Хімія проти природи

Вечірня сиза мла. Ви йдете вулицею й розумієте, що не можете дихати. Дим стоїть густою стіною й виїдає очі. Думаєте це сцена з типового американського екшену? Насправді це звичайний осінній вечір у містечку чи селі. І ви начебто й змирилися з такою звичкою, але розумний організм досі вмикає захисні механізми й чинить спротив їдкому запахові. То, можливо, не даремно? Може, це перший сигнал розпочати пошуки альтернативи давньому способові боротьби з відходами?


Марія, жителька невеличкого міста на Житомирщині, зізнається: уже багато років палить листя й бадилля, бо це найдешевший спосіб утилізації. Про шкоду для здоров’я знає, однак розуміє й те, що інші варіанти боротьби з надлишком рослинних решток їй не підходять. Але їй ніколи про те думати, бо ж збирання врожаю в розпалі…
А замислитись є над чим. Дим, що з’являється під час спалювання рослинних решток, часто стає токсичним. Небезпеку становлять насамперед шкідливі речовини, які можуть спричинити захворювання дихальних шляхів і серцево-судинної системи, порушити серцевий ритм, послабити імунітет, а також ускладнити хронічні хвороби. «Осінній» дим містить пил, оксиди азоту, важкі метали й навіть канцерогени. Так, під час тління рослин виділяються бензопірен і діоксини, що можуть викликати бронхіальну астму. Загалом, унаслідок спалення тонни природних відходів у повітря потрапляє 9 кг мікрочастинок диму.
Не забуваймо, що багато людей грішить використанням пестицидів, особливо для оброблення картоплі. Часом до вогнища потрапляють уже зовсім токсичні речі: поліетиленові пакети, гума, ДСП, фанера тощо.
Значну загрозу спалювання рослинних решток становить і для довкілля. Так, під час горіння руйнується верхній ґрунтовий покрив, гинуть корисні мікроорганізми і дрібні комахи. Знищення природного листяного покриву призводить до збільшення ризику швидкого промерзання ґрунту у два–чотири рази. Крім цього, у туманні дні дим може надовго зависати в повітрі й навіть утворювати смог, який, погіршуючи видимість на дорогах, збільшує кількість ДТП й аварій.
Безвідповідальних господарів не зупиняє й можливість покарання за адміністративне правопорушення. За спалювання стерні, луків, пасовищ, рослинності або її залишків у смугах автомобільних доріг і залізниць, а також опалого листя в парках, інших зелених насадженнях доведеться заплатити від 51 до 170 гривень. Однак це можливо лише якщо ви спіймаєте порушника на гарячому й доведете його провину.
Чи є альтернатива такому шкідливому для довкілля й нашого здоров’я способові утилізації рослинних відходів? Тут варто взяти за основу природний процес знищення решток ¬– гниття. На ньому базуються кілька способів утилізації відходів із подальшим використанням для збагачення ґрунту.
Насамперед компост – органічне добриво, що утворюється через розкладання природних речовин мікроорганізмами. Окрім сухих решток природного походження (гілки, тирса, кора, сіно, сухе листя), використовують вологі зелені матеріали (харчові відходи, свіжу скошену траву, бур’яни, водорості). На основі утвореної суміші можна приготувати компостний чай для підживлення рослин.
Інший варіант, який останнім часом стає дедалі популярнішим, – високі грядки. Одним із кількох шарів у них є рослинні рештки. Зручні у використанні, високі грядки, однак, потребують значної кількості матеріалів, обгородження, регулярного зволоження та захисту від вітру й перегрівання.

Головним недоліком вказаних способів є непрактичність. Так, для приготування компосту чи формування високої грядки потрібна велика кількість матеріалів і часу. Проте зусилля можуть не виправдати себе, та й навряд чи для кількох кубічних метрів високої грядки ви використаєте все бадилля з ділянки, площею з чверть гектара.
То на користь якого способу зробити вибір? Тут усе залежить від нашої відповідальності. Звичайно, завжди простіше згребти сміття, схопити сірники й за кілька хвилин упоратися з величезною купою. З іншого боку, бажання стежити за довкіллям і власним здоров’ям дедалі частіше спонукає людей обирати такі, здавалося б, витратні високі грядки. Не викликає сумніву й той факт, що знадобиться ще далеко не одне десятиліття, щоб схилити більшість до екологічної переробки відходів. Однак формування нової позитивної тенденції вже зараз викликає надію.

 Богдана Фесенко