Еліксир молодості чи сповідь Франкенштейна?

Здоров'я

Регенеративна медицина як окрема галузь розвивається вже три десятки років. Завдяки їй можна як врятувати життя, так і створити абсолютно нове. Регенеративна медицина використовує стовбурові клітини, з яких можна виростити будь-який орган людського тіла. В Україні впровадження таких інновацій йде своїм поступовим шляхом.


З рук смерті люди дістають безсмертя, говорила Леся Українка. Тепер метафоричні кістляві долоні Смерті замінює прогресивна наука, з умами і руками світових вчених. Біоінженерія за останні роки змогла втілити мало не фантастичні для людини речі, які наближають її до фактичного безсмертя.

Замість трансплантації органів чужої людини їх тепер можна штучно вирощувати зі стовбурових клітин. Крім того, такі клітини можуть відновлювати окремі ділянки тканин організму, лікувати діабет і навіть параліч. Їхня особливість полягає в універсальності та пластичності, тобто такі клітини можуть обрати для себе будь-який шлях розвитку. Наприклад, одна і та ж стовбурова клітина за різних обставин може врешті-решт знайти своє призначення і в сітківці ока, і в міокарді серця, і в фолікулі волоска на голові. У стовбурової клітини існує 220 варіантів свого переродження — стільки ж, скільки і видів клітин в організмі. Але використання їх для омолодження і відновлення організму не завжди є можливим. Існує ймовірність, що імунна система організму відторгне «новеньку деталь». Та й самі стовбурові клітини повинні підбиратися за дуже суворими параметрами: навіть клітини кровних родичів можуть не підійти. Крім того, навіть не у всіх розвинених країнах є можливість зробити операцію з пересадки органів. В Україні соцмережами до цих пір бродять жалісливі повідомлення типу «збираємо гроші на лікування закордоном». У нашій країні є тільки три приватних клініки, в яких можна провести клітинну терапію.

Основними джерелами таких клітин служать спинний мозок людини й ембріональна тканина. Але нобелівський лауреат з медицини Сінья Яманака зробив відкриття, яке буквально повернуло час назад. Він довів, що будь-яка клітина організму дорослої людини може перетворитися назад в стовбурову.
Знаменита голова професора Доуеля, наслухавшись про такі можливості сучасної медицини, точно запропонувала б «вживати» стовбурові клітини циклічно через деякий період. Таким чином людина постійно самовідновлюється, втілюючи мрію про вічну молодість. Однак це викликає психологічні та демографічні проблеми, через які не можна переступати. Крім того, вчені стверджують, що природа зможе виробити спеціальні захисні механізми проти таких довгожителів.

Супермени з пробірки

Документальне свідоцтво про народження регенеративної медицини датується 2006 роком, коли став виходити спеціалізований журнал «Regenerative medicine». Але фактично вона почала існувати з 1996 року завдяки двом американським професорам, Джону Гехарду та Майклу Весту. В один з травневих днів товариші вдало завершили свій експеримент, вперше в світі ізолювавши стовбурові клітини з людського ембріона. Після цього на використання стовбурових клітин стали покладати великі надії, які з кожним днем ​​поступово виправдовувалися.
Професор Московського фізико-технічного інституту Костянтин Агладзе працює в цій області більш ніж 20 років. Відвідавши японські та американські наукові центри, він зробив висновок, що протягом наступних 10 років будуть створені технології, які дозволять проводити омолодження й оновлення найбільш важливих органів людини. «Скоро людей будуть «лагодити» так само, як машини в автосервісі», — з іронією зауважує професор.
Але і зараз регенеративна медицина здатна творити фантастичні речі.

Наприклад, чарівний «Свинячий порошок», винайдений в 2011 році, здатний відновлювати травмовані частини тіла. Його появі історія зобов’язана одному нещасному випадку, який стався з молодим Лі Спайваком. Крило пропелера відрізало палець його руки на 2,5 сантиметра. Але професор Піттсбурзького університету Стівен Баділак врятував його кінцівку. Він засушив вискоблені клітини зі слизової сечового міхура свині, а потім цей порошок (що по-науковому називається позаклітинним матриксом) застосував для відновлення пальця. Тепер ця технологія використовується військовими США.
«Стовбурові клітини знаходять у пошкодженому організмі свою мету — орган. Там вони розмножуються і заміщають старі пошкоджені клітини», — пояснює принцип дії головний лікар Інституту клітинної терапії Юрій Гладких.
А в 2014 році хірурги Інституту медико-біологічних досліджень в японському місті Кобе здійснили пересадку очної сітківки літній пацієнтці. Лікарі виростили «деталь» ока з власних стовбурових клітин пацієнтки. Таким чином вона стала сама собі донором.

Традиційним джерелом стовбурових клітин є ембріональна тканина та пуповинна кров. З цієї причини постала ціла низка моральних питань, пов’язаних з абортами. З’явився ризик спекуляції на абортах та нечесному використанні його продуктів. Існує і менш поширений альтернативний спосіб отримання стовбурових клітин — з молочних зубів. Це відкриття сталося випадково, коли в 2003 році дитячий стоматолог Сонгтао Ши допоміг витягнути своїй шестирічній дочці зуб, що розхитався. Батько зацікавився дивним м’яким виділенням на зубі і виявив, що там заходиться аж чотири типи стовбурових клітин. Але докорінно ситуацію змінив японський вчений Сінья Яманака. Він довів, що будь-яку клітину людського організму можна повернути у свій первісний стан, зробивши її стовбуровою. За це досягнення вчений в 2012 році удостоївся Нобелівської премії з медицини.

Але мрія про вічну молодість поки не стала бувальщиною. «Половина стовбурових клітин при діленні залишаються стовбуровими, а половина набувають тканинну приналежність. Проте може статися так, що через безконтрольне ділення таких клітин утвориться ракова пухлина. Так що головне завдання медицини на сьогоднішній день — взяти процес ділення під контроль», — пояснює лікар-імунолог Андрій Костяченко.

Наввипередки з СНД

Торік Україна стала першoю країною в СНД, де лікування стовбуровими клітинами отримало державну реєстрацію. Усього в нашій країні існує три клініки, в яких працюють зі стовбуровими клітинами. І всі вони — приватні.
За прикладом провідних країн світу в Україні в 2003 році з’явився кріобанк при Інституті клітинної терапії. У клініці пропонують довгострокове зберігання стовбурових клітин в кріокамерах при температурі в мінус 196 градусів. Там вони практично не мають «терміну придатності». У майбутньому цей біологічний матеріал може знадобитися як дитині, так і його найближчим кровним родичам.

Після цього в 2005 році в бій за безсмертя вступила ще одна клініка, «Гемофонд».
Але не кожному по кишені забезпечити собі біологічну панацею від усіх хвороб: вартість одного року зберігання стовбурових клітин становить більше 10 000 гривень.

У США і в деяких країнах Європи існують громадські банки пуповинної крові. В тамтешніх кріокамерах стовбурові клітини зберігаються безкоштовно, але для майбутньої дитини їх не тримають. Тільки-но в банк надходить запит з лікарні на отримання стовбурових клітин, їх ретельно підбирають під генетичний код пацієнта, причому підійти може кров абсолютно чужої людини.

Сповідь Франкенштейна

Творчий науковий прорив завжди гальмують соціальна та економічна ситуація у світі. З цієї точки зору подібні відкриття медицини не обіцяють нічого хорошого.
«Якщо ці технології будуть розроблені, то це [процедура по самовідновлення органів] буде коштувати близько 10 мільйонів доларів. Ті, хто дозволить собі це зробити, будуть жити нескінченно. І таким чином може виникнути розщеплення людства на касту рабів і еліти», – прогнозує Костянтин Агладзе. А Юрій Гладких бачить небезпеку навіть в самому існуванні кріокамер з біоматеріалами. За його словами, генофонд нашої нації матимуть змогу використовувати наші нащадки. Вони не тільки зможуть з’ясувати, якими ми були, але і відтворити нас заново. А до чого це призведе, враховуючи процес еволюції людини, передбачити складно.

Та й окрім таких раціональних наслідків, відбудеться глибока перебудова світогляду, що зруйнує всі культурні цінності нинішнього людства. Наостанок варто згадати слова російського письменника і мислителя Федора Достоєвського: «Ідея про безсмертя – це саме життя, живе життя, її остаточна формула і головне джерело істини і правильного свідомості для людства».

Цивірко Ксенія