11.05.2012 - Сім'я

Childfree – вільні від дітей

Продовження НЕ буде

«Діти – це наше майбутнє» – красива, але роками затерта фраза. Усі звикли до неї, але ніхто не замислюється над її істинністю сьогодні. Чи дійсно це так? Виявляється, що не зовсім і не для всіх.


Добровільна бездітність

childfreeПротивників народження дітей називають childfree (з англійської – вільні від дітей). Люди, котрі не бажали мати власних дітей, були завжди та всюди. Однак офіційно бездітні вперше створили власну спільноту в 1992 році в Америці. Леслі Лафаєт, шкільна викладачка з Каліфорнії, створила суспільну мережу ChildFree Network (CFN). Саме цю організацію вважають «праматір’ю» усіх сучасних. Новостворене об’єднання одразу ж стало популярним, і до нього вступило 5 тисяч осіб. Мотивацією чайлдфрі стало невизнання суспільства, яке сприймає лише родини з дітьми. Члени спільноти відмовлялись народжувати та вимагали відмінити всі можливі привілеї для тих, хто має дітей. Ідея почала швидко поширюватися у Європі та Австралії.
Україна теж не відстає від закордонних сусідів. Щоправда, видимою є лише малесенька верхівка айсбергу «Чайлдфрі» на теренах нашої країни. Його справжні габарити лишаються загадкою. У Росії, наприклад, кількість зареєстрованих чайлдфрі зростає щодня. Більшість із них зосереджується в Інтернет-просторі. В Україні ж тільки починають з’являтися спільноти «вільних від дітей». Більшість українські чайлдфрі знайшли собі притулок на російських Інтернет-ресурсах. Тому дослідити кількість «вільних від дітей» на території України виявляється зовсім нелегкою справою.
Я спробувала провести опитування щодо реального ставлення української молоді віком 18–24 років до childfree. Картина виявилась досить суперечливою. 33 % опитаних обрали варіант «Ставлюся з розумінням. Кожен має право вибору». 40 % назвали таке рішення егоїзмом молоді. До чайлдфрі остаточно не відніс себе жоден з опитуваних. Усі інші розділились між байдужими та тими, хто вважає чайлдфрі людьми, які не усвідомлюють власного призначення на цій землі.

Право вибору…
Сучасну молодь прозвали поколінням прагматиків. Вона підростала в той скрутний період, коли батьки бігали з однієї роботи на іншу та більше переймалися тим, чим дітей нагодувати, у що вдягти. На просте спілкування фізично не вистачало часу, і це цілком зрозуміло. Можливо, дітей частково недолюбили і до того ж передали їм левову частку власної невпевненості в майбутньому?
Зазвичай до лав чайлдфрі вступають жінки та чоловіки 20-35 років. Але останнім часом середньостатистичний «вільний від дітей» помолодшав. Ці люди – переважно жителі мегаполісів із середнім або вищим за середній рівнем достатку. Вони освічені, комунікабельні, працездатні. Цікаво, що від батьківства відмовляється навіть той, хто виріс у багатодітній сім’ї. Жінки стають «вільними від дітей», щоб працювати більше (таким чином вони відкидають усе, що завадило б розвиткові власної кар’єри). Чоловіки ж навпаки – для того, щоб працювати менше (за стереотипами саме сильна половина людства має повністю забезпечувати свою родину). Трапляється і таке, що молоді люди хочуть дітей, але бояться такого відповідального вчинку.
Чайлдфрі вважають, що суспільство залишиться тільки у виграші від їх поглядів. Відсутність дітей вирішить проблеми перенаселення планети («я не народжую дитину, значить, хтось може дозволити собі народити їх п’ять»). Без потомства людина може не відволікатися та повністю присвятити свій час саморозвиткові. Крім того, молодь ставить собі важливі питання на зразок «Чи запитує хтось мою дитину про те, чи хоче вона жити у світі катастроф і війн?» і «А раптом я народжу та виховаю не порядну людину, а серійного вбивцю?». Тобто нарікати на людське вільнодумство тут не доводиться – аргументи чіткі та продумані.

…чи самопроголошений вирок?
сhildfreeУсі ми – homo sapiens. Але виходить так, що через свій sapiens ми перестаємо бути homo. Люди навчилися «відмикати» усі зайві опції, залишаючи тільки те, що може бути приємним і корисним. Блага цивілізації поволі заганяють людину в глухий кут, у якому дітям немає місця. Ще два десятки років тому нікого не лякали пелюшки, а зараз молодь і на памперси не погоджується.
Причин для заперечення батьківства, зокрема доведених науково, можна нарахувати безліч: педофобія, гомосексуалізм, дитячі травми, соціально-економічна ситуація в країні. Виявляється, прихильники ідеології чайлдфрі – це, перш за все, люди, котрі мають фобії. Хтось боїться темряви, хтось павуків, а хтось… бути батьком чи матір’ю. Ось тільки визнати та побороти свої страхи щодо комах набагато легше, ніж щодо дітей. Але ж навколо стільки однодумців, котрі завжди порадять, підтримають, заспокоять. Інтернет стає порятунком, своєрідною схованкою, де всі проблеми одразу зникають. Ти тепер не вигнанець, а свій серед своїх. І ти зовсім не боїшся, а просто НЕ ХОЧЕШ. Ніхто не має права засудити тебе, адже ти кращий за будь-кого з тих, хто народив, але виховати нормально не зміг. Навіщо потворні розтяжки на животі, зайві кілограми після пологів? Заради чого такі жертви? Проте де гарантія, що ти повною мірою реалізуєш себе за умови відсутності дітей? Що тоді? Життя не склалось? Над цим мало хто замислюється.

«Зараз для мене дитина – це хрест на майбутньому.» Погляд чайлдфрі
…Вона красива молода дівчина. Активна, весела, цікава. Віднедавна вважає себе однією з чайлдфрі. Називатимемо її просто М. Вона погодилась відверто розповісти про власні погляди.
Коли ти зрозуміла, що поділяєш погляди чайлдфрі?
Я завжди знала, що не поспішатиму створювати сім’ю. Зараз для мене дитина – це хрест на майбутньому.
Зазвичай чайлдфрі не люблять дітей і дратуються від їхньої присутності.
Я не маю нічого проти дітей. І народила б тоді, коли б була упевнена, що зможу дати своїй дитині все сама, без підтримки чоловіка та родини. Я з радістю догляну за дитиною декілька годин. Це теж любов, але на відстані.
За кордоном спільноти чайлдфрі вимагають розглянути їхні вимоги щодо створення кафе, у яких дітям вхід заборонений, ввести години для відвідування музеїв без дітей. Як ти до цього ставишся?
Права дитини не можна обмежувати. Ні в якому разі. Вважаю це абсурдним.
Чи вважаєш ти, що серед молодого покоління стає все більше «вільних від дітей» через важкі 90-і роки та недостатність батьківської уваги?
Якоюсь мірою – можливо. «Мене недолюбили – я сама себе долюблю». Час змінився, складнощів стало менше, а проблема та ж сама. Кар’єра – ось що стає першочерговим. Часу на родину не вистачає.
Ти не боїшся зустрічати старість у самотності?
Боюсь. Але навіть якщо ти виростила дитину, можеш зустріти старість одна.
Твоє ставлення до абортів і стерилізації.
Я підтримую легалізацію абортів у всьому світі. Але сама ніколи не зроблю. А стерилізація, на мою думку, це самокаліцтво.
Уявімо, що ти завагітніла від коханої людини…
Не буду надто щасливою від цього… але народжуватиму. Аборт не робитиму.
Чи припускаєш ти можливість усиновлення дитини?
Ні. Якби у мого чоловіка вже була дитина, я б полюбила її як рідну. Якщо вже так сталося б.
Багато жінок не хочуть народжувати через страх втратити привабливу зовнішність. Чого боїшся ти?
Я не боюсь погладшати. Я боюсь наших лікарів. Боюсь залишитись молодою матір’ю з калікою на руках. Якщо вирішу народжувати, спробую зробити це за кордоном. Я вважаю, що необхідно лікувати наше суспільство. Воно не підтримує вагітну жінку. Вона нікому не потрібна, її не візьмуть на роботу, не нададуть нормальної медичної допомоги… Це ненормально.
Ти погоджуєшся із тим, що чайлдфрі – це люди із фобіями?
Такі люди бояться майбутнього. Це проблема людей, яких колись у чомусь не підтримали, образили, принизили, зламали мрію. А тепер вони будь що прагнуть втілити цю мрію в життя, уникаючи перешкод.
Ти весь час згадуєш про кар’єру. Невже не можна поєднати її з материнством? Припустімо, є гроші – сплачуй за послуги няні…
Ні. Поєднати неможливо. Особисто я таких прикладів не знаю. Дитина не іграшка, щоб віддати чужій людині. «Мама–дитина» – це пряма та правильна лінія спілкування. «Мама–дитина–няня» – уже щось не те.
Якщо ти досягнеш повної фінансової незалежності, то все ж таки наважишся народити?
Можливо… Але це буде точно після 30 років.

«Люди бачать у тому, що вони – чайлдфрі, причину, а насправді це – наслідок.» Погляд фахівця
childfreeПозицію «вільних від дітей» коментує Алевтина Шевченко, психолог:
– Люди, котрі обирають позицію чайлдфрі, залишаються в чомусь дітьми. У наш час до батьківства висувають надзвичайно агресивні педагогічні вимоги. Тиск суспільства особливо відчутний: «Або ви ідеальні мама й тато, або з завданням не впорались». Відомо, що серед чайлдфрі – і ті, у кого вже є діти. Це люди, розчаровані у батьківстві. Вони діяли за певним планом: школа, інститут, весілля, родина, діти… Можливо, людина просто не була морально готова до народження дитини.
Люди бачать у тому, що вони – чайлдфрі, причину. Хоча насправді це є наслідком. Відбувається так звана «підміна понять». Люди змогли представити свої недоліки як переваги. Через це вони відчувають себе сильнішими, гуртуються, знаходять однодумців.
Якщо позиціонувати ідеологію чайлдфрі як звичайну фобію, то вона може минути з часом, а може загрожувати важкою психологічною кризою в майбутньому. Потрібно осмислити та визнати власні страхи, а не втікати від них, маскуючи їх під щось передове.
Дивно, але хтось «залюблює» кошенят, а власну дитину з синдромом Дауна прийняти та полюбити не може. Проте засуджувати легко, але ж, як відомо, правда у кожного своя.

Від автора
Життя для та заради самого себе може виявитись не таким щасливим, як здається на перший погляд. Втікаючи від одного страху, ми вирощуємо в собі безліч інших. Можливо, варто просто звернутись до фахівця, який допоможе розібратись у собі. Не варто ховати власні страхи. А також ніколи не кажіть «ніколи». Навіть найзапекліший чайлдфрі не застрахований від того, щоб таки народити та полюбити малесеньке продовження самого себе. Тоді історія одного життя не закінчиться сумним фіналом, і ми знову почуємо «to be continued…»

Катерина Рєпіна