Дітям — найкраще?

 «Мені здається, що у кожного, незважаючи на можливі неприємності в дорослому житті, має бути щасливе дитинство, яке приємно згадати»

Джин Вебстер «Довгоногий дядечко»


Без сумнівів, у багатьох із нас було саме таке дитинство — радісне, безтурботне, сповнене усмішками та любов’ю. Таким воно було й для мене. Особливо багато спогадів із дитячого садка. Аромат смачних пиріжків після обіднього сну під весняний дощ, подарунки на свята, сором’язливі виступи з віршиками, конкурси маленьких господарок. Я ходила до звичайного державного садка. Жодних проблем із чергами, хабарництвом чи недбалим доглядом.

Проте сьогодні молоді мами надають перевагу приватним дитячим садкам, міні-садкам домашнього або сімейного типу. Їх не лякають ані висока вартість такого навчання, ані те, що вихователі в таких садках часто не мають педагогічної освіти, ані випадки харчових отруєнь діточок у таких закладах. Дуже часто приміщення, де діти проводять час, не обладнані належним чином або не відповідають стандартам. Чому тоді батьки свідомо наражають на небезпеку життя та здоров’я своїх малят та ще й платять за це захмарні суми?

Затавровані державою
Колишня вихователька сімферопольського дитячого садка «Віночок» Лариса Антюшина пояснює, що довіри до державних закладів для дітей у людей немає.
«Бояться черг та хвороб. Дійсно, садочків мало, усім місць не вистачає. У моїй групі менше 25 дітей не було, хоча за стандартами можна не більше 15-ти! Звісно, важко. Звідси й решта стереотипів. Багато дітей — підвищений ризик захворюваності. Справді, дітки хворіють. Але в цьому винні самі батьки. Вони відправляють дитину з першими ознаками хвороби до садочку, а потім звинувачують вихователя: «не вгледіли, не вберегли». А через те, що дітей багато, а ставка просто мізерна, батьки переконані, що в державних садочках всім на дітей начхати. Отак віддаєш кожній дитинці частинку душі, а потім чуєш таке. Неприємно».

Нажаль, проблеми в державних установах для дітей дошкільного віку справді є. Дійсно, черги на прийом у дитсадки величезні, щоб «забронювати» місце в садочку, у чергу стають ще до народження малюка, тобто мінімум за три роки. Дехто намагається отримати «місце під сонцем» через хабар. Сума змінюється залежно від віку дитини, дати звернення, наповненості груп. Часто за хабар отримують не місце в садочку, а лише переміщення в черзі на кілька пунктів вперед! Такі проблеми характерні для міст-мільйонників.

Батьки часто незадоволені облаштуванням садочків чи їхнім розміщенням. Наприклад, якщо садочок розташовано біля дороги, то його привабливість різко падає. У приміщеннях деяких садочків ще залишилися радянські меблі чи посуд. До значних мінусів батьки відносять і старі методи навчання та розвитку діток — Монтессорі вже не модно.

Попри це переваги державні садочки мають вагомі переваги: у державній установі вихователі зобов’язані мати педагогічну освіту та несуть безпосередню відповідальність за життя дітей. Приміщення повністю відповідають техніці безпеки, а дитяче меню нешкідливе й містить необхідні для дітей продукти. У кожній групі має бути зелений куточок із живими рослинами. Дитячі садочки регулярно перевіряють санітарно-епідеміологічні комісії та наглядачі з Міносвіти, а втратити ліцензію керівництву садочків не хочеться. Тому за стандартами пильно слідкують.

У приватних дитячих садочках усе блищить та сяє, персонал просто золотий, але й ціна таких закладів близька до цін на дорогоцінні метали та й за кількістю приватних садочків значно менше, ніж державних.

Нелегальне диво для дітей
«Домашній дитсадок відчиняє двері для ваших малюків! Сімейна пара з педагогічною освітою залюбки прихистить ваших дітей, поки ви на роботі. Ми проводимо освітні програми для дошкільнят, розвиваємо важливі навички під час ігор, займаємось оздоровчою гімнастикою».

«Клуб для дітей пропонує послуги догляду за Вашою дитиною на повний (з 8:30 до 18:30) чи неповний день! Працюємо 7 днів на тиждень! У нашому клубі ви знайдете все необхідне для всебічного розвитку Вашого малюка — від дитячої творчості до уроків англійської. Групи змішані, приймаємо дітей віком від 3-х до 5 років! Ігри, розвиток, корисне харчування, післяобідній сон та прогулянка — усе це Ви знайдете в нас!»

Подібних оголошень в інтернеті сотні. Усі вони об’єднані однією ідеєю — навіщо Вам державні дитсадки, якщо недалеко є прекрасне місце, де ваші діти будуть у безпеці в родинній атмосфері та зможуть розвиватися й соціалізуватися.

На фотографіях до оголошень — привабливі приміщення, усміхнені дитячі обличчя, чемні вихователі. Спокусливо? І ціна не така висока, як у приватних садочках — коливається від двох до чотирьох тисяч гривень на місяць. Можлива щоденна оплата або сплата за відвідування лише у вихідні дні.
Здавалося б, усе пречудово! Проте існує кілька нюансів, які мають зіпсувати перше враження від такої неймовірної пропозиції.

По-перше, усі, абсолютно всі домашні дитсадки — нелегальні. Ліцензії на догляд за дітьми в них немає. Навіть якщо вони покажуть вам виписки з податкової, то юридичної підстави на створення таких закладів для дітей немає. Виняток — створення шкіл раннього розвитку та дитячих центрів дозвілля. Як правило, у таких закладах дітей готують до школи, організовують мовні гуртки чи гуртки дитячої творчості, але аж ніяк не повноцінний догляд за дитиною протягом цілого дня. Працюють вони неповний робочий день, і максимум, що можуть влаштувати — «чайну перерву» з печивом чи фруктами. Ліцензію на такі заклади не видають, але реєструвати їх в податковій — обов’язково.

По-друге, дитячий садок де-юре не може бути домашнім, бо влаштовувати їх можна лише в нежитловому фонді. Логічно, адже квартири не пристосовані для великої кількості дітей та й сусіди явно не радітимуть таким щоденним гостям. До того ж дітям потрібні ігрові майданчики, а якщо садочок 16-му поверсі? Хіба що перевозити цю юрбу вантажним ліфтом…

Сумні реалії
Складається враження, що простіше дочекатися своєї черги та віддати дитину в нормальний державний дитсадок, без зайвих капіталовкладень, нервів та прихованих небезпек. Врешті, ми теж ходили в такі садочки. І нічого, виросли адекватними людьми, а не затурканими та забитими жорстокими маленькими монстрами.

Але чому ж у молодих батьків така нелюбов та недовіра до установ зі словом «державний» у назві? Чому ми воліємо віддавати дітей в сумнівні заклади, відвідувати приватних лікарів та виробляти закордонні паспорти деінде, а не в державному паспортному столі? Невже в нашій країні все так погано з відповідальністю, невже працівники держустанов не здатні виконувати свою роботу швидко та якісно? Звісно можуть! Проте серед людей поширений стереотип, що в нашій країні все робиться руками, які ростуть не з тих місць та що в будь-що треба вкласти копієчку із власної кишені. Цей стереотип конче треба подолати, аби дітям у майбутньому дісталося все тільки найкраще.

Персик Дар’я