Детокс життя – придбати, аби викинути

Як звільнити життєвий простір та зберегти власне «Я»

Ми постійно позбуваємось речей. Ми безжально викидаємо непотрібну пару джинсів, у які ще влазимо, але кому вони потрібні, якщо у шафі лежить ще з десяток? Працює проста математична система: річ у тебе вже два роки, а ти нею ні разу не користувався — у смітник.


#Відкондити

Але навіть цей принцип вже можна вважати старомодним! Справжню революцію у світі детоксу речей зробила японка Марі Кондо. Під тегом #konmari (скорочення від Кондо Марі) можна знайти десятки тисяч постів щасливих «негосподарів» речей.

Суть принципу, який авторка книги «Магічне прибирання. Японське мистецтво наведення порядку вдома та в житті» пропонує — це відкидання математичного підходу до очищення життєвого простору. Вона вважає, що основним є саме емоційна складова — якщо річ не приносить тобі радості — позбудься її. У цьому і дійсно можна побачити цікавий та несподівано раціональний підхід. Ми просто фізично не можемо користуватись неймовірною кількістю речей, які щодня нас оточують, змінюються, виходять із моди, з’являються на полицях. Тож картина щодо невикористання чогось, що нам дійсно подобається протягом двох років, є дуже реальною. Тут уже постає питання в площині емоційній, питання не особливої необхідності того чи іншого предмету, а нашого ставлення до нього та його особливостей.

Адже ми не повинні викидати такого любого душі ведмедика, який вже третій рік покривається пилюкою на полиці у кутку.

Блискучі радощі

Ім’я Марі вже навіть стало дієсловом! Таким собі синонімом емоційному викиданню того, що більше не несе нічого радісного.

Моя знайома із США нещодавно запостила у соцмережу фото величезної кількості суконь та взуття, які більше не приносили їй «блискучої радості». Після детального прочитання книги Кондо, до речі. А я певна, що більшість із них прекрасно б поселились у шафі якоїсь дівчини, якій навіть на побачення у кафе піти нема в чому! А що вже казати про сумарну вартість цих речей! Та ба, ми сьогодні все більше ідентифікуємо себе не через те, що в нас є, а через те, чого ми позбулись.

Це, звісно, ще не є абсолютною реальністю для нашої країни, але у всьому світі люди все більше намагаються звільнити свій життєвий простір. До слова, минулого року Марі Кондо увійшла до сотні найвпливовіших людей світу за версією Time. Але навіть нам зрозуміло, що математичний підхід вже не працює. Занадто багато усього купується, і усі ці речі просто фізично неможливо використати, вдягнути та отримати радість. Якийсь час ще можна було вирішувати проблему розширенням гардеробних, прибудовою нових місць для зберігання, але рано чи пізно ми перестаємо створювати місця для зберігання речей і починаємо жити всередині них. Що, до речі, і сталось з моєю подругою, котрій двох гардеробних кімнат у будинку просто фізично не вистачило.

Зараз ми викидаємо непотріб, тому що нам потрібен простір для життя точно так само, як були потрібні усі ці речі трохи раніше.

Детокс для полиць із CD

Проводити детокс-терапію люди продовжують і не лише із речами фізичними. Чого тільки варті ITunes та ICloud, котрі просто замінили собою гори дисків, альбомів з фотографіями та інших носіїв, якими раніше були забиті усі кутки у квартирі. Слово «зберігати» взагалі стало непотрібним, адже отримати доступ до будь-якого фільму, аудіозапису, фото можна з будь-якого пристрою, у будь-який час та звідки завгодно! Питання тепер у іншому: як знайти час для перегляду кіно на Netflix чи догортати до останнього непобаченого фото у стрічці новин в Instagram.

Те ж саме і з людьми, яких ми не хочемо втрачати. Якщо у моєму дитинстві ми клацали на кнопки в Nokia і записували номери один одного, та що там Nokia, років десять тому ще записували номери телефонів до блокноту, то сьогодні через соцмережі швидко знайдеш, кого шукаєш. Навіть більше, швидко втратиш того, з ким перестав спілкуватись, ну або, слідуючи принципам Марі Кондо, того, хто більше не приносить радості. Навіть у соціальних мережах ми намагаємось звільнитись від зайвих людей, аби тримати у своєму житті все максимально простим та якісним. Лише найближчі друзі, лише улюблені речі.

Обмежити, аби зберегти

«Стара добра трудова дисципліна, дев’ятигодинний робочий день і п’ятиденний тиждень — все це більше не працює», — говорить в одному зі своїх інтерв’ю спеціаліст в області соціокультурного аналізу Джастін Хамфрі. За оцінками консалтингової компанії Bain&Company за рік у людини нараховується близько 30 тисяч зовнішніх контактів. При цьому здатність творчо мислити знижується, коли робочий день завантажений зустрічами у порівнянні із тим, коли людина працює, не відволікаючись.

У мобільних пристроях і комп’ютерах усе більшої популярності набирають додатки, основна функція яких — блокувати інші додатки. Тим самим вони обмежують кількість годин, проведених за непотрібними та безглуздими діями.

Ми навіть тут не перестаємо звільняти свій життєвий простір. І якщо запитати, навіщо ми це робимо, відповідь буде — задля нових непотрібних речей.

І тут дійсно має рацію Марі Кондо: уся справа у радості. Чи приносять нам радість п’ять тисяч друзі на Facebook, пусте місце в шафі чи ведмедик на кутовій полиці? Радість то від накопичення чи позбування? Головне, що радість.

Анна Донець