберегти його здоров’я, бажано не використовувати популяризовані напої з реклам. Природа, у свою чергу, передбачила необхідність людини в подоланні втоми, і створила свої власні. Наприклад, славнозвісний кофеїн. Його вдосталь у каві та чаї, особливо в зеленому. Проте в разі надмірного вживання він призводить до підвищеного серцебиття та подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Апельсини також вважаються природним енергетиком, навіть один його аромат підвищує настрій та додає бадьорості. А ефірні масла зі шкірки допомагають долати стреси. Також із рослинних засобів широко використовують елеутерокок, радіолу рожеву, женьшень та лимонник китайський. Останній тримає найдовший ефект – близько 5-6 годин, підвищує працездатність, нормалізує сон.

Проте варто пам’ятати, що енергетики не мають ставати постійним акумулятором. Захоплення їх вживанням може призвести до певної залежності. І все ж таки, ніде діти істину про те, що найкращу енергію та загальний здоровий стан можна отримати від правильного відпочинку.

Синдром хронічної втоми

Як не дивно, але синдром хронічної втоми (далі – СХВ), це не звичайна постійна втома. Це різновид герпетичної інфекції, що проявляється хронічною втомою тривалістю 6 місяців. Виникають навіть епідемії цього захворювання. У такому випадку людина інфікується вірусом герпесу сьомого типу. Особливість цього вірусу в тому, що він є у 80% людей, але в прихованому стані. В активну форму вірус переходить, коли знижується імунітет організму, наприклад, після важких стресів, вірусних хвороб із ускладненнями (наприклад, грипу).

Перша епідемія СХВ була зафіксована у США в курортному містечку Інклайн-Віллидж, штат Невада, у 1984 році. До лікарів звернулась купа пацієнтів зі скаргами на хронічну втому та безсилля, пригнічений депресивний настрій, невмотивований біль у суглобах та м’язах. Однак залишилося нез’ясованим, що стало причиною: вірусна інфекція чи екологічний стан.

Симптоми захворювання такі:

1. Лихоманка, підвищена температура 37-38 градусів;

2. Раптові провали пам’яті;

3. Біль у м’язах, суглобах;

4. Пригнічений настрій;

5. Знижена енергійність;

6. Довготривалий головний біль та відсутність реакції на знеболювальні препарати;

7. Відсутність апетиту;

8. Порушення сну та відчуття втоми.

Проте основною ознакою є невпинна втомлюваність упродовж шести місяців.

Діагноз встановлюється дослідженням крові на наявність у ній вірусу герпесу.

Втома супроводжує нас усе життя, адже де-факто вона є закономірним компаньйоном будь-якої праці людини. Головне правило – не виснажувати свій організм занадто, бо тоді він може підвести в необхідну мить і не втримати на собі вагу всього неба. Ми ж, насправді, народжуємося атлантами, і нікуди від цього не дітися.

Написанню цього матеріалу сприяла консультація експерта-медика Л. Березовської

Ганна Джигалюк