Домашнє насильство: іспит на міцність

Чому чоловіки б’ють жінок? Сьогодні дуже часто виникає проблема насильства в родині. У нашому суспільстві найбільше потерпає від насилля жінка.


Наведемо красномовні факти:

— Жінки більше потерпають від домашнього насильства, ніж від пограбувань, автомобільних катастроф та зґвалтування незнайомими разом узятих;
— Над 68% жінок в Україні (приблизно 18 млн) знущаються в сім’ї;
— За останні три роки кількість убивств, вчинених на підставі домашнього насильства, зросла майже втричі (за даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту);
— 35–50% жінок, що потрапляють до лікарень з тілесними травмами, є жертвами домашнього насильства (за даними дослідження Донецької обласної Ліги ділових і професійних жінок).
Не зважаючи на те, що для деяких людей шлюб — це найвище щастя та подарунок долі, проблеми у сім’ї вирішуються не діалогом, а синцями! Потреба людини в щасті може бути у багатьох відношеннях задоволена в сімейному колі. Тут ми можемо знайти те, чого зазвичай бажаємо: відчуття, що ми потрібні, що нас цінують і люблять, поважають. Це зона довіри, взаємного розуміння та співчуття. Але сім’я — не тільки мед, а й дьоготь. Це дуже складні стосунки, в яких потрібно навчитися поважати як права чоловіка, так і права жінки, йти на компроміси. А люди, які не хочуть або зовсім не вміють вирішувати сімейні проблеми за допомогою розмови, починають вдаватися до побоїв. Жінки, на яких чоловік підняв руку, ставляться до цієї проблеми по-різному: хтось негайно розпочинає кримінальне провадження щодо свого коханого, а хтось продовжує терпіти, піклуватися про нього, народжувати діточок, вірячи у те, що він схаменеться, і все зміниться на краще.
Ірина, подруга моєї мами, у молодому віці завжди вирізнялася серед інших дівчат. Вона рано почала фарбуватися, мала ультрамодну зачіску, одягалася дуже яскраво і, як це не дивно, перша з усіх подруг вийшла заміж. За чоловіка, який почав її бити.
«Як згадую ці жахливі роки, в піт кидає. Це було просто нестерпно. Я, тоді молода студентка, пішла працювати у кафе, де ми і познайомилися з Володею, колишнім чоловіком. Наші стосунки так швидко розвивалися, що вже через півтора місяця ми жили разом. Тоді я не уявляла, як він може поводитися. Володя — студент, скромний хлопець, почав пиячити і кожен день, як «за годинником», бив мене. І все це через постійні безпричинні та необґрунтовані ревнощі. Я довго мовчала, поки одного дня не потрапила до реанімації. Це був мій перший і останній «вбивчий шлюб»», — розповідає Ірина.
Головною проблемою є стереотип «б’є — значить любить». Страх помсти і незахищеність від неї, звичка відчувати власну провину, небажання ганьбити сім’ю, занижена самооцінка та фінансова залежність.
Крім того, більшість наших жінок не класифікують як насильство морально-етичні приниження, погрози, словесні образи, ігнорування інтересів; особливо це стосується мешканок сільської місцевості. Бо зазвичай у селищах усі мешканці один одного добре знають, і жінка, яка звернеться з цією проблемою до поліції, ризикує зіпсувати свій авторитет. А соціальних центрів захисту жінок, які гарантують конфіденційність, там просто немає.
Відповідальність за вчинення домашнього насильства — накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімальних доходів громадян (лягає на сімейний бюджет, тобто жертва страждає ще раз) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку. Якщо застосування цих заходів буде визнано недостатнім, — адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
«Ви що, якби я у свій час ходила до соціальних служб допомоги, зі мною б навіть сусіди не віталися, не те що діти пробачили. Бо це ж їхній рідний батько, а наше життя таке жіноче — терпіти. Це сім’я, і багато чого може відбуватися, тому що-що, а сміття з неї не можна виносити», — каже нам Людмила Вікторівна, жителька Харкова, дружина, мати чотирьох дітей. Це і є причиною — страх визнати себе слабкою, небажання, щоб хтось знав про сімейні проблеми, типовий випадок стигматизації жертви.
Але через що чоловіки б’ють жінок? Може це проблема самоствердження? Часто можна почути, що дозволити собі підняти на жінку руку можуть чоловіки, у яких низький рівень культури і освіти. А хіба інтелігентний професор, що веде здоровий спосіб життя, який цікавиться живописом, не може заліпити дружині ляпаса?
Природа заклала в чоловіків з самого народження прагнення самостверджуватися і бути визнаним головним у стосунках з жінкою, а, отже, якщо він головний, то він є правим у всьому, що робить. І тому, якщо жінка не мириться з другорядною роллю, а у чоловіка не вистачає слів, щоб довести свою правоту, — починається застосування сили. Одні чоловіки шукають собі рівних суперників для самоствердження на роботі, серед друзів, а інші в свою чергу це роблять в сім’ї, вкриваючи дружину і дітей побоями.

Що робити?

Багато жінок, які зіткнулися з цією проблемою, сподіваються, що необов’язково йти від чоловіка, що все зміниться, все ще можна виправити. Неймовірно, але деякі можуть визнати себе винними у трагедії, що це вони спровокували таку поведінку у чоловіка. Це пояснюється тим, що вони не можуть повірити, що їх коханий може так вчинити.
Якщо у вашій родині виникла проблема фізичного або психологічного насильства, не залишайтесь наодинці, шукайте допомогу. Не цурайтесь її. Якщо насильство не припинити, воно буде повторюватися, і, можливо, з невиправними наслідками. Кожна людина має право на захист свого життя і гідності. Але, головне, варто пам’ятати, що справжній чоловік — який би не був злий та яка б ситуація не була — ніколи не підніме руку на свою кохану. Людина, яка погоджувалася на шлюб, погоджувалася не на рабство чи приниження, а на рівноправне партнерство, у якому враховуються бажання і потреби обох. Краще почати нове життя, адже людина, що вдається до насильства навряд зможе виправитися.

У яких формах буває насильство?

Найочевидніша форма насильства — це рукоприкладство. Проте багато хто забуває, що людина не менше може страждати ще й від психологічного насильства. Так, воно не залишає слідів від ударів на вашому тілі, але воно не перестає бути жорстоким. Калічить психіку, занижує самооцінку, робить нещасним.
Дуже часто телевізійні передачі показують різноманітні випадки фізичного насильства в сім’ї та люди перестають помічати інші форми жорстокого поводження. Психологічне насильство не менш безжалісне — це мовчання замість слів, крики, агресивні випади, презирство, зневага, емоційний шантаж. Тільки варто задуматися, у скількох сім’ях це стало «нормальною» формою поведінки. У таких випадках відбувається не тільки насильство над жінками, але й насильство над чоловіками. І дуже часто ці люди не усвідомлюють, що вони проявляють насильство, оскільки це увійшло в звичку.

Сексуальне насилля над жінкою

Це типовий приклад порушення прав людини, характерний для різних історичних періодів, різних народів, культур і релігій. В основі його лежить тверде уявлення, що чоловік — це влада і право, а жінка — покора і терпіння.
Проблема сексуального насилля над жінкою — це проблема існуючих взаємовідносин між статями, питання влади і контролю, пригнічення, тобто самої основи патріархальної культури. І хоча наше суспільство кардинально змінилось в порівнянні зі, скажімо, середньовіччям, у питаннях людських прав, освіти, рівності соціального життя, сексуальне насилля над жінкою залишилось з тими ж мотивами, сприйняттям суспільством, наслідками для жертви. Хто винен? Жінка, бо спровокувала одягом, поведінкою. Кого засуджує суспільство? Жінку — бо втратила честь. У деяких культурах і традиціях досі вбиває таку жінку її родич-чоловік, зберігаючи таким чином власну честь. Протягом століть в розвинених цивілізаціях зґвалтування розглядалось не як злочин проти жінки, а як злочин проти чоловіка, якому дана жінка «належить».
В Україні немає окремого закону про запобігання сексуальному насиллю над жінкою, як в питаннях про насилля в сім’ї чи над дітьми. Ці питання в тому числі регулюються Сімейним та Кримінальним кодексами України тощо. Практично неможливо знайти статистику звернень потерпілих та розкриття справ. Багато з тих жінок, які наважуються подавати заяву та позов після зґвалтування, змушені в слідчому і судовому процесі відмовлятися від скарг, оскільки все це пов’язане із принизливими процедурами, допитами. З соціологічних опитувань більшість жінок, що зазнали зґвалтування, задумувались про самогубство.

Куди звернутися по допомогу?

Перше, що потрібно зробити людині, над якою було скоєно насильство в сім’ї — це усвідомити цю проблему і сказати «Ні!» фізичному або психологічному насильству у власній родині. Ви не повинні жити в страху і приниженні! Кожен має право на безпечне життя.
Якщо у вашій родині трапилася така біда і вам залишатися вдома небезпечно, це загрожує вашому здоров’ю або життю, вам допоможуть:
— Дільничний інспектор міліції;
— Кримінальна поліція у справах неповнолітніх;
— Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
— Управління у справах сім’ї, молоді та спорту;
— Міжнародні жіночі правозахисні центри.

Звернення до цих організацій вам потрібно написати в письмовій формі і вказати свої дані (П.І.Б., місце проживання, контактний телефон). Також у зверненні потрібно коротко вказати всі обставини справи.

Віолетта Ханкевич