Гомеопатія: міф чи реальність?

В історії медицини постійно виникають нові системи лікування. Проте, мабуть, жодна з них не викликала настільки запеклих суперечок, які не вщухають до сьогодні, як гомеопатія. Діапазон думок надзвичайно великий: від безумовної віри до повного заперечення.


Як виникла гомеопатія?

Традиційно, появу гомеопатії пов’язують з ім’ям Самуеля Ганемана. Близько 200 років тому під час перекладу книги Куллена «Лікознавство» у нього виникла ідея гомеопатичного способу лікування. Самуель звертав увагу на опис хінної кори, яку застосовують при малярії, бо саме на цю хворобу і страждав. Ганеман чомусь вирішив, що хінна кора у великих дозах у здорових осіб викликає гарячковий пароксизм (посилення хвороби) і таким чином її виліковує. Думка вченого про те, що хінна кора викликає лихоманку, аналогічну тій, яка розвивається у хворого на малярію, не підтвердилася. Але є основний принцип гомеопатії, що дав назву всьому методу, — це принцип подібності дії ліків. Ганеман вирішив переконатися в описаному Кулленом феномені й провів низку експериментів на собі, вивчивши дії різних речовин, у тому числі хіни. Принцип подібності дійсно виявився дієвим. Далі гомеопатичний метод Ганеман застосував під час епідемії холери 1831 року. За відсутності в той час антибіотиків йому вдалося врятувати життя безлічі хворих і самому не захворіти. Ганеман володів, безумовно, незвичайним даром спостерігати й робити висновки. На основі власного досвіду він сформулював основні принципи гомеопатії. Незважаючи на те, що вони суперечили здоровому глузду і свідомості лікаря, гомеопатія завоювала авторитет у всьому світі.
Отже, постулат Ганемана: «подібне лікується подібним», тобто отруївшись чадним газом треба лікуватися в атмосфері, насиченій цим газом. Звучить абсурдно, але згідно з його переконаннями, усе тримається «на вічному і непорушному законі». Якому? Це його особиста думка, яка жодним законом природи не підтверджується.
Одним із найбільш значних відкриттів Ганемана, яке заклало основу гомеопатичної діагностики й лікування, стало виявлення відповідності між психічною конституцією людини і хворобами. «Спостерігаючи за дією гомеопатичних засобів, Ганеман виявив, що люди різного психологічного складу по-різному реагують на ліки, — розповідає психолог Ірина Шувалова. — Він виявив якийсь зв’язок між тілесними проявами хвороб і рисами характеру. Користуючись виключно емпіричними даними і власною інтуїцією, Ганеман склав класифікацію людських психотипів, які відповідають їхнім хворобам. Наприклад, він зауважив, що для одного психотипу характерно розростання тканин (від аденоїдів і бородавок до доброякісних пухлин). Це, як правило, люди з низькою самооцінкою, схильні до самознищення. Такі люди мають постійне відчуття власної недосконалості, яке вони прагнуть приховати за будь-яку ціну. Для іншого психотипу властиво швидше руйнування тканин. Ці люди відрізняються високим рівнем свідомої чи несвідомої агресії».
Незважаючи на те, що сьогодні медицина має великі можливості, у деяких випадках, випробувавши різні її методи, пацієнти все частіше вдаються до гомеопатії. Тому слід розібратись у тому, де істина, а де міфи, що заважають людям використовувати цей лікувальний метод.
Міф 1. Гомеопатія — це лікування травами.
Потрібно чітко розрізняти гомеопатію і фітотерапію, адже це абсолютно різні методи лікування. Сировиною для гомеопатичних ліків є не тільки трави, а й мінерали та продукти тваринного походження. Лише близько 60% гомеопатичних препаратів виготовляють із трав. Ці ліки проходять тривалий і складний процес приготування, що включає багаторазове послідовне розведення речовин. Тут використовуються практично всі елементи таблиці Менделєєва, навіть ртуть і миш’як, їх з’єднання й уражені хворобою тканини людини. Проте їхнє розчинення у воді повністю виключає будь-яку руйнівну дію на організм. Цим розчином просочують цукрові кульки, які і є гомеопатичними ліками.
Міф 2. Гомеопатія — це звичайний різновид народної медицини.
Гомеопатія — це точний, науково обґрунтований медичний метод, розроблений на основі лікарського досвіду, накопиченого ще з часів Гіппократа. Цю дисципліну викладають студентам медичних інститутів, її вивчають лікарі на курсах післядипломної освіти. У деяких країнах (включаючи США) гомеопатом може бути людина, яка немає лікарського диплома. А от в Україні гомеопатом може бути тільки лікар.
Міф 3. Гомеопатія — лише психотерапія і навіювання, і допомагає вона лише тим, хто в неї вірить. Це ефект «плацебо».
Реальність проста: ефект гомеопатичних препаратів перевірений і науково доведений. Гомеопатичними засобами лікують і новонароджених, і психічно хворих людей, їх успішно використовують ветеринари для лікування тварин. Правильно обраний препарат обов’язково подіє, незалежно від віри пацієнта. Хоча бажання вилікуватися, безумовно, допомагає в процесі одужання, який би метод не застосовувався.
Міф 4. Ліки потрібно приймати суворо за розкладом, багато разів на день і головне — усе своє життя. Припиняти нізащо не можна.
Схему прийому препаратів розробляють для кожного пацієнта окремо. Для когось — це кілька разів на день, для іншого — кілька разів на місяць. Головне, щоб прийом був регулярним. Терміни лікування, як і все в гомеопатії, індивідуальні. Гомеопатичні препарати починають діяти з першої дози, а через 7-10 днів відбувається посилення лікувального ефекту. Одному пацієнту буде достатньо місячного прийому, іншому може знадобитися кілька років, однак необхідності в довічному прийомі препаратів немає. Потрібно просто набратися терпіння і почекати декілька місяців, адже кожний організм унікальний і не схожий на інший, а отже і швидкість реакції буде різною.

Як проходить сеанс у лікаря-гомеопата?

Для того, щоб більш точно скласти психологічний портрет пацієнта, гомеопат ставить безліч питань про ваше життя, хобі, роботу, взаємини з сім’єю та друзями. Він хоче дізнатися про відчуття людини, які в гомеопатії називаються «делюзіями». Пацієнт повинен бути готовий до дивних питань і до відвертих відповідей, що стосуються глибоко особистих переживань. Саме тому, без довіри тут не обійтися. Слід просто розслабитись і відповідати чесно, адже ваші відповіді впливатимуть на процес лікування. Звичайно, потрібно буде плідно працювати над собою. Саме з цієї причини багато людей і не вірять в гомеопатію, адже відмовлятися від алкоголю, куріння та кави людина не готова. Якщо пацієнт не в силах змінити своє сприйняття зовнішнього світу, раціон харчування, то своїми звичними реакціями на старий спосіб життя буде знову й знову повертатися до хвороби! Саме тому деяким пацієнтам слід звернутися ще й до психотерапевта.
На думку Олександра Мощича, директора Міжнародної школи класичної гомеопатії НМАПО ім. П. Л. Шупика МОЗ України, гомеопатія належить до числа найбільш популярних форм натуропатичної медицини в усьому світі. Згідно з оцінками Європейської Комісії, 1997 року цей метод використовували 29% європейців. Зараз у країнах ЄС до 50% лікарів у своїй практиці використовують гомеопатичні лікарські засоби. В Україні близько 4 тисяч лікарів закінчили різні курси з гомеопатії — сімейні лікарі, педіатри, терапевти, лікарі вузького профілю.
Вірити чи ні — справа кожного, але навіть більшість відгуків звичайних людей в Інтернеті говорить про те, що гомеопатія допомагає одужати й більше не повертатися до хвороб. Варто відзначити, що гомеопатичні ліки нетоксичні, не мають побічних дій, не викликають ускладнень та алергічних реакцій. Цим вони істотно відрізняються від звичайних препаратів, застосування яких дає ускладнення в 85% випадків. Саме тому такий метод лікування нашкодити ніяк не може. Головне — виконувати вказівки лікаря та вести здоровий спосіб життя.

Наталія Черепаня