Еволюція людини в кінозалі

Через 23 роки незалежності українці таки можуть назвати кілька фільмів вітчизняного виробництва. Що посприяло такій зацікавленості в українському кіно, сказати важко. Це або піднесення національного духу після революції, або режисери та сценаристи справді почали працювати на якість.


В Україні в останній місяці пройшло кілька гучних прем’єр. Одна з них — стрічка Олеся Саніна “Поводир”. Вона претендує на нагороду “Оскар”, але і кількість людей на сеансі показала, що українці оцінили фільм. Попри все, говорити, що сьогоднішній глядач відрізняється вибагливістю та перебірливістю зарано. Після сучасного кіно з легкістю ідуть російські серіали. Так чи інакше смаки сучасного покоління сформувались під впливом батьків. А ті, як правило, ходили на побачення на “Діамантову руку”, ностальгують за радянським кінематографом і не гребують російськими мелодрамами. Принаймні останнє до сучасної молоді припасувати важко. Всьому свій час. Що дивились українці — теперішні бабусі та мами — коли були молодими. Інакше кажучи, якими були кінематографічні смаки за Радянського Союзу.

1950-ті: У п’ятидесятих до кінотеатрів післявоєнного Радянського Союзу йшли ті, хто зараз вже бабусі і дідусі. Вихід нового фільму ставав справжньою подією, бо кінотеатри тільки-тільки з’явились. Прийшла політична “відлига”. Не рідкістю стали і українські фільми у прокатах. “Весну на Зарічній вулиці” Одеської кіностудії подивились більше тридцяти мільйонів людей. Про історію кохання вчительки та учня вечірньої школи мріяли тисячі дівчат Радянського Союзу, а головного героя (типового громадянина соціалістичної країни) потай обожнювали.

Справжнім відкриттям став фільм “НС – Надзвичайна ситуація”, знятий кіностудією імені Довженка. Тут неприкрито співають дифирамби радянскій людині. Але попри це, мільйони юнаків спостерігали за картинкою на екрані. Та і дівчата теж. Судно атакує китайський військовий корабель, і радянських людей переконують зрадити Батьківщину! Молодь дивилась і вчилась: Батьківщину не можна ні на що проміняти, друзі — одні на все життя. Все в дусі епохи.

Крім того, в п’ятидесятих робили і круті шпигунські бойовики. “Блакитну стрілу” подивились 45 мільйонів! Тут і випробовування нової таємної зброї, і дівчина, що спокушає офіцера заради секретної інформації. Традиційно, головний герой потрапляє до рук ворога, бійки і купа безвинних жертв.

У цей час до радянських глядачів починають допускати іноземні стрічки. На початку десятиліття на кіноекрани виходить індійська “Бродяга”. За квитками на фільм стоять черги, а перекупи продають їх за подвійною ціною. Це перший фільм з екзотичної Індії, до того ж з повноцінним дубляжем, а не субтитрами. Типова індійська мелодрама так сподобалась, що в прокат її пускали ще чотири рази.

1960-ті: У прокаті з’являється перший фільм-фантастика. “Людина-амфібія” спричинила справжній фурор. “Всім двором ми ходили на нього в кінотеатр. А потім ще по одному разу. Цей фільм настільки добрий та чистий, що його неодмінно треба дивитись сучасному поколінню”, – каже немолода киянка Надія Василівна. Незатерта історія, незвичні декорації, ніжна історії кохання – і фільм передивились мільйони.

“За изобретение ставлю пять, а по экзамену неуд”. Сцени з “Операції И або пригоди Шуріка” розбирали на цитати. Молодь була у захваті від комедії, а Шурік став всенародним улюбленцем. Він недолугий, смішний та незграбний. Але власне цим і підкупив глядача у далекому 1965 році. Плеяду шедевральних комедій десятиліття продовжує “Діамантова рука”. “Наши люди в булочную на такси не ездят!”. Тонкий радянський гумор і перед екраном натовпи людей.

Саме в цей час в СРСР з’являється перший американський вестерн “Чудова сімка”. Заокеанські стандарти з тих пір мало змінилися: переслідування ворогів та ефектні сцени бійок. Для ще не досвідченого радянського глядача фільм став просто феєрією. І пізнанням таємниць життя за океаном.

На екрани потрапила ще одна закордонна стрічка – “Спартак” Стенлі Кубріка. Після вітчизняних фільмів про типового героя в типовій рутині це кіно сприйняли на “ура!”. Легкий гумор, величні масові сцени, витриманість загальної стилістики – і всі радянські хлопці мріють бути схожими на Спартака.

Софі Лорен несподівано стала ідолом. Разом з фільмами “Шлюб по-італійськи” та “Чочара” прийшла нова ера кінематографу.

1970-ті: Хіти сьомого десятиліття відомі і до сьогодні. Це так звана вічна класика. Наприклад, “А зори здесь тихие…” нестандартно показав Велику Вітчизняну. П’ятірка молодих дівчат відчайдушно бореться за свою країну на чолі з відважним командиром. “Картину я вперше побачив у далекі шкільні роки. А потім дивився ще й з сім’єю. Сказати, що фільм сподобався мало. Тоді я був у захваті”, – з загадковою посмішкою згадує пенсіонер Василь Михайлович. Він бачив стрічку, коли та тільки вийшла у прокат. Фільм надзвичайно чуттєвий – саме над таким можна поплакати. Цим і ще патріотичністю він підкорив серця глядачів. А після виходу “Джентельменів удачі” стало модним перекидуватись фразами з фільму. “Я подивився його пізніше за інших, тому мені було образливо, що всі говорять цитатами. А я ніби і розумію, що це з фільму, але додати нічого не можу. Зате потім рази три його дивився”, – розповідає Василь. З розряду обов’язкових для перегляду були фільми “Іван Васильович змінює професію” та “Службовий роман”.

На екрани радянських людей прийшли мексиканські пристрасті. Історія з фільму “Есенія” зачепила мільйони дівчат. Любовний трикутник між офіцером, розкішною багачкою та бідною циганкою з щасливим фіналом. Після виходу стрічки радянські дівчата мріяли бути циганками, бути схожими на ту саму Есенію. А кінотеатри були мокрими від сліз. Для хлопців було “Золото Маккені”. Шериф знає, де сховано золото індійців. Він мимоволі стає живою картою для бандитів. Як вибратись? Зараз можна висунути багато претензій до якості спецефектів. “В юності дивився цей фільм 12 разів. Пізніше також переглядав з задоволенням. Знати б тоді, що це стане одним з найкращих вестернів сучасності!..”, – пригадує Юрій Сергійович, той, для кого 70-ті були часом юності.

Епопею індійського кіно в Союзі продовжили “Зіта і Гіта”. Це класика, про яку знають всі, не зважаючи на те подобається історія чи ні. Для багатьох саме з цього фільму почалось захоплення Болівудом. Але після його виходу серед молоді ходили неоднозначні жарти. Мовляв, якщо хочеш перевірити інтелект дівчини, запропонуй їй піти на “Зіту і Гіту”. Не погодиться – значить розумна! Жарти жартами, але кінотеатри були переповнені, а дівчата копіювали танці з фільму.

1980-ті: У моді екшени. “Пірати 20 століття” став першим вітчизняним бойовиком. Сучасні пірати нападають на вантажне судно з опіумом для фармакологічних компаній. А далі все за стандартним сценарієм. У цьому фільмі вперше герой сміливо стріляє у спини “поганим хлопцям”, а не просто погрожує. Стрічку критикувати за жорстокість сцен, але саме це і створило йому шалений рейтинг. Хлопцям – інтрига, а дівчатам – Єрьоменко, актор головної ролі.

Сюжет фільму “Москва слезам не верит” просякнутий радянськими світоглядними шаблонами. Але, на диво, це його не псує. Порахувати скільки людей подивилося стрічку просто неможливо – її до сьогодні час від часу крутять по телебаченню. Фільм завоював “Оскар”.

Фільм “Спортлото-82” активно рекламували. Квиток треба було брати далеко наперед. Зали були заповнені. Хоча після перегляду враження були двоякі. Для когось фільм став черговим шедевром руки Гайдая, а хтось вийшов розчарованим. Тим не менш, стрічку зараховують до класики. Родзинкою є влучний та витриманий гумор приправлений піснями Боярського та Кобзона. На кінофорумі пишуть: “Фільм прекрасний, перший раз дивився його в 1982 році, коли прогуляв школу. Прогуляв не дарма!”.

А ось після чергового перегляду фільму “Кохання і голуби” старше покоління не втомлюється запевняти, який дріб’язковий та вбогий сучасний кінематограф. Але і сперечатись мало кому хочеться. Фільм справді геніальний, кожна фраза – афоризм. Подібно вибуху, на екрани приходить “Танцівник диско”. Його дивились навіть ті, хто індійське кіно не любив взагалі. Переглянути стрічку було справою честі. Дівчата повально були закохані у головного героя. Музика з фільму стала хітовою. На перервах в школах співали “I am a disco dancer”, “Джиммі Джиммі – Ача, Ача”. В такому випадку говорити про сильні та слабкі сторони сюжету навіть не доречно.

Культовою іноземною стрічкою стала “Приборкання норовливого”. Андріано Челентано нікого не залишив байдужим. Він підкорив мільйони радянських дівчат та став кумиром. Тоді, у 80-х думали, що смішніше і бути не може. Про класику не прийнято багато говорити. Це просто комедія, яка виправдовує свій жанр.

1990-20**: Очі кіноманів розбігаються від різноманіття жанрів та акторів. До списку найпопулярніших фільмів цього періоду потрапив фільм “Сибірський цирюльник”. Фільм став популярним не лише в Росії, яка тоді вже стала окремою державою, але і в Україні. Порівняння із Заходом, прославляння величі російської людини – стрічка побудована саме на цьому протиставленні. Кінокритики визнають, що фільм геніальний. Кіномани не сперечаються.

Фільми російського виробництва заполонили українські екрани: “Брат”, “Кордон:Тайговий роман”, “Ворошилівський стрілець”. Іноземні стрічки також посипались на екрани як із мішка – завіса знята, цензури вже немає. Згадаймо культові фільми: “Термінатор”, “Бетмен”, “Крокодил Данді”. Особливо полюбилися американські комедії : “Тупий і ще тупіший”, “Один вдома”, “Маска”, “Денніс-мучитель”. Неможливо пропустити легенданий фільм “Звільніть Віллі”. Глядачів особливо приваблюють серіали. І куди ж без “Санта Барбари”. А у новому тисячолітті з’являється “Бригада”. Усіх фільмів годі і перерахувати. Але серед них українські чомусь не виділяються. Вони залишаються небагаточисленним поціновувачам кінематографа. А ось для широкого загалу більшість із них так і залишилсь незвіданою. Хоча, наприклад, “Роксолану” знали і любили. Разом із фільмом “Вогнем і мечем” до Богдана Ступки прив’язався образ екранного гетьмана. Серед молоді популярними були стрічки “Оранжлав”, “Штольня” і “Сафо”.

Сьогодні, як в радянські часи, українці переважно дивляться те, що показують на широких екранах кінотеатрів. У більшості своїй це американські комедії та бойовики. Донедавна на показах українських стрічок насилу набиралось півзалу. Проблема у якості чи звичці? Питання відкрите. Утім перелом вже намітився. Чи надовго?

Мартиненко Олена