06.07.2012 - Хобі

Чихуахуа: крихітка з великим серцем

Представники породи чихуахуа – найменші собаки в світі. Попри свої розміри вони дуже сміливі і завжди зможуть захистити хазяїна. Отож, збагачуйтесь інформацією про диво-собачок і я впевнена, що ви не залишитеся байдужими до них!


Чихуахуа – гості з далекої Мексики

Чихуахуа – порода абориген, деякі дослідники вважають, що вона існує вже більше трьох тисячоліть. Тож про походження її ми знаємо приблизно стільки ж, скільки знаємо про стародавні цивілізації. Батьківщиною чихуахуа традиційно вважають Мексику, проте іноді породу пов’язують з Єгиптом, Мальтою та Японією.

Історія появи цієї породи бере свій початок із стародавніх земель, які були населені племенами тальтеків, ацтеків, а потім народом майя. До наших часів дійшли пам’ятки про маленьких собак те-чі-чі, які жили в племенах тальтеків. Їх зображення викарбувані на кам’яних залишках тальтецької піраміди Чучула. У тій же місцевості були знайдені глиняні фігурки те-чі-чі, що дуже схожі на сучасних чихуахуа.

Із цією породою пов’язано багато легенд та міфів. Наприклад, ацтеки хоронили собаку разом із хазяїном, бо думали, що тваринка переймає на себе усі гріхи і допомагає душі хазяїна знайти спокій у потойбічному світі. Майя також вважали цих собак священними, тому що через них люди могли звертатися до божества.

Сучасні чихуахуа з’явились лише у 19 столітті у Мексиці, до речі свою назву порода отримала завдяки Мексиканському штатові Чихуахуа. Що відбувалось із собачками протягом тисячоліть? Мабуть, це залишиться загадкою.

Поступово порода набувала популярності. Існує легенда, що навіть Гітлер намагався використовувати чихуахуа у своїх воєнних стратегіях …

Різновид породи чихуахуа

Різноманітність варіацій зовнішнього вигляду чихуахуа не має меж. Ви ніколи не знайдете двох абсолютно однакових представників цієї породи.

По-перше, вони бувають двох типів: «оленеподібного» та«кобі». Оленеподібні собачки мають продовгувате худе тіло, довгі лапки, трохи видовжений ніс та хвіст, який у них, як правило, «стоїть пістолетом». На противагу їм, собачки типу «кобі» мають широку грудину, коротке тіло та лапи із середньою довжиною, що робить їх тіло «квадратним», ніс у «кобіків» короткий, трохи задертий до гори, а хвостик «бубликом».

По-друге, чихуахуа бувають двох типів за довжиною хутра: довго – та гладкошерсті, останніх ще називають «королівською мініатюрою». «Сонячні собачки» (довгошерсті) відрізняються за вухами з «пензликами» вовни та «коміром» на шиї.

І нарешті, найрізноманітнішим є забарвлення чихуахуа: існують білі, руді, срібні, чорні, коричневі, а також дво-, три- та навіть чотирикольорові собачки. Їх вага варіюється від 500 г до 3,5 кг. Тож кожен цуцик цієї породи є унікальним.

Гарячий темперамент

Рухи у представників цієї породи легкі, стрибучі і в той же час дуже елегантні. Собака любить людей і легко піддається дресируванню, його можна навчити будь-чому: від елементарних «сидіти», «лежати», «служити» до бійцівських навичок. Ця крихітка буде гарним охоронцем свого будинку, щойно почує наближення «чужого» зірветься на голосне гавкання, яке зупинити не так вже й легко.

Собака дуже близький з людиною. Він прив’язаний до свого господаря, сенс його життя – любов до нього. Із задоволенням бере участь у всіх справах людини: у прогулянці, роботі в офісі (де можна спокійно поспати, поки улюблений господар працює), або у поході в гості, де, поза сумнівом, маленький песик намагається стати центром уваги всіх присутніх.

Однією з переваг породи чихуахуа є його спокійна вдача. Без сумніву, саме він – найспокійніший і найбільш урівноважений серед мініатюрних собак .

Цікавою сторінкою у житті собачки є його стосунки з іншими тваринами. Вони завжди доброзичливі до тих, хто відноситься до них без агресії і загрози. Часто крихіток тримають разом з собаками крупних порід або з кішками. Успіх подібного спільного мешкання завжди залежить від того, наскільки дружньо або вороже тварини зустрінуть нового маленького члена сім’ї. Однак песик породи чихуахуа не усвідомлює своїх розмірів, він намагається бути лідером у компанії, і, що цікаво, часто тварини більших розмірів визнають його ватажком.

До чужих дітей він відноситься недовірливо (як і до всіх незнайомих собачці людей), відчуваючи в них, перш за все, приховану небезпеку. «Своїм» же він «дозволяє» все що завгодно, до речі, крихітка ніколи не буде мстити чи поводитись агресивно, що б з нею не робили.

Собака потребує постійного контакту з людиною. Він любить, щоб його розчісували, гладили і постійно звертали на нього увагу. Якщо йому не вистачає цієї уваги, то, повірте, він придумає будь-які способи аби звернути її на себе.

Як доглядати за чихуахуа?

З усіх декоративних порід чихуахуа найменше потребує спеціального догляду, але все ж потребує.

Оскільки він здебільшого знаходиться в будинку, його кігті майже не сточуються природним шляхом, тому їх необхідно підрізати щонайменше раз на місяць. Для цього можна використовувати котячі щипчики для зрізання кігтів. До цієї процедури крихітку потрібно привчити, і чим раніше, тим краще.

Періодично собаку треба купати: дитячим шампунем 2-3 рази в рік. Після будь-якого щеплення його мити не можна протягом 7 днів. При купанні потрібно ретельно слідкувати, щоб вода не потрапила у вуха.

Як і всі собаки, чихуахуа люблять, коли їх заохочують. Але потрібно бути обережним, вибираючи той або інший презент. Це можуть бути маленькі шматочки сиру, арахіс. Слід бути обережним із заохоченнями, оскільки зайва вага є серйозною небезпекою для здоров’я будь-якого собаки. Варто проконсультуватися з ветеринаром щодо його раціону, а також чищення вух і зубів, вакцин і засобів від паразитів. Добре доглянутий представник породи чихуахуа живе від 11 до 18 років. Тому піклуйтеся про свого улюбленця!

Ложка дьогтю в бочці меду: як виховати слухняного собаку

Завдяки чудовому слуху, нюху, а також розвиненим розумовим здібностям чихуахуа легко піддаються вихованню. У першу чергу необхідно знати, як правильно брати собачку на руки: лише двома руками – ліва йде під грудку, права – під сідницю. Але тільки не за лапки, не за живіт і тим паче не за ребра.

Якщо для іншого собаки може бути визначене якесь постійне місце в будинку, то чихуахуа вважають своїм ареалом весь будинок, адже він маленький ватажок сім’ї. Та і в них є улюблені місця (як правило, крісло, ліжко або яке-небудь високе місце, з якого вони ретельно за всім слідкують). Інколи господарі купують для них спеціальні будиночки, які вони дуже люблять і вважають їх своїм укриттям. Не можна ставити такі будиночки біля батарей, дверей, на протягах та в проходах!

Собачку дуже легко переносити: для цього є спеціальні сумки та контейнери. З перших днів появи цуценяти в будинку слід привчати його відправляти природну потребу на вулиці. У той же час необхідно визначити місце, де воно може ходити в туалет вдома (поставити котячий лоток). Це важливо, коли цуцик маленький, бо він може інколи не витерпіти до прогулянки на вулиці, але й знадобиться дорослому собаці, коли з яких-небудь причин прогулянка затримується.

Чихуахуа — собака сильний і витривалий. Він гулятиме і по снігу, і по льоду. Але це й не робочий пес, тому теплий одяг взимку не зашкодить. Гладкошерстого чихуахуа вигулювати в холодну погоду треба рідше, а тривалість прогулянки не має переважати 15 хвилин.

Влітку вони дуже люблять грітися на сонечку. Тут треба бути дуже обережним: не можна допускати перегріву, аби попередити сонячний чи тепловий удар.

Виховання цуценяти починається з його першого дня у новому будинку. Спочатку його треба привчити до спілкування, він має реагувати на своє ім’я та на жести хазяїна, звикнути до нових правил поведінки. Серед розповсюджених помилок – надмірна лояльність. Не можна весь час тримати собаку на руках, постійно гладити її і т.д. Суворість у вихованні просто необхідна, якщо в його поведінці з’являються ознаки неслухняності, дратівливості: бурчання та неспровоковане гавкання. Принцип «батога і пряника» завжди діє.

Собака відрізняє хороше від поганого лише з реакції людини, тону її голосу. Якщо вона поводиться добре — дайте їй це зрозуміти; якщо бешкетує, не зайвим буде «побурчати» — як це зробила б її власна мати. Крихітка не повинна вирости ні сором’язливою, ні злою. Якщо щось не так, необхідно знайти причину. Собака ніколи не робить чого-небудь на зло.

Представникам породи Чихуахуа необхідно частіше спілкуватися з іншими собаками. Потрібно починати виводити крихітку «в люди» одразу ж після щеплень. На вулиці дуже важливо заборонити цуцику гарчати, «лаятися» з іншими собаками, переслідувати кішок і пташок, а особливо, піднімати що-небудь із землі та їсти. Останнє несе в собі небезпеку підхопити інфекцію, отруїтися, або задихнутися від дуже великого шматка в горлі.

Із дитинства цуцика слід привчити до повідця. Спочатку (у 5 тижнів) просто одягнути м’яку шлею. Потім, через декілька днів, коли песик до неї звикне, узяти його на повідець. Тільки не треба тягнути його «пузом» по асфальту! Якщо він показує норов, потрібно просто відвернути увагу собаки, перечекати, поки він заспокоїться, і тоді вже вести вперед.

Що стосується команд, то це справа хазяїна. Не обов’язково  виховувати чихуахуа як службового собаку, але такі команди як «фе!», «до мене!», «стояти!» він повинен знати і виконувати. До речі, ці собаки дуже добре запам’ятовують слова (умовний рефлекс) і з захопленням виконують команди, для них виховання – гра».

Коментар

Чихуахуа – веселий, активний собака зі сміливим характером. 

«Вона дуже допитлива! Усюди сує свого носа, особливо, коли потрапляє у нове середовище. Характер у неї ще той! Завжди зробить по-своєму, навіть розуміючи, що за це отримає на горіхи. Пам’ятаю, моя Моніка, поки я була зайнята важливою розмовою, тихенько залізла на стіл (як їй це вдалося не маю досі жодного уявлення!) і з’їла цілу тарілку з супом та куряче крило (як їй воно влізло теж не маю жодного уявлення, адже вона важить лише півтора кілограми!). Завжди щось таке утне веселе!» – із захопленням розповідає щаслива власниця чихуахуа Анна Яремчук. 

«Представники породи чихуахуа дуже мініатюрні. Попри свої розміри вони, навіть можуть «цапнути», якщо хтось спробує образити хазяїна. Та песик буде із задоволенням грати з дітьми або стане вірним другом літнім людям. Кращого собачки-компаньйона – не знайти!» – говорить кінолог Ірина Корнєва.

Христина Довженко