07.07.2013 - Подорожі

Гори по коліна

Подорож в далекі гори Карпати: чого слід остерігатись? Влітку більшість молодих людей намагаються цікаво, і, часом, небезпечно провести дозвілля. Необачний пошук екстриму та пригод на свою голову може закінчитись численними травмами. Що треба робити, аби вберегти себе і отримати максимальну насолоду від подорожі в гори?


Безперечно, літо – чудова пора для того, щоб відпочити від міської метушні, абстрагуватись від занадто турботливих батьків. Молоді люди прагнуть корисно провести літні канікули, щоб потім з новими враженнями і силами гризти граніт науки. Проте не всі шукають чогось неординарного. Дехто тихенько допомагає батькам, читає книжки, доглядає за молодшими братами і сестрами. Але є й такі, що люблять пограти з долею в піжмурки. Авторка статті Ірина Мокрицька ділиться з вами особистим досвідом, аби довести: похід – то не дитяча примха, а справжній екстрим!

Ігри з долею: «залишитися живим»

Пригадую, що літо 2011 року було спекотним, тіло прагнуло адреналіну, якихось гострих і пікантних відчуттів. На свою голову я вирішила зробити те, чого ніколи в своєму житті ще не робила, точніше побувати там, де ні разу не була. А чом би й ні? Адже за вікном чудова погода, сонячна пора, зелені луки, так не хочеться сидіти вдома і чекати, поки трапиться якась казка. Тому треба самій урізноманітнювати життя. Хоча, як казав Максим Кідрук, письменник-екстремал: «Не спіши щось змінювати в житті. Подумай про наслідки». Тоді для мене не існувало наслідків, я жила думкою про те, що народилася у Західній Україні, але жодного разу не підкорювала вершин Карпатських гір…

Довго не роздумуючи, я вмовила друзів вирушити назустріч мрії. Ми швиденько склали сумки і поїхали в Карпати, у світ загадкових легенд і милозвучних пісень, запальних танців і дружелюбних людей. Місцем нашого перебування стало невеличке селище Рекіти, що в Межигірському районі Закарпатської області. Перший день подорожі радував і сонечком, і класним настроєм, і новими враженнями. Нашому життєвому позитиву не було меж.

На жаль, другого дня ситуація в горах змінилась: погода почала з нами «жартувати» – «дожартувалась» до грози. Ми не знаємо місцевості і не маємо плану дій. Разом з тим вже немає сил і жодного натхнення, адже лиш вперше підкорюємо цей край. «Хто не ризикує, той в тюрмі не сидить!» – прокричав друг, якому не сиділось на місці, навіть коли надворі була справжня гірська гроза… Веселощі веселощами, але ніхто не здогадувався, що поїздка може обернутись для нас трагедією, яка й Шекспірові не снилась. По-перше, ми заблукали в горах і не могли знайти правильного шляху додому, по-друге, Карпати – царство всякої «живності», яка радо зустрічає людей своїми укусами.

Нам здавалось, що немає нічого неможливого, але виявилось, що воно крокує поряд з нами. Всілякі інструктажі та настанови батьків ми прослухали і майже одразу випустили з голови, бо це нецікаво і одноманітно. Правильно у народі кажуть: «Вчаться на своїх помилках». Так, я не мала досвіду у туризмі, тому до всього ставилась легковажно і не боялась небезпеки, яку описували дорослі й досвідчені люди, поки не зіткнулась з нею дуже і дуже близько.

Що ж із нами трапилось?

Майже вся наша група промокла до нитки, внаслідок чого багато хто отримав переохолодження організму, але на тому наші злощастя не скінчились: моя подруга вивихнула ногу, а брат забив руку. Я зуміла надати мінімальну першу допомогу: подрузі зафіксувала ногу за допомогою гілки дерева та еластичного бинту, дала випити знеболювальних засобів для зменшення дії травматичного шоку; для брата я зробила холодовий компрес (рушник, змочений в холодній воді). Добре, що хоч аптечка була у бойовій готовності.

Наступного дня «наша казочка» не завершилась… Коли яскраве сонечко вирішило подарувати нам декілька годин спокою і тепла, ми стали здобиччю для комарів і бджіл. Коли ж піднімались на вершини гір «Три сестри», отримали опіки і ще одну травму руки (поріз) у нашого керівника групи. Довго не роздумуючи, ми допомагали потерпілим: при укусах – місця ураження промили водою, зробили холодовий компрес, а згодом застосували медичний крем проти запалення, для профілактики випили таблетки проти алергії; місця опіків змащували пантенолом або використовували холодовий компрес; при порізі – зупинили кровотечу, місце ураження промили водою, нанесли крем з антибіотиками для швидшого загоєння рани і наклали пов’язку.

Оце так екстрим і ризик! Все життя можна згадувати. Звичайно, ми з усіх сил намагались підбадьорити одне одного. Проте духу забракло, емоції взяли своє. Не витерпіли ми чотирьох днів примхливої погоди і природи бурхливих Карпат. Не стільки фізично, скільки морально виснажені вирушили додому…

«І чужому научайтесь…»

Якщо чесно, подорож в Карпати стала для мене повчальним уроком, бо я отримала Досвід, зрозуміла помилки, тепер я знаю та усвідомлюю усі небезпеки, які чигають на туристів у Карпатах!  Життя у горах – це досвід і знання. Тому записуйте: щоб почувати себе в поході, як риба у воді за будь-якої погоди і в будь-який час, необхідно вміти досконало робити досить багато речей, а саме:

  • пересуватися будь-яким типом місцевості: густим лісом, гірським схилом, кам’яними осипами, долати вбрід потоки і річки;
  • орієнтуватися за допомогою карти і компаса та без них;
  • розкласти вогонь за будь-якої погоди;
  • вміти не тільки розбити намет, а і збудувати захист від негоди з допомогою ножа і тих засобів, що є під руками;
  • знайти придатну для вживання воду і приготувати їжу;
  • знайти місце для відпочинку і ночівлі;
  • надати першу медичну допомогу.

Лікарі закликають усіх туристів поводити себе в горах обережно, адже ваша безпека залежить лише від ваших дій. Ось декілька корисних порад від лікаря-травматолога, Оксани Григорівни Кукулки:

«Кількість випадків, коли людина отримує травми на природі, особливо в літній період, збільшується. Звичайно, подорожувати ніхто нікому заборонити не може. Як лікар я можу лише чимось застерегти і допомогти. Тому, коли ви збираєтесь в похід, не треба брати багато одягу (ви ж не на забаву йдете), але, в свою чергу, його не має бути замало. Обов’язково беріть змінний одяг на випадок дощу чи стрімкого похолодання, а також одяг для сну, купання, засмагання. Безперечно, треба брати із собою дощовики. В поході важливу роль відіграє ваше взуття. Старайтесь підбирати максимально комфортне взуття для успішного підкорення вершин.

У горах завжди «побутують» комарі та гнуси (дрібні комашки, укус яких набагато сильніший за укус комарів), тому в аптечці ви повинні мати будь-які засоби захисту від комах та засоби для обробки укусів: спирт, йод, бальзам «Зірочка», крем проти комах. Зазвичай, у горах травмують кінцівки, тому необхідно мати із собою еластичний бинт, звичайний бинт, вату і пластир, булавку. Проти опіків та переохолоджень слід використовувати пантенол. Якщо є можливість, то у випадках укусів та опіків варто зробити холодовий компрес. Не нехтуйте ліками проти застуди (особливо, коли похід довготривалий), адже погода гір надто непередбачувана, тому для профілактики можна із собою взяти септифріл, аспірин, мефеномінову кислоту. Важливо мати з собою ліки, які ви приймаєте при харчових отруєннях, щоб згодом уникнути негативних наслідків для власного здоров’я.

У будь-якому разі ви повинні вміти надавати першу медичну допомогу, без цього в Карпати ні ногою. Не забувайте і про запас їжі та води, краще взяти забагато, ніж голодувати. Пам’ятайте, що екстремальні подорожі в горах – це не забавка, інколи не тільки студенти, а навіть дорослі можуть наражати себе на небезпеку та отримати численні травми. Остерігайтесь серйозних травм і будьте здоровими, бо ви ще молоді, за вами майбутнє».

На основі численних порад і думок фахівців можна скласти невеличкий список тих речей, які необхідно брати з собою в похід в літню пору:

  • палатка і спальний мішок;
  • аптечка;
  • змінний одяг, дощовик, зручне взуття;
  • вода і їжа;
  • окуляри, маска, яка б закривала обличчя;
  • сірники та ліхтарик.

Похід в гори завжди повинен бути обдуманим і виваженим вчинком. Без сумніву, кожен крок треба вміти розписати так, щоб уникнути травми або непорозумінь з природою. У Карпатах (та й загалом у всіх походах у гори) досвід – це один із складників вашого успіху і незабутнього відпочинку. Такі поради можуть допомогти уникнути травм, але не захоплюйтесь всякими «золотими правилами великих «альпіністів», запам’ятайте одне: «Золоте правило полягає у тому, що ніяких золотих правил не існує». Інколи варто діяти на власний розсуд, якому допомагає тверезий розум.

Бережіть себе і буде вам добро на Землі

Я вважаю, що карпатський дух ще надовго залишиться у моєму тілі. Попри те, що ми залишились заручниками обставин, свою нагороду за фізичну втому (хай і не дуже велику) отримали: незвичайні карпатські краєвиди і нестримне бажання повертатись у гори за хорошим настроєм, душевним спокоєм, приємним спілкуванням людини з природою…

Небезпеку потрібно не лише знати, а й усвідомлювати, а часом і пережити на власній шкурі, щоб вкотре пересвідчитись, що вона тихенько крокує поряд з нами. Знайти екстрим досить легко при добре розвиненій фантазії, але варто не прогадати з «дозою» отримуваного, адже потім дуже хочеться поділитись ним з кимось: лікарями чи рятувальниками… особливо тоді, коли до найближчого населеного пункту більше десяти кілометрів. Тому бережіть себе і не розчаровуйтесь, коли не все одразу вдається зробити. Ми – молоді! Попереду все життя, а здоров’я – одне.

 Ірина Мокрицька