Екстрим по-американськи

Щороку фанати небезпеки та ризику мають змогу насолодитися вибухом адреналіну, подивившись або взявши участь у Всесвітніх екстремальних іграх “X-Games”. От уже двадцять років понад сто тисяч людей з усіх куточків світу готові їхати в Америку, аби відвідати одне з найбільш видовищних та непередбачуваних спортивних змагань.


Ігри поділяються на два сезони: зимовий, що проводиться у січні-лютому в Аспені, штат Колорадо, та літній, що стартує у серпні в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Під час зимового сезону розігруються нагороди у катанні на лижах, сноуборді та снігоході. А учасники літнього сезону мають змогу визначити найкращих у ралі, скейтбордингу, мотофристайлі та катанні на велосипеді BMX.

У рамках Всесвітніх екстремальних ігор нагороджуються не лише переможці в кожному виді спорту, а ще й виконавці найкращих та найнебезпечніших трюків, автори власних трюків, а також найшвидші заїзди та спуски, найвищі стрибки та найсміливіші новаторства.

Крім цього, “X-Games” мають власну книгу рекордів. Найдовше в ній тримається стрибок на скейтборді Денні Вея на 7,7 метра над рампою, який залишається найвищим уже 12 років. А австралієць Роббі Меддісон потрапив одночасно і в книгу рекордів Гіннеса за найдовший стрибок на мотоциклі – 107 метрів.

Звичайно, є і негативні рекорди, як, наприклад, найбільша кількість зламаних кісток – 63. Травми є невід’ємною частиною Всесвітніх екстремальних ігор, проте статистика доволі позитивна. Приблизно 10% учасників (від 2 до 10 в кожному заїзді) отримують легкі травми і лише 0,3 % –  тяжкі. На інших екстремальних змаганнях травми трапляються майже вдвічі частіше –  у 18% учасників. Що стосується смертності, то для такого масштабного змагання вона вражає – лише один учасник ігор, Калеб Мур, помер через невдале приземлення після сальто на снігоході.

Проте можливість травмування не лякає спортсменів-екстремалів, і щороку їх стає все більше і більше. Ігри часто супроводжуються вогняним шоу, виступами відомих музичних гуртів і танцювальних колективів.

 Коли горять шини

Одним з найбільш очікуваних змагань є мотофристайл. Виглядає це і справді приголомшливо: під ритмічний стукіт барабанів величезні залізні агрегати (вагою 90 кг) на шаленій швидкості разом із водієм, який ще й перекручується у повітрі, злітають угору. Висота стрибка може сягати 50 метрів. Найпопулярніший напрям мотофристайлу – мотокрос. Кожен спортсмен має дві хвилини, аби виконати найбільшу кількість складних трюків. Зазвичай учасники встигають злетіти у повітря 10-15 разів за один виступ.

Коли мотофристайл тільки почав розвиватись, моторайдерів оцінювали за допомогою шумоміру, орієнтуючись на галас натовпу після виконаного трюку. Згодом розробили більш чіткі критерії, які оцінюють коефіцієнт складності стрибка, обрання оптимальної траєкторії та загальне враження від трюку. Максимальний бал – 100, по десять від кожного з десяти членів журі.

Зараз найкращим у мотофристайлі є Тревіс Пастрана. Перший його виступ відбувся у 14 років і закінчився невдало. Хлопець розбився і пролежав два тижні в комі. Після таких травм, як у нього, в Америці вижили лише троє людей. А Тревіс продовжив займатися мотофристайлом, наразі він має найбільше нагород “X-Games” та є автором понад 20 легендарних трюків.

Не менш видовищним є ралі. Гонки відбуваються на будь-яких типах покриття: асфальт, ґрунт, пісок, гравій, а також за будь-яких погодних умов. Траса складається зі спецділянок, які розташовано за межами доріг для громадського користування та перегінних етапів, на яких учасники зобов’язані дотримуватись усіх правил дорожнього руху. Боротьба та зміни позицій відбуваються зазвичай на спецділянках, довжина яких близько 50 кілометрів. У цьому і полягає особливість ралі: водії мають право їздити як звичайні громадяни, а боротьба за першість стає надзвичайно жорсткою та динамічною через невелику кількість спецділянок.

Перше місце серед кількості дискваліфікованих за невідповідність екіпіровки учасників чотири роки поспіль займає скейтбординг. До дощок, на яких виступають спортсмени, надзвичайно високі вимоги. Близько 16% учасників виключаються зі змагань за невідповідність їхніх скейтбордів стандартам “X-Games”. А от у виступах обмежень практично немає, що дозволило Всесвітнім екстремальним іграм стати найбажанішою подією для спортсменів з усього світу. Глядачі змагань в Каліфорнії стали свідками дивовижних для любителів цього спорту подій. Саме тут переможець “X-Games” Роджер Хікі розвинув найбільшу швидкість на скейтборді – 126 км/год. А Джеймі Томас придумав і вперше випробував трюк “Стрибок віри” та до цих пір залишився єдиним, хто після його виконання пішов на своїх ногах.

А от за кількістю молодих переможців (від 12 до 15 років) лідирує велосипедний спорт BMX. BMX розшифровується як Bicycle Motocross (велосипедний мотокрос) і є подібним до звичайного мотокросу. На гонках з BMX спортсмени стартують з гори, висота якої складає від двох до дев’яти метрів. Після спуску на них чекає траса, що складається, як правило, з чотирьох прямих ділянок та трьох віражів з різними перешкодами (перила, сходи, ями). Оцінка охоплює швидкість завершення гонки, кількість та складність виконаних трюків і те, наскільки “чисто” подолані перешкоди.

На змаганнях є й інші напрямки BMX, в яких учасники мають виконувати трюки на рампі, на пласкій поверхні та на ґрунтовій трасі з високими гірками.

Королі снігу

З лижного спорту на “X-Games” присутні лише екстремальні підвиди. Традиційно траса складається з 5 рівних ділянок та кількох трамплінів з кутом нахилу від 45 до 60 градусів. Оцінюється швидкість та складність трюків. Також є змагання, під час яких необхідно стрибнути з трампліна на максимальну можливу висоту або ж виконати при цьому трюк. У таких випадках дається, як правило, дві спроби, зараховується найкраща.

На відміну від літнього сезону, на зимових іграх присутніх набагато менше, проте серед зимових екстремальних спортивних змагань “X-Games” залишаються найпопулярнішими.

Фристайл – єдиний вид сноубордингу, який “поважають” фанати “X-Games”. Цей різновид охоплює техніки для виконання трюків на трасі, трамплінах, рампі та трасі з перешкодами. Оцінюють учасників шість суддів, кожен з яких може виставити максимальну оцінку 10.

Саме в цьому виді спорту найбільш помітними стали ті, від кого на змаганнях зазвичай не очікують вражаючих рекордів: тринадцятирічний хлопчик та жінка. Шон Уайт, або “Помідор, що літає”, став наймолодшим переможцем і власником золотої медалі за всю історію “X-Games”. А Крісті Баррет завоювала найбільше медалей з цієї дисципліни: 10 за п’ять років.

Саме на Всесвітніх екстремальних іграх Бутч Брейді разом зі своїм колегою Еріком Світом вперше випробували дошку для двох. Це було справжнім проривом у навчанні катання на сноуборді.

Фристайл на снігоході справедливо вважається одним з найнебезпечніших змагань на іграх, адже снігоходи важать понад триста кілограмів і створюють додаткову небезпеку. Майже половина невдалих трюків завершуються тим, що спортсмен опиняється під агрегатом, який осідлав. І, зрозуміло, саме тут ризику найбільше. На додачу, ще й перше, що привертає увагу в цьому виді спорту – єдина за всю історію “X-Games” смерть учасника змагань.

Проте спортсменів це не лякає, і фристайл на снігоході є найчисленнішим зимовим видом спорту на “X-Games”. І це доволі дивно, адже за різноманітністю трюків та можливостями для нових цей спорт значно поступається іншим і зимовим, і літнім фристайлам. А от вікова категорія дещо вища. Якщо в інших змаганнях часто можна зустріти дванадцятирічних, то серед цих фристайлерів молодших за 16 років шукати і шукати.

Андрій Стеценко, 19-річний шанувальник “X-Games”, поділився своїми враженнями: «Я фанат “X-Games” з 8 років. Кожного разу дивлюсь їх і палко вболіваю. Саме на змаганнях я був лише один раз, проте вражень вистачило на все життя. Це дуже феєричне шоу, величезна кількість драйву, там хочеться стрибати, кричати на всі легені, бігати, обнімати когось і знову кричати. Це справді було фантастично. Мрію знову туди з`їздити.»

Галина Серчук