31.07.2012 - Подорожі

Її величність – Великобританія

Лондонський Тауер, величні сади та парки Уельсу, яскраві барви Ірландії… Душа радіє, коли розумієш, що все-таки диво-місця на планеті існують не тільки в Україні! Пропоную вам, шановні читачі, поринути у цей  прекрасний, яскравий світ вражень і захоплень визначними місцями, культурою, державним устроєм та традиціями величного королівства.


Ах, якою романтичною є ця таємнича країна, загадковий острів на заході Європи… Це справжнісіньке королівство, яке радує око не тільки туриста, а й пересічного громадянина. Сьогодні ми здійснимо невеликий екскурс цією країною та з’ясуємо найважливіші деталі державного та суспільного устрою Великобританії. Допоможуть мені у цьому мої давні знайомі, працівники туристичної агенції VIP-TOUR. Отже, починаємо!

Острів дощів і туманів   

Великобританія – держава, територія якої розташована на двох великих островах, розділених водами Ірландського моря. Загальна площа країни складає 244 017 кв. км., а кількість населення перевищує 58 мільйонів осіб.

Офіційно країна називається Об’єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії – воно включає в себе чотири країни: Англію, Шотландію й Уельс, які розташовані на острові Британія, і Північну Ірландію, яка розташована на одному острові з Незалежною Республікою Ірландією. Таким чином, спільний сухопутний кордон Великобританія має тільки з Ірландією.

Британські острови лежать на північному заході від узбережжя Європи. Вони оточені безліччю дрібних архіпелагів. На південному заході від острова Британія розташовані острови Силлі, а на півночі від Уельсу – острів Азорський. На захід і північ від узбережжях Шотландії розташовані численні дрібні острови, що входять до складу Великобританії. Найважливішими з них є Оркнейські Шотландські острови.

На заході Великобританія омивається водами Атлантичного океану, а зі сходу – водами Північного моря. На півдні Великобританія межує із Францією – найближчим і економічно найбільш розвинутим сусідом. Основне сполучення між державами здійснюється через протоку Ла-Манш (британці називають її «Англійський канал»), на дні якої наприкінці ХХ століття був прокладений тунель для швидкісного залізничного сполучення. До цього зв’язок між двома країнами здійснювався за допомогою водного та повітряного транспорту. Також найближчими сусідами країни є Бельгія та Нідерланди, значно далі розташовані Данія, Німеччина, Норвегія.

Таким чином, економіко-географічне положення Великобританії є одночасно сусідським і приморським, що украй вигідно для економічного розвитку країни, хоча, безсумнівно, має певні мінуси в стратегічному та військовому відношенні .

Адміністративна карта Великобританії неодноразово змінювалась, тому що приєднання країн, що складають Об’єднане королівство, тривало століттями. Кожна незалежна держава має свою столицю або адміністративний центр. Втім, офіційною столицею Великобританії є Лондон, оскільки об’єднання земель відбувалося навколо Англії.

У XVIII-XIX століттях Великобританія, яка перебувала на першому місці у світі за рівнем розвитку економіки, створила колосальну колоніальну державу, що займала майже чверть території планети. До Британських колоній належали Індія, Пакистан, Афганістан, Канада, Австралія, Нова Зеландія та значна частина Африки. У ХХ столітті Англійські колонії стали незалежними державами, але значна їх кількість досі входять у Британську Співдружність, очолювану Британським монархом.

Оскільки Великобританія лежить на островах, то клімат тут дуже специфічний. На погодні умови сильно впливає тепла течія Гольфстрім, тому клімат в країні вологий і м’який. Можна приїхати до Великобританії в червні, і вона Вас зустріне температурою повітря 10 градусів за Цельсієм, потім приїхати в грудні – а на вулиці ті ж 10 градусів. Озера і річки в країні замерзають рідко, і всі чотири сезони часто йде дощ. Середня кількість опадів становить 1100 мм. Найбільш вологі місяці – з вересня по січень. Крім того, Великобританія славиться своїми туманами. Іноді тумани настільки густі, що неможливо побачити щось на відстані двох-трьох метрів. Кожен, хто приїжджає до Туманного Альбіону, каже, що він здається суцільним великим красивим парком. Ось і один з основних приводів відвідати це романтичне місце!

Вся королівська рать

Великобританія – конституційна монархія, причому в Об’єднаному Королівстві легітимність престолонаслідування була порушена усього лише один раз за десять століть існування держави. Нинішня королева Великобританії Єлизавета II походить з роду Саксонського короля Егберта, який об’єднав Англію в 892 році і Малькольма II, який правив у Шотландії з 1005 по 1034 рік.

Монарх у Великобританії де-юре є найважливішою особою держави, він керує виконавчою владою, є верховним головнокомандувачем Британської армії. Але фактично, в результаті змін, що відбувалися протягом багатьох століть, монархи втратили абсолютну владу. Королева керує державою за згодою Кабінету Міністрів, тобто «царює, а не править».

Органом законодавчої влади є двопалатний парламент, що складається з Палати Лордів і Палати Громад. Засідання проходять у будинку Парламенту, який є однією з визначних пам’яток Лондона. 650 членів Палати Громад обираються громадянами Великобританії один раз на п’ять років. Членство в Палаті Лордів передається в спадщину в родинах англійської аристократії. Таким чином, королева представляє державу на міжнародній арені і є символом влади. Виконавча влада належить Кабінету Міністрів, сформованим парламентською більшістю.

Серед різноманіття політичних партій Великобританії провідна роль належить двом найбільшим політичним силам. Це консерватори (торі) та лейбористи (віги). Консерватори відстоюють інтереси земельної аристократії та частини заможної буржуазії. Ліберали користуються підтримкою середнього і значної частини робітничого класу.

Урбанізаторскі тенденції та велике переселення народів 

Населення Великобританії становить більше 58 мільйонів осіб. З них 80 % є англійцями, 10 % – шотландцями, частка валлійців складає 2 %, а 2,5 % припадають на ірландців. Значна частина населення сповідує англіканство. Винятком є Північна Ірландія, більшість жителів якої є католиками. Вона ж вважається й епіцентром постійних конфліктів на релігійному і національному ґрунті.

З 1921 року близько 40 % населення проживають у семи найбільших міських агломераціях з центрами в Лондоні (Великий Лондон), Манчестері (Південно-східний Ланкашир), Бірмінгемі і Волверхемптоне (Західний Мідленд), Глазго (Центральний Клайдсайд), Бредфорді (Західний Йоркшир), Ліверпулі (Мерсисайд) і Ньюкаслі-на-Тайні (Тайнсайд). Рівень урбанізації у Великобританії складає 91 %. Частка сільського населення дуже невелика.

Останніми роками спостерігається помітне збільшення кількості іммігрантів з країн третього світу, в основному з держав Африки, Азії та Латинської Америки.

Країна найдавніших університетів

Середня освіта у Великобританії включає початкову школу, середні та старші класи. Діти починають ходити до школи з п’яти років. Школа є обов’язковою до досягнення шістнадцятирічного віку. Існує дві системи, за якими працюють державні школи, вони залежать від того, в якому графстві знаходяться навчальний заклад. Система А включає в себе початкову школу (від 5 до 11 років) і середню школу (від 11 до 16-18 років). Система Б складається з початкової школи (від 5 до 8 років) і середньої школи, яка ділиться на два етапи – від 8 до 13 років і від 13 до 16-18 років.

У початковій школі діти вчаться малювати кольоровими олівцями та фарбами, ліпити з пластиліну та працювати з папером і клеєм. Згодом, учні починають вивчати алфавіт, вчаться писати, читати та рахувати. У середній школі діти вивчають географію, історію, релігію, іноземні мови. Позашкільна діяльність включає спортивні та драматичні гуртки тощо.

Більше 90 % школярів навчаються в державних школах. Коли учні досягають шістнадцятирічного віку, вони можуть складати іспити з різних предметів, щоб отримати кваліфікації – загальний сертифікат середньої освіти. Після цього учні мають можливість залишити школу та почати працювати або продовжити навчання до 18 років. Після закінчення школи вони здають 2 або 3 іспити на рівень А, який необхідний для вступу в університет або коледж.

Деякі батьки вибирають приватні школи для своїх дітей (їх частка становить 6 %). Навчання в цих школах платне, але вони дають кращу освіту і хороші можливості для майбутнього працевлаштування. Найдавніші приватні школи – Ітон (заснований в 1440 році), Харроу (1571) та Рагбі (1567).

В Англії засновано 47 університетів і 350 коледжів й інститутів. Найстаріші університети Англії – Оксфорд і Кембридж – були засновані ще наприкінці XII століття.

Двоповерхова Англія

Англійці ревно ставляться до своїх найдавніших традицій та звичаїв. Відображення їх можна побачити як в побуті, так і в інших сферах життя британського суспільства. Англійці досі намагаються жити у власному, окремому будинку. Навіть деякі багатоквартирні будинки будуються так, щоб кожна квартира мала свій вхід. Старі житлові будинки часто являють собою довгу двоповерхову цегляну будівлю з багатьма дверима, пофарбованими у різний колір, оскільки вони належать різним власникам. Тому Великобританію іноді називають «двоповерховою». Для багатьох англійських будинків характерно вертикальне розташування квартир на двох або трьох поверхах.

В давнину будинки опалювалися за допомогою каміна – вугільного або газового. Однак тепер все більше поширюється центральне опалення, так що жителі Лондона й інших великих міст стали менше страждати від знаменитого англійського смогу.

У ХХ столітті в містах з’явилися нові мікрорайони, в яких були побудовані багатоквартирні будинки, однак будувалися й окремі двоповерхові котеджі на 1-2 сім’ї, де, як правило, жили більш забезпечені люди. Багатоповерхових будинків у Великобританії й дотепер порівняно мало, але існують проекти їх будівництва. Англійці воліють зберегти двоповерхове планування навіть у великих будинках. У них зберігається і традиційний камін, але тепер уже газовий або електричний.

З часів феодалізму у Великобританії збереглося багато середньовічних замків, що належать великим землевласникам. Вони виглядають дуже гарно, оточені великими старими парками. Всередині багато палаців прикрашені скульптурами, картинами, антикварними меблями. В останні роки вони перетворилися на музеї – за гроші в них допускаються відвідувачі.

Нація театралів та футбольних фанів

Британія вважається великою спортивною державою. Багато спортивних ігор і термінів мають англійське походження, в тому числі й футбол, батьківщиною якого вважається Великобританія, – найпопулярніша гра серед англійців. У футбол британці почали грати ще в середині тисячоліття – в ті далекі часи це була ритуальна гра. Відгомони цього зберігаються й зараз: на Масницю або Великдень у деяких селищах улаштовується своєрідний футбол, в якому часто беруть участь усі жителі. Гра зазвичай проходить на всіх вулицях і площах селища, її не обмежують жодні правила. Іноді вона продовжується цілий день, тому що ворота часто знаходяться на відстані 3-5 км один від одного.

Популярні у Великобританії й такі спортивні ігри, як теніс, баскетбол, хокей на траві, регбі. Національної спортивної грою англійців вважається також крикет, який, як і футбол, зародився в Англії.

Англійці – нація великих драматургів. У Лондоні побудовано більше тисячі театрів, вечірній ритм міста багато в чому залежить від них. Після шостої години вечора люди, направляючись в театр, заходять спочатку до ресторану на легку вечерю. Після вистави вони знову відвідують ресторани, щоб «заїсти мистецтво», яке вони тільки що із задоволенням «поглинали».

Великобританія є однією з чотирьох країн, що визначають економічну міць Європи. Промисловість Великобританії включає безліч галузей, частина з яких має світове значення. Мідленд – це основний промисловий район країни.

Автомагістралі до Лондона доведуть

У Великобританії налічується понад 300 морських портів, щорічний вантажообіг яких перевищує 140 млн тонн. Найбільшими з них є Лондон, Ліверпуль, Глазго, Саутгемптон. Основні судноплавні річки – Темза, Северн, Дувр, Трент. Створення швидкісної залізниці під Ла-Маншем спростило сполучення між Великобританією та материком. Одночасно зменшилося навантаження на порти півдня країни. Швидкісні автомагістралі, що простягнулися з півночі на південь, зв’язують різні частини країни. Від великих міст автостради розходяться в радіальних напрямках. Так від Лондона розходяться шосе на Дувр, Йоркшир, Кардифф, а від Бірмінгема – на Брістоль, Манчестер.

Величезне значення для розвитку транспорту мають мости та тунелі, багато з яких входять до складу швидкісних трас.

Коментар спеціаліста  

Кухаренко Максим, менеджер з роботи з клієнтами туристичної компанії VIP-TOUR: «Щорічно у Великобританію прибуває більше 12 млн туристів з різних країн світу, вони відвідують великі культурно-історичні центри: Лондон, Единбург, Кардифф, Манчестер, Ліверпуль, Брістоль. Не меншою популярністю користуються невеликі всесвітньовідомі міста-музеї, такі як Стретфорд-на-Ейвоні, Віндзор, університетські центри Кембридж і Оксфорд. Курорти Великобританії зосереджені в основному на південному узбережжі Англії (Брайтон). Шанувальники гірського туризму й альпінізму можуть насолодитися красотами Шотландії. Жителі міст полюбляють проводити вікенди на природі в заміській зоні».

Отже, бажаємо Вам вдалої подорожі!

 Сніжана Тарасенко