Етнофестиваль «Підкамінь» уже більше п’яти років тішить своїх відвідувачів теплою атмосферою та цікавими забавами. Кожного року відчуваєш гострий смак страху від блуканини старовинним містичним селом і солодкий смак українського – від фолькової пісні до національного одягу. Чого ж слід очікувати у 2012 році?


Легенда символу фестивалю – Чортового каменю

Безліч українських місць має дивну й містичну історію. Проте мало хто чув про дивовижне селище Підкамінь Бродівського району, що на Львівщині. Давним-давно ця невеличка місцевість стала межею між реальністю та вигадкою, світом Добра та Зла. Подейкують, що в селі жили захисники українського народу, які боролися з нечистими силами та ворогами. Одного разу сам Чорт виліз із своїх темних і глибоких печер, щоб помститися за всіх загиблих побратимів. Щоб знищити народ-захисників, Дідько приніс із собою величезний Чортовий камінь. Він ледь докотив його до гори, з якої мав би скинути на село. Проте щира сила молитви та сила українських мужніх велетнів зуміли зупинити не лише лихі наміри Чорта, але й небезпеку у вигляді каменю, яку він із собою приніс. Відтоді на горі в селі Підкамінь височіє брила піскового останцю, яка є символом даної місцевості, її оберегом. Коли ж піднятись на вершину каменю, то можна до втрати свідомості милуватись безмежними  українськими краєвидами, а якщо пощастить, то й розгледіти маківки Почаївської Лаври. Місце настільки оповите легендами, цікавими казками, що молоді люди вирішили організувати там щорічний етнофестиваль як знак сили українського духу та патріотизму до рідної землі.

А здавалося, звичайна авантюра…

Уперше етнофестиваль «Підкамінь» провели ще у 2007-ому, тобто у 2012-ому йому виповниться аж 6 років. Чесно кажучи, рідко трапляється так, що нестандартна авантюра може тривати так довго. Чому авантюра? Бо мало хто здогадувався про те, що українській молоді все-таки прийде до душі такий захід.

Спочатку все створювали на аматорських засадах: мовляв, як буде – так і буде. Слід зазначити, що матеріальна база події – не найкраща. Багато чого неможливо реалізувати, оскільки фестиваль майже постійно перебуває в фінансових тенетах непорозумінь і негараздів то зі спонсорами, то з учасниками. Незважаючи на це, організатори дійства й самі не помітили, як їх втягнуло у вир українськості: музики, традицій, патріотизму, дружби та змагань. Неймовірно, але все це має місце в Підкамені. Виявляється, що цілком реально у звичайному українському селі проводити фестиваль міжнародного рівня. Зараз у ньому беруть участь музичні гурти з Білорусі, Польщі, Молдови, а ремісники цих країн представляють широкий асортимент національної продукції.

Не такий, як усі

У чому ж особливість цього містичного етнофестивалю? Друга неофіційна назва фестивалю – «Болотяний фест». Історія назви хоч і сумна, проте (ну вже зовсім) не така, як у всіх. Річ у тім, що за всі роки існування цього заходу погода не тішила відвідувачів ласкавими промінцями сонця та блакитним небом, хоч «Підкамінь» завжди відбувається влітку. Під час фестивалю з чотирьох концертних днів три дні обов’язково хмарні, з грозою, а під ногами – «місиво» з бруду та води. Багато хто може подумати, що це все дурниці та нічого особливого в цьому немає. Але організатори події, зокрема Іван Шеремета, вважає це візитною карткою етнофестивалю: «Я впевнений, що такої особливості не має жоден фестиваль. Більше того, постійні відвідувачі вже звикли, що на “Підкамінь” треба одягатися тепло, а гумові чоботи – головний атрибут дійства. Хоча, не повірите, є багато людей, які не проти приймати “грязьові” ванни. Тому етнофестиваль – чудова нагода, щоб оздоровити тіло й зміцнити дух!»

Ще однією візитною карткою фестивалю є дрес-код. Оскільки це етнофестиваль, то його учасники обов’язково повинні одягнути справжню українську вишиванку. Крім естетичної насолоди, вона надає право кожному на безкоштовний вхід, а також на самостійний вибір місця розташування намету.

Цікавим є те, що етнофестиваль відрізняється свою релігійністю. На відкритті заходу священик благословляє всіх на успішне проведення дійства, дає настанови, роздумує над становищем сучасного українця та його ставленням до Бога, а на закритті фестивалю парох у вигляді Святої Літургії щиро дякує за спокійне проведення події.

Найвагомішою особливістю є те, що відвідувачі мають змогу насолодитися не «спопсованими» пісеньками, а справжньою якісною українською музикою з маленьких районів й областей. Учасники фесту стають першопрохідцями в музичному просторі фолк-музики, що певним чином змінює кругозір людини. Наприклад, у 2009 році публіка етнофестивалю «Підкамінь» мала змогу почути композиції таких гуртів, як «Ойра», «Очеретяний кіт», «Кораллі», «Тінь Сонця», «Кому вниз», «Етно XL», «Полікарп», «Русичі», Unia (Республіка Білорусь), Mad Heads XL, «ТIК», «Дзвони», «Чорнобривці», Made in Ukraina, «Опіум», «Атмасфера». Лідери цих гуртів мали неабиякий резонанс серед «підкаменської» молоді. Кожна їхня пісня була більш промовиста, ніж сотні тисяч слів політичних діячів. Із такої музики починається перевірка на українськість.

Підкамінь зсередини

Чарівна магія природи, терпкий дух легенди, справжня сила української пісні – все це робить етнофестиваль популярним й улюбленим серед багатьох людей. Тут не знайдеш смутку та втоми, тут панує лише радість і щастя, любов і гармонія, тверезість і взаєморозуміння. На таких заходах люди стають добрішими. На «Підкамені» запальні танці та співи просто неба не вщухають до пізньої ночі. А розваг на фестивалі й справді не бракує. Щодня тут – виставки, презентації, народні майстер-класи з плетіння солом’яних вінків, бої в болоті, спортивні змагання, сільський відпочинок від міської рутини з мантрами біля озера, сміх, безсонні ночі, ватра… Підкамінь п’янить, надихає та налаштовує на майбутні подвиги. Про них детальніше. Для найвідважніших – можливість відчути себе справжнім екстремалом і «викарапкатися» на головну окрасу краю – могутнього велета, що височіє над співочим полем. Рицарські поєдинки перевіряють кожного юнака на витривалість і стійкість на полі бою. А яке ж свято без справжньої козацької каші – кулешу – та солодкаво гаряченької медовухи? До речі, її, як правило, на фестивалі готує один козак, якому допомагають односельчани.

Що чекає тебе на Підкамені 2012?

Цього року етнофестиваль «Підкамінь» відбуватиметься аж 5 днів – із 8 до 12 серпня. На жаль, хедлайнери поки не відомі, оскільки зараз активно ведуться переговори між організаторами й музичними гуртами. Проте (за останніми даними) вже є багато охочих взяти участь у фестивалі.

Один із засновників та головних організаторів «Підкаменя» поділився інформацією щодо проведення шостого фестивалю. Слід зазначити , що планів в оргкомітету багато. Ще більше ентузіазму в очах людей, які допомагають у такій благородній справі, як поширення вітчизняного продукту. Слова Олександра Ганущина звучать більш ніж оптимістично. До того ж він закликає всіх до співпраці: «Ми хочемо нарешті реалізувати свою давню мрію та зробити наш фестиваль майданчиком, де б могли себе показати ще не надто «розкручені» гурти. Для цього буде виділено окрему сцену, яка, сподіваємося, працюватиме вже від середи, 9 серпня. Тому, шановні виконавці, якщо вважаєте, що ваш стиль можна поєднати з форматом етнофестивалю, – виходьте на контакт! Незмінний арт-директор “Підкаменя” Павло Войціховський чекає на ваші дзвінки й електронні повідомлення».

2012 рік обіцяє бути більш плідним і цікавим для фестивалю. Іван Шеремета зазначає: «Ми працюємо для того, щоб наш фестиваль став незабутнім для представників найрізноманітніших верств учасників. Хочемо зробити так, щоб справді тут було цікаво і шанувальнику сучасної музики, і поціновувачу народного мистецтва, і представнику клубу історичної реконструкції, і книголюбу, і двохрічному малюкові, і вісімдесятилітньому пенсіонерові. На фестивалі відбуватимуться найрізноманітніші спортивні дійства, заходи від служб для дітей і молоді тощо. Ну, звичайно ж, сподіваємося, що, як і щороку, на «Підкамені-2012» своє важливе місце посяде й релігійна складова».

Ти – молодий (-а) та активний (-а)? Тоді тобі на Підкамінь!

Етнофестиваль «Підкамінь» чекає на нові обличчя, а жителі селища чекають на патріотичну атмосферу оновленого фесту. Такі заходи дають змогу відчути справжній дух українського козацтва, відчути себе частинкою великого народу, серце якого б’ється в унісон із музикою природи та відчуттів.

Щоб потрапити на фестиваль, не треба нічого вигадувати та створювати. Перша й найголовніша вимога (або умова) – мати бажання урізноманітнити життя влітку. Друга – зібрати компанію друзів, знайомих, родичів, щоб весело й із користю провести час. Третя – зібрати речі та вирушити на Підкамінь. Із будь-яких точок України можна потрапити на дійство, а з Тернополя, Рівного, Луцька, Львова курсують автобуси прямого сполучення з селищем-батьківщиною фестивалю. Можна також добиратись через районний центр, місто Броди, а там маршрутні таксі перевозять усіх охочих до місця проведення заходу, тобто до співочого поля. На місці вже можна обрати де жити – у будинках, наметах чи зручних кімнатках у невеликих готелях.

За харчування особливо хвилюватися немає причин, адже вибирати таки є з чого. По-перше, їжу можна брати з собою. Увечері можна розпалити вогонь і влаштувати смачну трапезу. По-друге, якщо лінь перемагає та самому готувати обіди не хочеться, то завжди можна звернутись до селян, які радо нагодують домашньою їжею. По-третє, на фестиваль приїжджають кухарі, які готують для відвідувачів фестивалю кожного дня, правда, за окрему плату. По-четверте, можна скуштувати (та ще й безкоштовно) справжнього козацького кулешу та медовухи. Голодними ходити ви не будете. Кухня фестивалю настільки різноманітна, що не встигатимете все скуштувати. Тому не втрачайте нагоду, щоб помилуватися безмежними краєвидами Підкаменського краю, відчути справжню фолькову музику на смак, дотик, слух, а кому пощастить, то й побачити її внутрішній багатоголосний колір!..

 

Нагадаємо, що етнофестиваль «Підкамінь-2012» чекає на всіх охочих 8–12 серпня. Організатори сподіваються на вашу підтримку та бажання долучитися до творення української музики й пропаганди патріотизму серед сучасної молоді. У кожного з нас, напевно, є неймовірне бажання побачити новий образ давньої й талановитої, але безмежно романтичної рідної землі. Це можна зробити через призму «Підкаменя». Насправді дуже важко передати враження від фестивалю у словах: його треба пережити й відчути серцем. Одне можна стверджувати точно: Підкамінь – це маленька країна та надзвичайно мальовнича природа, справжній заповідник мистецтва в душі кожного свідомого українця. Долучайтеся, аби переконатися, що Україна живе й вирує – її просто треба вміти розбудити!..

Ірина Мокрицька