Буккросcинг в Україні

Шукаєте собі незвичайне та цікаве хобі? Віддаєте перевагу спокійним розвагам і при цьому дуже любите читати?Тоді буккроcсинг – це саме те, що вам треба!


Буккросинг або, як його ще називають в Україні, книгооберт – це близький до флешмобу громадський рух. Його суть полягає у тому, що люди лишають свої книги в спеціальних місцях, а замість них беруть ті, які ще не читали. Спостереження за тим, до кого потрапила книга, здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Якщо ви просто обмінюєтесь книгами, не реєструючи їх на сайті, це не вважається буккроссингом.

Відомий російський письменник та літературознавець Віссаріон Григорович Бєлінський писав: «Чим дешевші книги, тим більше їх читають, а чим більше в суспільстві читачів, тим суспільство освіченіше». Прихильники буккроссингу у своїх ідеях пішли ще далі. Вони прагнуть поширити якомога більше книг безкоштовно. Їх девіз: «Прочитав сам – дай прочитати іншому!» На питання, навіщо вони це роблять, буккроссери відповідають по різному. Багато хто з них мріє перетворити світ на «величезну бібліотеку». Хтось прагне створити нове коло інтелігенції на світовому рівні. Є й ті, які в такий спосіб знайомляться з однодумцями або шукають нових друзів.

Досвідчений буккроссер Юрій про своє хобі говорить так: «Книгооберт – це справа, причетна до літератури, а через неї і до культури. Отримувати книги, передавати їх, реєструвати – це лише зовнішнє. Головне – це розширення світогляду».

Таке цікаве та корисне хобі, як буккроссинг, набирає все більшої популярності і в Україні.

Історія виникнення буккроссингу

Ідея безкоштовних вуличних бібліотек народилася кілька років тому в США із звичаю західних пасажирів підземки залишати на сидінні прочитану газету. Спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбейкер вирішив, що таким чином можна поширювати не тільки періодику, а й книжки. У 2001 році він організував перший проект буккроссингу в США. Щоб розпочати цей рух, він залишив 20 книг з пояснювальними записками в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було біля 300 активних користувачів, які обмінювались книгами і приводили нових учасників. Як відомо, у США найвищі ціни на книги у світі, тому книгооберт поширювався серед населення шаленими темпами. Вже у квітні 2003 року сайт налічував 113 тисяч учасників. Згодом ідея американців була підтримана по всьому світу. Станом на 23 липня 2010 року, сайт Bookcrossing.com мав понад 871 000 учасників та 6 427 000 зареєстрованих книг. У березні 2012 кількість учасників перевищила 1 000 000, а кількість зареєстрованих книг – 8 500 000. На травень 2013 року було зареєстровано 1 855 000 учасників і 9 710 000 книг. На листопад 2014 року, на міжнародному сайті зареєстровано більше ніж 13 мільйонів книг.

Буккроссинг захоплює світ

Найбільше «невловимих книг» у Сполучених Штатах – близько 13 тисяч. Проте за кількістю активних учасників руху лідирує все-таки Європа. Найпалкіші прихильники буккроссингу – італійці (30 % від усієї кількості книгоманів). Вони називають його PassaLibro. Навіть серйозні організації беруть участь у книго обігу в Італії. Адміністрація Флоренції, наприклад, подарувала руху 4000 книг, які були поширювались міськими ринками, а також через будинок мерії.

PassaLibro своїй появі в Італії багато в чому завдячує щоденній італійській радіопередачі Fahrenhei. Один зі слухачів в ефірі розповів про буккроссинг, і журналістам так сподобалася ідея, що вони закликали слухачів приєднатись до буккроссингу з нагоди Фестивалю літератури. Таким чином в Італії вперше «звільнились» декілька книг Рея Бредбері! Ініціатива стрімко поширилася всією Італією. З Італії в 2003 році ідея обміну потрапила до Франції. Там новий рух підтримують кілька видавництв, вони навіть «відпускають» частину тиражу у вільну подорож. Оскільки вважають, що це не шкодить книготоргівлі, навпаки – активізує читацький інтерес до нових видань. Наприклад, ця ідея дуже сподобалася комерційний аташе одного з найулюбленіших французькими читачами видавництва Акт Сюд (Actes Sud) Жану-Марку Брессону. Він впевнений, що акція Passe-Livre ніяк не може зашкодити книготоргівлі, навпаки, комусь вона допоможе дізнатися або згадати, яку насолоду дає читання, а там, можливо, і у книжковий магазин приведе. Аташе запевняє, що Акт Сюд регулярно поповнюватиме фонд Passe-Livre своїми виданнями.

У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккросінговою країною у світі. Ініціатива була запущена спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру, і 2000 місць по всій країні були призначені «гарячими точками», як офіційні зони буккросингу. У 2008 році буккросинг був впроваджений в Абу-Дабі, як частина спільної діяльності з керівництвом Абу-Дабі з культури і спадщини. У 2010 році буккросінгові зони були відкриті в Сербіі.

В Украйні книгообіг хоч і не такий поширений, як за кордоном, проте з кожним роком набирає обертів. Сьогодні полички буккросингу є в Києві, Харкові, Миколаєві, Луцьку, Львові, Хмельницькому, Дніпропетровську, Кривому Розі, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Рівному, Херсоні, Донецьку, Луганську та в багатьох інших великих містах. В останні роки, буккроссинг почав поширюватися на невеликі містечка та навіть села.

З українським книгообігом співпрацюють магазини, бібліотеки і навіть кафе. Вони відкривають «безпечні полиці», тобто місця, де книги залишаються у безпеці і не потраплять до рук недобросовісних громадян, охочих привласнити залишені книги. На кінець 2014 року на сайті українського буккроссингу було зареєстровано більше 3000 книг та більше 1000 буккроссерів з усієї України.

Проте через те, що книгообіг – доволі молоде явище в Україні, його учасники стикаються з деякими проблемами. Прихильники буккроссингу вважають, що головною проблемою книгообігу в Україні є люди, які не дотримуються правил буккроссингу. Такі учасники не реєструють книги на сайті і не ліплять відповіді наліпки. Через це не відбувається якісного розвитку руху. А людина, яка знаходить книгу, не отримує необхідної інформації, і тому книга так і лишається у нового власника, який її вже нікуди не передає. Так подорож книги закінчується, ледь почавшись.

Як це працює

Перед тим як «відпустити» книгу, її потрібно зареєструвати на спеціальному сайті, коротко охарактеризувати, вказати, коли і де саме ви її залишите, щоб будь-який охочий міг її знайти. Крім того, на сайті книгообігу завжди можна знайти список всіх «відпущених на волю» видань і дізнатися на форумі про майбутні «звільнення». Тих, кому пощастить знайти книгу, теж просять відзначитися на сайті. Так господар зможе дізнатися, за яким маршрутом подорожує випущена ним книга. Людина, що знайшла книгу, увійшовши на сайт і, ввівши код книги, потрапляє в журнал книги, робить там запис і також після читання відпускає її. В такий спосіб книги проходять через сотні читачів.

Єдина умова – книга повинна бути цікавою, бажано художньою (залишати посібники, старі підручники не рекомендується) і пристойно виглядати. Тобто ніяких вирваних сторінок, брудних плям і веселих смайликів на полях бути не повинно.

Різновиди буккроссингу

1. Класичний. Ви просто лишаєте книгу у громадському місці, не повідомляючи завчасно про те, де і яку саме книгу ви збираєтесь лишити.

2. За допомогою безпечних місць. Книгу лишають на так званих «безпечних полицях», місце розташування яких вказане на сайтах.

3. Букрей (англ. bookray) – пересилання книги поштою, ланцюжком, від одного учасника до наступного, часто з перетинанням кордонів країн та континентів. Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її.

4. Букрінг (англ. bookring) – єдина відмінність від букрея – книга висилається назад власникові, що відпустив її, тобто утворюється коло.

Коментар експерта

Анна Васильєва, організатор буккроссингу в Україні:

Ми намагаємось робити усе можливе, аби книгообіг набував дедалі більшої поширеності в Україні та за її межами. Створюємо тематичні спільноти в соціальних мережах, відкриваємо нові безпечні полиці. Адже це так цікаво та приємно слідкувати за тим, як подорожує «відпущена» тобою книга. І вдвічі приємніше несподівано знайти іншу. Наш рух об’єднав мільйони людей по всьому світу. Сьогодні книги подорожують континентами. Це просто вражає.

Броскова Ольга