14.09.2012 - Хобі

Фотографія живе своїм життям

Весна, літо, осінь та зима. Кожен сезон по-своєму особливий та неповторний. Мало хто не любить фотографуватися  як на березі річки в сонячну теплу погоду, так і біля сніговика в люті морози. Так, мова йде про нашого хорошого та вірного друга, який супроводжує нас протягом всього життя та розповідає про те, що було раніше, – фотографію.


Якщо ми йдемо лісом і наштовхуємося на змію, то це погано. Ми жахаємося, дивимося на неї зі страхом та намагаємося подалі втекти від цього місця. Інша справа, коли ми приходимо на виставку робіт якогось фотографа-професіонала й бачимо ту ж змію. Тут виникає інша, діаметрально протилежна ситуація. Зупиняємося біля знімка, уважно його роздивляємося, намагаємося побачити в ньому ту родзинку, яка привернула увагу автора, ділимося враженнями з ближніми. Ось у цьому й полягає значущість фотографії. Вона робить прекрасним навіть, що в реальному житті нас відштовхує.

З історії виникнення світлини

Історія самої фотографії дуже цікава. Вона вміщує у собі етап зародження та втілення в життя мрії про фіксацію та тривале збереження зображень навколишніх явищ, людей і предметів.

Причиною виникнення фотографії можна вважати нашу спостережливість. Людина помітила, що аркуш, перебуваючи на сонці, темніє. А ще їй хотілось чогось нового, не лише ж малювати. Людина розвивала теорію фіксування бажаних предметів. Її старання не минули марно. За допомогою камери-обскури на олов’яній пластинці, покритій шаром асфальту, в 1826 році Непсон зумів зробити фотографію, яку визнали першою в історії. Вона отримала назву „Вигляд з вікна”.

Відтоді з’явилося чорно-біле фото, звісно ж, пройшовши ще певний шлях свого вдосконалення. Зробити таку світлини вважалося справжнім мистецтвом, людина мусила мати до цього натхнення, витримку, знання. Наприклад, пересічний фотограф для цієї справи потребував обов`язкового набору приладдя. Перш за все це фотоапарат, а також експонометр, різні об`єктиви, насадки до них, лінзи, фотоплівка. Окрім цього, потрібними були фотозбільшувач, фотобак, ванночки, рамки, прилад для глянцювання знімків, різак, ліхтар із червоним світлом, фотопапір, реактиви (проявник, кислий фіксаж, чиста вода). Усе це треба було десь зберігати. Процес виготовлення знімків, як правило, відбувався вночі, оскільки спеціально обладнаних темних кімнат у людей здебільшого не було. Слід зазначити, що тут мова йде лише про чорно-білі знімки. Кольорове фото з’явилося згодом. Воно передбачало ще більшого клопоту. Автором кольорової світлини в 1861 році став Джеймс Максвелл. Саме після цього відкриття, до ХХ століття включно, великої популярності зазнала світлина як така.

Та навіть цього досягнення все одно не вистачало до повного ідеалу фотомайстерності. Компанія Sony в 1981 році першою зробила цифрову світлину. Це означало відсутність гострої потреби купувати фотоплівку, оскільки знімок відразу ж фіксувався на диску. Інші компанії також не гаяли час. Так, майже через 10 років фірма Kodak випустила й свою камеру. Вона, звісно, була вже ліпшою за свого попередника.

Наявність цифрової фотографії значно розширила можливості цього процесу, такий апарат може бути вмонтованим у мобільний телефон, а відтак – завжди бути „під рукою”. Щоб сфотографувати, не треба знати всі тонкощі справи. У налаштуваннях ставимо режим „автоматично”, і розумний прилад зробить майже все сам.

Фотографія та повсякденне життя людини

Кожна світлина має властивість передавати не лише масу приємних емоцій, хороший настрій. Вона нагадує нам про різні хвилини нашого життя. Дивлячись на неї, ми можемо назвати не лише певну місцевість, погодні умови, настрій людини, а й багато інших деталей. Особливо, якщо вона потрапляє в руки „екстрасенса”. Це вкотре доводить, що фотографія наділена властивістю зберігати інформацію протягом свого існування.

Зі світлинами можна багато всього придумати. І не обов’язково це має бути сімейний альбомчик, який ми переглядаємо раз у рік або показуємо гостям. Фотокартками прикрашають оселю. Так, наприклад, можна гарно оформити їх у рамку та поставити на стіл. Також поширеною є традиція вішати їх стіни. Вони не лише прикрашатимуть вашу оселю, а й наголошуватимуть на тому, хто в домі хазяїн, нагадуватимуть про обрані події з вашого життя, які ви хочете пам’ятати завжди.

Нові знімки – нові професії

Світлина подарувала людині низку нових і цікавих професій. Перш за все це фотограф, не аматор, а знавець своєї справи. Якщо сьогодні може здатися, що цей фах дещо відійшов у минуле, то ще якихось років 20-30 тому він була украй необхідним. Звичайно ж мається на увазі фотоательє. Вони були в кожному місті, їх знали практично всі мешканці. Сюди прямували, щоб зробити сімейну фотографію, дитячу світлину, фото для паспорта, для комсомольського квитка, випускників школи, просто на згадку.

Із розвитком преси виникла необхідність не тільки про щось чи когось розповісти, а й показати це. Цю роботу міг виконати тільки професійний фотокореспондент. Тому в штатних розкладах різних видань з’являлися ці необхідні працівники. Будь-яке сучасне друковане видання обов`язково містить багато цікавих знімків. Це те, що насамперед привертає увагу читачів. Професійні фотокореспонденти є навіть у вищих державних установах. Вони для історії та періодичних видань фіксують миті із життя й діяльності державних діячів.

Фотомистецтво й думки професіоналів

Після виникнення фотографія з кожним роком завойовувала все більші й більші простори. Серед перших, хто став нею користуватися, були розвідники. Сьогодні вона заполонила практично всі галузі нашого життя. Це й історична фотографія, і художня, і фото наукового відкриття, і криміналістична, і побутова… Ми не можемо уявити без фотознімання жодного весілля, дня народження чи ювілею. А з якою цікавістю ми розглядаємо пожовтілі знімки наших прародичів, загадкові краєвиди Києва півстолітньої давнини? Важко сказати, якою буде фотографія через сто років. Але можна впевнено говорити, що сьогоденні знімки тоді теж становитимуть велику історичну та естетичну цінність.

Сьогодні для опанування фотосправою нам пропонують численні фотошколи. Саме там охочі можуть засвоїти мистецтво фотографії.

У бесіді фотожурналіст-практик Олексій Фурман поділився з нами своїми думками щодо фотомистецтва та його опанування.

Олексію, чи варто відвідувати фотошколи для опанування мистецтва фотографії?

– Це насамперед залежить від людини. Якщо вона здатна мотивувати та організувати себе до самостійного навчання, то це найкращий шлях.

Від чого залежить те, наскільки вдалою буде фотографія?

– Фотографія, як і будь-яке мистецтво, є подвійним відображенням: дійсності та внутрішнього світу митця. На мою думку, вдалою можна назвати таку світлину, в якій можна побачити світ фотографа, його переживання. Якщо ти байдужий до того, що фотографуєш, то справжньої, живої фотографії не вийде.

Який шлях повинна подолати людина до професіоналізму в сфері фотографії?

– Фотограф-професіонал складається, по-перше, і найголовніше, із життєвого досвіду. Чим більше ситуацій, у якій побувала людина, чим ширший спектр переживань, тим більше можливості проектувати останній на фотографії. По-друге, професіонал складається з фотографічної досвідченості, вміння швидко реагувати та компонувати кадр за долі секунди. Це теж досвід, але зовсім інший, суто спеціалізований.

Що для вас означає словосполучення “досконале фото”?

– Відомий фотожурналіст Ян Граруп в одному зі своїх інтерв’ю сказав таку річ: „Для того, аби творити фотожурналістику, потрібні Час, Емпатія, Близькість та Повага”. Для мене досконалою є та фотографія, яку зроблено з використанням цих речей.

Що ви можете порадити фотографові-початківцю?

– Я дам просту пораду: для того, аби навчитись фотографувати, слід частіше фотографувати. Практика в цьому випадку має вирішальне значення.  Це один бік. Інший – не варто забувати, що фотограф повинен мати гарний мистецький смак. Для цього треба частіше ходити в музеї, дивитися якісне кіно. Аналізувати, міркувати й намагатися на основі існуючих концепцій виробити власну.

Сьогодні фотографія є об`єктивним свідком усього позитивного й негативного, що відбувається з нами. Розвиток фотосправи звів до мінімуму витрати людських зусиль для отримання достовірних зображень. Це те, що доступне кожному, але не всі зуміють ним правильно скористатися. Це те, що без зайвих прикрас розповість майбутнім поколінням про нас. І, можливо, за світлинам з наших життєвих архівів хтось вивчатиме цю епоху.

Оксана Романенко