Грамофон, який творить історію музики

Про неї мріє кожен музикант-початківець. Заради неї збираються найуспішніші виконавці світу. За нею спостерігають мільйони музичних фанів по всьому світу. Вона – премія «Греммі». Як вона з’явилась, хто може у ній перемогти і яким чином вона назавжди вписує імена в історію музики?  


«Греммі» (англ. Grammy) — найпрестижніша премія у музичному світі. Вона була заснована у 1958 р. Американською асоціацією звукозаписувальних компаній. Тією самою, яка представляє інтереси усієї звукозаписувальної індустрії Сполучених Штатів Америки. Нагорода присуджується у 78 категоріях серед 30 музичних жанрів і відзначає найкращих за підсумками минулого року. Позмагатися за «Греммі» можуть не лише виконавці, а й композитори, аранжувальники, продюсери, звукоінженери, режисери, техніки і т.д.

 Томас Едісон та «Греммі»

Ідея створення премії «Греммі» з’явилась у професійних музикантів у 1957 році. Вони хотіли створити еквівалент «Оскару» за престижністю та розмахом у світі музичних нагород. Проте історія назви «Греммі» не така таємнича, як у її «кіношного брата». У 1957 році світ відзначав вісімдесятирічний ювілей винайдення грамофона Томасом Едісоном (англійською «gramophone» або «grammy»). З цієї ж причини сама нагорода зроблена у вигляді маленького позолоченого грамофона.

На першій церемонії «Греммі» було лише 28 номінацій, а у залі зібралося близько 500 глядачів. Тріумфаторами вечора стали одразу чотири виконавці: Доменіко Модуньйо, Генрі Манчіні, Елла Фіцджеральд та Росс Багдасаря́н-старший. Кожен з них отримав по дві статуетки «Греммі».

Від року до польки: список категорій

Як вже зазначалось, на сьогодні статуеткою «греммі» відзначають найкращих у 78 категоріях. А до 2011 року їх було ще більше – 108. Однак серед них виділяють «Велику четвірку» — найпестижніші номінації, в яких можна здобути перемогу. Сюди входять «Запис року», «Альом року», «Пісня року» та «Кращий новий артист».

Крім цих категорій, «Греммі» нагороджує кращих практично в усіх музикальних жанрах, які відомі американському слухачеві. Серед них поп, рок, реп, танцювальна музика, джаз, блюз, альтернатива, регбі, класика, кантрі, фолк, госпел (жанр духовної християнської музики – ред.), R&B, латинська музика, традиційний поп, нью-ейдж, полька, етнічна музика та музика для дітей. Окрім того, «Греммі» вручають також за кращі музичні відео, музичні твори у комедійному та розмовному жанрах та за кращий дизайн обкладинок альбомів.

9 кіл відбору: як визнаються переможці «Греммі»

Кому дістанеться омріяна статуетка, вирішує Національна академія мистецтва та науки звукозапису, у якій налічується 18 тисяч членів-експертів у різних галузях: музикантів, продюсерів, звукоінженерів та інших працівників музичної індустрії. Окрім членів академії, право голосу можуть отримати також успішні та визнані колегами виконавці та звукоінженери.

На премію «Греммі» можуть бути висунуті роботи, які вийшли у світ у США між 1 жовтня цього року та 30 вересня наступного. Для того, щоб пройти перший відбір, музичний твір мають рекомендувати принаймні 3 члени Академії звукозапису, а також робота повинна бути доступною для покупки на території Америки. Твори, що задовольняють вищевказані умови, оцінюються 150-ма експертами. Потім формуються списки для голосування у кожній категорії та надсилаються членам Академії. Вони, у свою чергу, із десятків, а іноді й сотень претендентів мають визначити 5 фіналістів, один з яких під час проведення церемонії підніметься на сцену за заслуженим грамофоном.  Для максимальної об’єктивності фіналісти обираються у таємному голосуванні, а оцінювання в жодному разі не повинно залежати від комерційного успіху, статусу виконавця або від популярності пісні.

Однак  у музичному світі точаться дискусії щодо реальної об’єктивності у виборі переможців «

Греммі». Так, композитор, продюсер та журналіст музичного журналу «Billboard» Чарльз Карл Боулі стверджує, що великі рекорд-лейбли (бренди, створені компаніями, які займаються виробленням, поширенням та просуванням аудіозаписів – ред.) лобіюють інтереси своїх підопічних. А отже, маловідомим музикантам без впливового продюсера за спиною дуже важко пробитись у фіналісти. Ще одна проблема – надзвичайно велика кількість робіт, що висуваються на розгляд. В результаті чого у членів Академії звукозапису фізично не вистачає часу прослухати усіх претендентів. Тому на голосуваннях нерідко трапляються випадки, члени голосують за відомих виконавців, бо інших просто не чули.

Церемонія

Об’єктивно чи не дуже, а фіналісти відібрані. Час починати церемонію. Урочисте нагородження «Греммі» відбувається кожного року в лютому. За право провести церемонію традиційно змагаються два міста: Нью Йорк та Лос-Анджелес. І не дарма. Адже за допомогою цієї події місто може збагатити бюджет в середньому на 40 млн. доларів.

Тому не дивно, що організатори запрошують найвідоміших музикантів, організовують яскраві та видовищні перфоманси – одним словом, роблять все, аби задовольнити вимогливого глядача. Аудиторія церемонії «Греммі», до речі,  не обмежується американцями – її транслюють у всьому світі.

Звісно, телевізійна версія «Греммі» не показує вручення статуеток переможцям в усіх номінаціях. Глядач може побачити нагородження лише у 13 найпрестижніших категоріях. Усі інші грамофони віддаються не так урочисто — поза трансляцією. Вручення чергової «греммі» в ефірі чергується із виступами музикантів. Найчастіше ще номінанти на премію та найпопулярніші виконавці року. Вони також розважають глядачів у залі під час рекламних пауз у трансляції.

 Кращі з кращих: рекордсмени «Греммі»

За понад півстоліття своє ім’я в історію премії «Греммі» встигли записати сотні діячів музичної індустрії. Однак є музиканти, які за кількістю перемог значно перевершили інших.

Наприклад, найбільшу колекцію позолочених грамофонів має англійський диригент угорського походження Георг Шолті – аж 31 статуетку. Друге, третє та четверте місце за кількістю нагород відповідно займають скрипалька Елісон Краусс (28 «греммі»), композитори Квінсі Джонс (27 «греммі») та Пьєр Булез (25 «греммі»). До речі, 25 статуеток також отримав уродженець Києва, один з найвизначніших піаністів в історії, Володимир Горовіц. Серед виконавців рекордсмени по кількості нагород – ірландський рок-гурт U2 та Стіві Вандер, які мають по 22 «греммі».

Найбільшу кількість номінацій – 79 – отримав уже згадуваний Квінсі Джонс. За ним із 74 номінаціями йде власник найбільшої кількості нагород Георг Шолті. Серед рекордсменів також композитор Джон Вільямс, джазовий музикант Чік Коріа (обидва мають 59 номінацій), репери Каньє Вест (53 номінації) та Jay-Z (49 номінацій).

Найбільше нагород на одній церемонії отримували поп-король Майкл Джексон у 1984 році та гітарист-віртуоз Карлос Сантана у 2000 році. Вони піднімалися на сцену 8 разів за вечір. Трохи від них відстали гурт Toto, Квінсі Джонс, Ерік Клептон, Бейонсе та Адель, які  отримали по 6 «греммі» на одній церемонії.

Наймолодшою співачкою, яка здобула «греммі», стала Ліен Раймс. Вона перемогла всього в 14 років.

 Не «Греммі» єдиною

Здавалося б, премія «Греммі» у своїх номінаціях охопила всі можливі галузі музичної  індустрії. Але Національна академія звукозапису так не вважає. Окрім «Греммі», вони вручають «Grammy Lifetime Achievement Award» (виконавцям за особливий вклад в індустрію звукозапису) та «Grammy Legend Award» (найбільш впливовим музикантам, які робили величезний вклад у розвиток музичної індустрії протягом всього свого життя).

 «Греммі» і Україна

На жаль, на сьогодні доля України мало переплітається з найпрестижнішою музичною церемонією. У 2013 році комісія «Греммі» вперше схвалила заявку від української співачки Veronika одразу в декількох номінаціях. Вона запропонувала комісії своє музичне відео на пісню «Camera». Його головна ідея – зв’язок між людьми через об’єктив. У відео показані протести жінок по всьому світу та присутній мотив боротьби людини за власні права та свободу. Однак Veronika та і не вдалось потрапити до фінального списку претендентів на перемогу.

Стає очевидним, що сьогодні українська музична індустрія не має нічого спільного із «Греммі». А наскільки пересічний українець «у контексті» цієї премії?

«Українці мало цікавляться «Греммі», якщо цікавляться взагалі. Всі про неї чули, але дуже мало людей дійсно слідкує за цим. Про це може яскраво свідчить хоча б той факт, що на українському телебаченні церемонія почала транслюватися лише з 2010 року», — вважає український музичний блогер Андрій Середчук.

«Можливо, якби ми були більше інтегровані у культуру західної музики, покращилася б якість українського музичного ринку. А перегляд «Греммі» — чудова можливість почати цю інтеграцію», — ділиться роздумами блогер.

Марина Мікелазе