Бунту не бути

Генерація здорової цнотливості

Вперше в історії нове покоління не прагне бунту та самознищення. Замість сексу, наркотиків та рок-н-ролу воно обирає здоровий спосіб життя — але чи такою має бути справжня молодість?


Спочатку ти маленький. Мультики — супер! Тролейбуси — супер! Батьки — супер! Потім ти виростаєш і виявляється, що суспільство прогнило до основи, навколо капіталізм, продажні політики, війни та геноцид. А головні конформісти та послідовники режиму — твої батьки. Єдиний спосіб протидії — дочекатися, коли вони поїдуть на дачу, зібрати найближчих людей та накачатись бренді-колою до неадекватності.

А по-іншому ніяк. Бунт — це нормально. Єдина адекватна реакція людини, що подорослішала, на безкінечну брехню про те, що добро переможе зло, терпіння і труд все перетруть, а кохання буде назавжди. Вони брехали тобі все життя, а тепер, кажуть, твоя черга. Іди в офіс, плазуй перед начальством, виходь заміж, дивись по телевізору Новорічне звернення Президента. А от це вже ні, моя черга ніколи не настане. Ламаємо систему!

Відрив у стилі «десятих»

Сьогоднішні батьки — перше покоління батьків, які переживають, що їхні діти не займаються сексом. Тобто займаються, але якось мляво, без самовіддачі. «Їм же просто не буде що згадати! — бідкається журналістка Аріна Холіна в статті «Покоління антисекс», яку перепостило півфейсбука. — Ми могли дозволити собі шалені закоханості на одну ніч… Алкоголь, трава, пристрасть, секс і життя як література… Новому поколінню таке незрозуміло». Одні, не встигнувши познайомитись, починають серйозні стосунки. Інші взагалі обходяться без приватного життя — дружать, їздять на самокатах, печуть пироги. А куди поділись старі добрі випадкові зв’язки? Де секс заради азарту, нічні веселощі з друзями і спонтанні поїздки на татовому авто?

В Нью-Йорку все більшу популярність набирають «ранкові рейви робочого дня» — Daybreaker. Вечірки вранці. Тусовщики прокидаються о п’ятій ранку, готують суперзелені смузі, одягають крокоміри і відправляються у рейв. Там вони відриваються під техно і хауз (без алкоголю та наркотиків, тільки вітамінні коктейлі), ковтають свої корисні сніданки, отримують заряд позитиву та мчать на роботу.

Чому це ненормально? Тому що молоді люди не повинні думати про здоров’я. А навпаки. Молодість — це час дешевого алкоголю та необдуманих вчинків. Навіщо молода людина все це робить? Вона раптом виросла, у неї відкрились очі, а навколо лише обмеження. Її змушували ходити в садочок і школу. Вона десять років чекала схвалення та переживала через оцінки в школі. І все заради чого? Вона вірила, що дорослі знають відповідь. Нічого вони не знають. Вони ходять на роботу, живуть у системі і переконують, що здоров’я — головне. Усі ці роки у людини не було прав навіть на власне тіло: вдягни шапку — застудишся, дивись не впади, почисти зуби перед сном.

Прозрівши, підлітки починають свій шлях до свободи. І перший крок, звісно — свобода розпоряджатися власним тілом. Звідси куріння, алкоголь і наркотики. Потім — секс, свобода отримувати від тіла задоволення, свобода пригод та емоцій.

Досягти свободи. Вибір твій

Філософи, котрі професійно займаються феноменом свободи, вважають, що є лише два шляхи її досягнення. Перший — шлях по вертикалі. Ти виростаєш, їдеш від батьків і відправляєшся в Париж, знімаєш мансарду і починаєш писати вірші. Або стаєш основоположником кубізму. Це в Європі. В Америці — шлях по горизонталі. Там немає Парижу, зате є безкінечні автостради. Ти виростаєш, сідаєш в автомобіль і їдеш від одного океану до іншого. Якщо вірити Джеку Керуаку і його роману «В дорозі», ЗСЖ на цьому шляху займає далеко не перше місце.

Зате через бунт ти отримуєш свободу. У покоління ЗСЖ є ще третій шлях. Взагалі не рухатись. Хіба що на ранкових рейвах. Ти залишаєшся з батьками, тому що твої батьки — супер.

Батьки і діти. Відірвались?

Холіна визнає, що секс для сьогоднішніх двадцятилітніх більше не заборонений плід. Звісно, не заборонений. Про нього можна поговорити і з мамою і з татом. Мама і тато «тусили» у дев’яності. Вони завжди відкрито говорили з тобою на будь-які теми. І вони не переживають, що у тебе є секс, вони переживають, що у тебе його мало.

Прийнято вважати, що кожне наступне покоління живе не так, як попереднє. У нас ця тенденція була офіційно визнана із виходом роману Тургенєва «Батьки і діти». Далі соціальні швидкості постійно зростають і розрив між поколіннями збільшується. Пік приходиться на XX століття.

Людей, котрі народились на рубежі XIX–XX століть, назвуть втраченим поколінням. Вони потрапили на Першу світову війну у вісімнадцять. Ті, хто вижив і повернувся, уже не мали нічого спільного із довоєнним світом, батьками та своїм дитинством. Потім вони потрапили в окопи Другої світової. Хто вижив там, народив наступне покоління — бейбі-бумерів і хіпі, найбільш бунтуюче покоління Х, котре так і не пробачило вчорашнім шістдесятникам співпраці із системою. Це були найбільш амбіційні і самолюбні люди минулого століття. І свої амбіції вони намагались поширити на батьківство. «Ми так не облажаємось», — говорили вони і щодня намагались стати для своїх дітей друзями, компаньйонами та партнерами.

Судячи з усього, у них вийшло. Коли покоління Х народило покоління ЗСЖ, світовий порядок змінився. Батьки знали, що діти будуть бунтувати і чекали цього бунту з таким собі трепетом. Але діти виросли і виявилось, що бунтувати більше нема проти кого.

Анна Донець