Діти капітана…Телеекрана

«Мутікі, хоцю мутікі!» — заливається криком трирічна Даринка, відпихаючи від рота ложку з кашею. І тільки коли на її золотистих кучериках заграє різнокольорове сяйво телеекрану, дівчинка погодиться пообідати.


Подібна сцена — зовсім не рідкість: дівчинка просинається, снідає, грається й лягає спати разом зі своїм улюбленим персонажем — свинкою Пеппою. Її старший брат більше любить «Спанч Боба», а одинадцятирічна сестра надає перевагу «Монстер Хай». Але попри різницю у вподобаннях, є те, у чому ці діти одностайні: вони не уявляють свого життя без телевізора.

У їхній сім’ї так заведено: у кожній із трьох кімнат стоїть телевізор і ще один поставили на кухні. Мама дивиться телевізор, коли готує, тато — коли приходить з роботи, а коли квартира переповнена гостями, десь за шумом розмов можна розчути телевізійну балаканину.«Хіба ж погано, що діти дивляться мультфільми? Ми ж не можемо приділити їм увесь свій час, а так вони принаймні не бешкетують», — дивується мама Даринки, Світлана.

Багато батьків справді використовують телевізор замість няньки. Швидка зміна кадрів заворожує дітлахів і вони не можуть відірвати очей від «чарівного екрану». Статистика США свідчить, що діти від двох до п’яти років проводять перед телевізором в середньому 32 години на тиждень. Не думаю, що українські дані більш обнадійливі. Ця диво-забавка приховує в собі значно більше небезпеки для дошкільнят, ніж здається на перший погляд. У віці до двох років формується мозок, розвиваються когнітивні здібності. Очі малят пристосовані до того, щоб розрізняти людські обличчя, а не дивитися на екран. Дітям потрібно бігати, досліджувати світ, гратися в ігри для розвитку, а не сидіти на дивані перед телевізором. Інакше малюки розвиватимуться повільніше.

Даринка, яка дивиться телевізор ледве не все своє життя, пізно почала говорити. У півтора роки вона вимовляла лише деякі слова, а спілкуватися більш-менш зв’язними реченнями почала лише у два з половиною — коли пішла в садочок і почала спілкуватися з іншими дітьми. Коли йдеться про трохи старших за віком дітей, телебачення впливає по-іншому. Вони вже розуміють більшість із того, що відбувається на екрані, але не можуть критично аналізувати побачене. Тому діти шкільного віку переймають моделі поведінки, ідеї та прагнення улюблених телеперсонажів. Чи корисно це, чи ні, залежить від того, що вони дивляться: пізнавальні передачі стимулюватимуть дитячу допитливість і розширять кругозір, в той час як мультсеріали та телевізійні шоу навряд чи навчать дітей чомусь хорошому. Діти, які дивляться телевізор занадто довго більше схильні до ожиріння. Перегляд телепрограм замінює заняття спортом, активні ігри з ровесниками, читання та інші важливі для дітей речі. Діти-фанати телебачення менше спілкуються з рідними та друзями, стають асоціальними. Вони не в змозі захиститися від маніпулятивних технологій, які часто використовують у рекламі. Саме через неї діти стають прихильниками чіпсів, кока-коли та іншої нездорової їжі.

Не менше шкодить перегляд ТБ у «фоновому» режимі. Учені з університету Айови виявили, що в середньому діти проводять біля ввімкненого телевізора 4 години на день, і це заважає їм повністю зосередитись на навчанні чи іграх. Перегляд неосвітніх програм може зашкодити когнітивному розвитку малечі. Дитина, яка забагато дивиться телевізор, мислить пасивно та стає нездатною до активного творчого мислення. Навіть у зрілому віці «фанату» телебачення набагато важче генерувати власні ідеї, адже він постійно чекає, що необхідна інформація надійде ззовні. Мислення стає стереотипним, асоціації — шаблонними. Наприклад, діти починають думати, що найкраще дозвілля для дівчат — шопінг і тринькання батьківських грошей, а хлопець — боягуз, якщо не готовий побити першого ліпшого. У фільмах усе часто відбувається не так як у реальному житті, герої легко перемагають, там показують забиті голи, але ніколи — довгі години тренувань на футбольному полі. Тож діти втрачають терплячість, хочуть всього й відразу, але не готові наполегливо працювати задля результату. Після сотень годин перед телеекраном, діти звикають дивитися й слухати, їм навіть не потрібно водити очима по екрану — за них усе зробили режисери й оператори. Перегляд телевізора впливає на успішність у школі. Діти не розуміють, нащо їм вчитися, напружувати мозок, якщо можна просто сидіти на дивані й розважатися.

Сотні наукових досліджень було спрямовано на те, щоб з’ясувати чи справді ТБ пов’язане з агресивною поведінкою в дітей. І майже всі вони дають ствердний результат. Звернімося до статистики: пересічний американець до 18 років бачить по телевізору 200 000 насильницьких актів і 16 000 вбивств. У багатьох фільмах насилля — найпростіший спосіб розв’язати проблему, до того ж злочини часто залишаються непокараними. Діти захоплюються «крутими» персонажами, які здатні вбити десятки людей, не змигнувши й оком. Дослідники з університету Мічигану стверджують, що перегляд насильницьких телепрограм впливає на здатність дітей співчувати й бажання допомагати людям. Так, більше двох третин п’ятирічних дітей дивляться телевізор у середньому 2 години на день, у тих, хто переглядає телепрограми більше трьох годин на день на 1,3% вищий ризик крадіжок, бійок чи поганої поведінки в школі. Висновки очевидні.  «Так чим же мені їх зайняти? І взагалі, якщо я забороню їм дивитися телевізор, вони захочуть дивитися його ще більше», — запитує Світлана.

Суворо забороняти дітям дивитися телевізор не можна й не треба. Просто потрібно свідомо підійти до справи: вирішити, які телепередачі будуть для них корисними, обмежену кількість годин передгляду. Інтелект дитини допоможуть розвинути пізнавальні телеканали «Discovery», «Animal planet» або шоу на зразок «Найрозумніший». Щоб зрозуміти, яким телепрограмам дитина надає перевагу, варто кілька разів подивитися телевізор разом із нею, а потім разом поміркувати та скласти список дозволених і заборонених програм. Зрештою, навчити дитину, що варто дивитися, а що ні — це такий самий обов’язок батьків як і прищепити їй правила суспільної моралі. Дивитися телевізор разом з дитиною краще ще й тому, що батьки можуть відразу пояснити їй незрозумілі для неї події, прокоментувати поведінку героїв. Потрібнопоговорити з дитиною та пояснити їй, що телебачення — це не найкращий спосіб провести дозвілля, набагато цікавіше погратися з однолітками надворі, помалювати, провести час із домашніми улюбленцями.

Стосовно дошкільнят, то їм краще взагалі не дивитися телевізор, особливо дітям до двох років. Для таких дітей найважливіше — це спілкування з мамою, можливість відчути її тепло та любов. Немовлятам необхідно, щоб із ними говорили, гралися, бо саме це розвиває їхній мозок. Щоб якось зайняти дітей, коли на ігри бракує часу, батьки можуть купити аудіокниги: дитина зможе проводити час наодинці, але на відміну від телевізора, сприйняття казок на слух потребуватиме уваги та розвиватиме фантазію. Буває так, що батьки самі люблять провести вечір перед екраном, тоді потрібно змінювати звички родини загалом, адже діти зазвичай копіюють поведінку старших. Нема чого очікувати від дітей завзяття в навчанні, якщо Ви весь вільний час дивитеся «Х-фактор». За сімейною вечерею варто вимкнути телевізор і поговорити з дітьми про їхні зацікавлення, міркування про життя, потім почитати чи послухати разом музику. Найкращий варіант — це займатися активним відпочинком, завести спільне хобі. Можна разом ходити в походи, кататися на конях або займатися танцями: таке дозвілля покаже дитині, що батьки підтримують її в захопленнях. Мудро написав французький письменник Паскаль Брюкнер: «Телевізор – це засіб порятунку для тих людей, яким немає чого сказати один одному».

Степанюк Яна