Фокусники: все, що ви про них знали, – міф

«Шулер, покажи щось із картами! Перевірте свої кишені!» Саме це зазвичай кажуть, дізнавшись, що я фокусник. Але ми працюємо не тільки з картами. І взагалі, фокусники – найчесніші на світі люди. Адже щойно вони кажуть, що зараз вас обманять, – одразу виконують свою обіцянку. Тож нумо з’ясовувати, що про фокусників – правда, а що – міф.


Трохи історії

Ілюзійне мистецтво, або ж фокуси, привертають увагу людства вже понад чотири з половиною тисячі років. У чому причина такої популярності? Відповідь проста: людина завжди прагне до чогось незвичайного, фантастичного; мріє літати в повітрі, як птах, зникати і з’являтися в будь-якому місці… Людина хоче вірити в диво, і тому магія користується шаленим попитом.

Магія в перекладі з давньогрецької означає чари. Магоса – значить астролог, фокусник, чарівник, ілюзіоніст. Що таке фокус? У Середньовіччі фокуси і трюки вважали чимось диявольським. Натомість мандрівні фокусники, демонструючи публіці своє мистецтво, всіма силами намагалися показати божественне походження своєї магії. Стародавні фокусники використовували фразу, яку зазвичай вимовляли у храмі під час виносу святих дарів: Хок ест корпус меумЦе є тіло моє. З часом зміст цієї фрази забувся і Хок ест корпус меум перетворилося на Хокусая-покус. Вже на Русі Хокусая змінили на фокус.

Головний принцип фокусника такий: говори протилежне тому, що робиш. Це правило придумали ще стародавні маги і фокусники. Людина не здатна встежити за двома діями одночасно. З чого випливає, що фокусник має вміти робити одночасно кілька нескоординованих роздільних рухів. Багато хто каже про «невловимі рухи» фокусника. Це не так. Усі рухи фокусника видно глядачам – просто вони спрямовують їхню увагу в інший бік.

Міфи і тільки міфи

За кілька тисячоліть розвитку ілюзій – від ритуалів жерців до сучасних форм ілюзійного мистецтва – народилося незліченна безліч міфів. Розглянемо найпопулярніші з них.

Міф 1. Фокусник — обманщик і шулер

Дуже поширена думка. З’ясуймо, у чому різниця між фокусником і шулером. Фокусник – артист, що показує фокуси. Шулер – той, хто користується нечесними прийомами в картковій грі. Різниця очевидна. По-перше, не всі ілюзіоністи використовують карти. По-друге, виступаючи, фокусник не грає з кимось, а створює ілюзію.

Правдою є те, що фокусник «обманює» людей. Наприклад, ілюзіоніст каже, що кладе монету в іншу руку, проробляючи відповідний рух, але залишає монету в тій самій руці. Отже, і шулери, і фокусники обманюють людей, але для різних цілей. Мета шулера – максимізувати прибуток. Мета фокусника – принести задоволення глядачам. Погодьтеся, цілі відрізняються.

Але є й інше важливе питання. Чи може фокусник бути водночас і шулером? На жаль, так. Спритність рук фокусників вищого класу дозволяє їм без особливих зусиль оволодіти навичками, необхідними і для шулерства. Але це не означає, що фокусник неодмінно ними володіє та користується.

Міф 2. Усі глядачі підставні

Часто найпростіше пояснення фокусу, яке можна знайти, – це підставні глядачі. Але насправді дуже мало ілюзіоністів користується домовленістю з помічниками. Більшість ілюзій демонструють незнайомим людям, які потім із захопленням розповідають про них знайомим.

Втім, деякі фокуси настільки складні, що простіше звинуватити артиста в підставі, ніж намагатися проникнути в суть секрету. Навіть професіонали іноді помиляються у своїх судженнях. Прикладом може служити інцидент із блискучим шведським фокусником Леннартом Гріном. 1988 року в Гаазі відбувався чемпіонат світу з фокусів FISM, на якому виступав і Леннарт. Після приголомшливого виступу фокусника шокували звісткою про дискваліфікацію. Причиною суворого рішення суддів став начебто підставний глядач, що тасував карти. Однак фокусник повернув своє чесне ім’я і все-таки отримав нагороду. Через три роки в Лозанні, виступаючи на черговому чемпіонаті світу FISM, Грін повторив свою програму, віддавши карти для тасування членові журі.

Міф 3. Карти – спеціальні

Варто визнати, що цей стереотип небезпідставний. В інтернет-магазинах можна купити безліч спеціальних пристроїв для фокусів, зокрема – «особливих» карт. Існують тисячі фокусів зі звичайною колодою карт, від яких перехоплює подих. Так, зі звичайними предметами фокуси показувати складніше. Але хіба не спритність рук і вміння заволодіти увагою публіки – секрет справжнього фокусника?

Міф 4. «Спритність рук – не для мене»

Дехто думає, що навчитися фокусів з використанням спритності рук практично неможливо. Тому існує купа відмовок: мої руки дерев’яні, у мене занадто короткі пальці. Та справа – зовсім не в них, а в систематичних щоденних тренуваннях. Аргентинський фокусник Рене Лаванд мав усього одну руку – другу він втратив в автомобільній аварії ще в дитинстві. Подорослішавши, Рене показував такі фокуси, що інші ілюзіоністи-професіонали могли лише заздрити його спритності. Семінари Лаванда надихали слухачів не тільки займатися магією, а й переосмислювати життєві цінності.

Міф 5. Карти, карти і ще раз карти

У самих ілюзіоністів іноді складається враження, що глядачі, окрім фокусів з картами, нічого не хочуть. Насправді більшість людей просто не знає, що світ магії багатий не лише на гральні карти. Ось, що з цього приводу каже український фокусник, переможець телепроекту Удиви меня Антон Абрашеков:

– Мистецтво ілюзії багатогранне! Існує безліч категорій фокусів. Якщо ж виділити основні категорії, я б назвав такі:

Мікромагія – це фокуси з маленькими предметами: картами, монетами, гральними кубиками, сірниками… Загалом усе, що вміщається в руки. Це найважчий різновид мистецтва ілюзії, адже працювати доводиться під самим носом у глядачів. Однак потрібно мінімум реквізиту, фокуси можна показувати в будь-якому місці і в будь-який час.

Ілюзії – абсолютно неймовірні на перший погляд трюки з використанням великих об’єктів, а часто і людей; наприклад, їх зникнення або «розпилювання» на частини. Зазвичай такі номери вимагають спеціального дорогого устаткування, а ще – допомоги одного або декількох асистентів.

Фокуси для дітей передбачають проведення досить яскравого і барвистого шоу, яке триває не більше години. Фокусник, як правило, одягнений у блискучий одяг, показує веселі трюки і закликає до активної участі своїх юних глядачів.

Менталізм, або фокуси розуму. Під час цих трюків фокусник демонструє свої нібито надприродні здібності: читання думок, пророкування майбутніх подій, вплив на людей на відстані…

Ескейпізм. Цей вид фокусів полягає в тому, що артистові необхідно самостійно звільнитися від будь-яких пут, замків або ж утекти з пастки. Для проведення таких виступів потрібно мати хороше здоров’я і неймовірну спритність.

Міф 5. Фокуси – містика

Магії не існує. На жаль. За сучасними фокусами ховаються секрети, які ілюзіоністи протягом місяців, а іноді й років відпрацьовують і продумують до дрібниць. Між тим, є й окрема професія – винахідник фокусів. Багато сучасних фокусів засновані на маловідомих рідкісних технологіях.

Варто пам’ятати, що спритність рук або вдало побудований монолог фокусника часом дивує більше, ніж хитромудрий фокус. До речі, й те, що фокусник займається мистецтвом ілюзій професійно, ще не означає, що він знає всі секрети. Як і в науці, в магії є безліч галузей і, відповідно, безліч майстрів.

Ось із такими вигадками доводиться стикатися, коли займаєшся магією. Однак це бачення міфів лише простого фокусника. Бувають і винятки: деякі «фокусники» підтверджують ці стереотипи – тому не заслуговують на звання справжнього мага. Звичайно, диму без вогню не буває, і є люди, через яких існують хибні думки про фокусників. Ще ж одна думка – це те, що міфи створюють із заздрощів. Погоджуватися чи ні – вирішувати вам.

Ігор Сьомко