Депресія: тікати чи прийняти бій?

Одні вважають, що депресія – просто поганий настрій; інші називають її небезпечним захворюванням. Чи можна знайти переваги в такого неприємного стану? Та, зрештою, як із ним боротися – наївшись антидепресантів чи мужньо зустрівшись із недугом сам-на-сам?


Бувають дні, коли навіть найоптимістичніша людина занурюється в похмуру тугу. І начебто немає зовнішніх причин, усе йде як завжди. Ось тільки щось тягне всередині. Хочеться кинути все, піти світ за очі або наробити непоправних дурниць.

Якщо одного дня ти помічаєш, що життя втратило сенс і все навколо завдає болю – можливо, нервова система дає тобі сигнал. Важливо вчасно звернути увагу на проблему. Та впоратися з нею самостійно – дуже непроста справа.

Причин такого стану може бути безліч. Можливо, твоя хронічна меланхолія обумовлена тонкою душевною організацією, соціальною неадаптованістю або нестачею яскравих вражень? Чи смуток пов’язаний з певними життєвими перешкодами? Або він має перманентний характер?

«Я такий нещасний…»

Причини і наслідки не такі важливі, як можуть здаватися на перший погляд. Навіть якщо ти не можеш дати точні відповіді на ці питання – не варто ставити на собі хрест. Найчастіше подібний самоаналіз призводить до ще більш неприємних наслідків: жалю до себе, апатії, зниження працездатності. Часом, коли ти зламаний навпіл і не маєш змоги склеїтися, виникає враження, що ти і народився з цим розломом у душі.

Дуже важливо не впадати у відчай і розуміти, що ти не безнадійний. Все в житті має край: біль, який ти в змозі витерпіти; моменти, які ти здатен пережити. Немає нічого неможливого, але й у можливого є своя межа. І цю межу визначаєш саме ти.

Навчися жити усвідомлено. Не намагайся знищити свою недосконалість – прийми її. Хто постійно себе жаліє – ніколи не збагне власної відповідальності за те, що відбувається в житті. Адже ти можеш усе змінити: як об’єктивні умови, так і ставлення до них. Перш ніж бити на сполох, переконайся, що твій хворобливий стан – саме депресія, а не результат «самонакручування».

Головна хвороба століття

Статистика свідчить, що кожен десятий віком від 40 років страждає від психічного розладу під назвою депресія. Серед старших за 65 депресія трапляється утричі частіше. До депресії і депресивних станів схильні близько 5% дітей і підлітків віком 10–16 років. Це, на думку Всесвітньої організації охорони здоров’я, є головною причиною підліткової захворюваності та непрацездатності. Сьогодні недуг поширюється небувалими темпами і набуває величезного соціального значення.

Багато людей вважають, що депресія – це лихоманка XXI століття. Насправді ця хвороба була відома лікарям ще за античних часів. Стан, який ми сьогодні називаємо депресією, Гіппократ у своїх працях описував терміном меланхолія. Давньогрецький вчений розробив свою систему лікування депресії в рамках можливостей античної медицини. Позбутися хвороби можна було за допомогою тривалих теплих ванн, масажу, очисних клізм, настоянки опіуму і мінеральної води одного з відомих джерел на Криті.

Одна пігулка – і все знову буде добре

У 1950-х роках відбулося велике відкриття синтетичних препаратів, які зараз складають основу сучасних ліків від депресії. До цього замість них використовували природні опіати, що були заборонені через велику кількість побічних ефектів. Наука та медицина розвивалися високими темпами, з’являлися нові препарати, але навіть на сучасному етапі вони є дуже недосконалими. Основна дія антидепресантів полягає в тому, щоб підвищити концентрацію моноамінів (серотонін, дофамін і т. д.). Під дією правильно підібраних синтетичних препаратів у пацієнтів поліпшується настрій, підвищується психічна активність, нормалізується сон і апетит.

З іншого боку, необхідно усвідомлювати, що будь-які антидепресанти порушують систему саморегуляції в мозку. Що сильніше антидепресанти діють на серотонін та інші нейромедіатори, то вищий ризик загострення після скасування їх прийому. У пацієнтів, які не приймають жодних препаратів, ризик рецидиву складає 25%; тим часом, як у тих, хто приймав антидепресанти і повністю завершив курс лікування, – 42% і більше.

Звісно, антидепресанти і психотерапія – не єдині шляхи лікування депресії. Фізичні вправи, акупунктура, медитація, арт-терапія та ароматерапія заслуговують на увагу як альтернативні методи лікування. Давно довели не лише їхню безпеку, але й ефективність. Таким чином, абсолютно кожен може спробувати поліпшити стан своєї нервової системи, не вдаючись до вживання антидепресантів і не турбуючись про небезпеку самолікування.

Може, це – на краще?

З іншого боку, депресію не завжди слід сприймати як щось погане. Якщо ти так і не зміг позбутися її, то є сенс спробувати знайти з нею спільну мову. Дарвін, який сам був схильним до депресій, писав у своїй автобіографії: Біль або страждання будь-якого роду […] призначені для того, щоб жива істота захищалася від якоїсь біди. Це дає привід вважати, що депресія є одним з важелів еволюції. Чи, принаймні, виживання.

Варто відзначити, що багато видатних діячів культури та мистецтва були схильними до депресій – але це не тільки не заважало їхній творчості, а й цілком сприяло їй. Вінсент Ван Гог був схильним до меланхолій і епілептичних нападів. Американський письменник Ернест Гемінґвей страждав від алкоголізму, біполярного розладу і параної. У відомого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена була депресія і фобії. Цей список можна продовжувати довго, але суть та сама: відомі люди переживали важкі часи, що тільки допомагало їм самореалізуватися.

Пам’ятай, що всі бувають пригніченими. Це емоція. Вдаючись до допомоги медикаментів, ти боїшся зустрітися з проблемами лицем до лиця. Фактично ти відвертаєшся від самого себе.

Різноманіття почуттів та емоцій – незалежно від того, позитивні вони чи негативні – наповнює наше життя, робить його насиченим і багатогранним. Тому не варто боятися депресії, тікати від неї якнайдалі чи заперечуючи її існування. Не жени її геть, а запроси до столу, запропонуй їй чашку чаю і вислухай те, що вона хоче до тебе донести. Будь відвертим із собою. Віддавайся почуттям, адже вони творять твій досвід. Якщо здається, що ти потопаєш у тузі, не бійся дна – використай його, щоб відштовхнутися і піднятися вгору.

Вікторія Горобко