Хочу бути моделлю!

«Супермодель по-українськи», «Маша і моделі», «Наступна топ-модель Америки», «Модельна школа Дженіс Дікінсон» – це далеко не весь перелік передач зарубіжного та українського виробництва про моделей. Ці шоу, а також набридливі «Девушка, нас заинтересовала ваша внешность, если хотите сотрудничать – оставьте свои контакты» у соціальних мережах змушують вірити ще дванадцятирічних, ба навіть старших дівчат, в «американську мрію». І починається: сідаємо на дієти, випрошуємо у батьків гроші на курси моделей, оббиваємо пороги агентств. Загляньмо у модельний світ, знявши рожеві окуляри?


Продаємо зовнішність

Перш за все, моделінг – це бізнес. І тут ніхто не заглиблюється у те, хороша ви чи не дуже, який у вас внутрішній світ і чи варто робити із вас зірку на весь світ. Головний обов’язок моделі – «надати» своє тіло для демонстрації одягу, зачісок, макіяжу тощо, і їй за це платять. Моделі можуть працювати як фрілансери (самі шукають собі роботу) або як представники модельних агентств (останні отримують певний відсоток від заробітку моделі, але остання не обтяжує себе пошуком клієнтів).

Лілія Сень, директор одного з модельних агентств Києва, розповідає нам про організацію діяльності приватного підприємства, що виховує та тримає базу манекенниць і хостес: «Модельне агентство – це структура, яка надає послуги для фешн-показів, зйомок (як дизайнерських, так і для масового ринку, інтернет-каталогів), корпоративних, бізнес-заходів (виставок, конференцій, презентацій, в тому числі й автомобільних), а також рекламних фото- і відео зйомок».

Замовники, які співпрацюють з агентствами, діляться на дві категорії: відносно постійні і разові. Щодо тривалої співпраці: в таких замовників робота по-проектна, тобто є проект, потрібні моделі – вони звертаються до агентств. Разовим моделі потрібні не на регулярній основі, а точково. «Раз на рік якась компанія проводить виставку, потрібні, припустімо, три дівчини на стенд, які будуть роздавати листівки, фотографуватися з гостями, представляти продукцію фірми, або хостес, які зустрічатимуть гостей, виноситимуть на сцену квіти. Потреба в забезпеченні моделями в них виникає достатньо рідко, та й власне подібні проекти не містять у собі необхідності виконання багатьох задач (треба знайти лише дві дівчини, надрукувати брошури), і це доручається окремому працівнику фірми, третіх осіб в такому випадку не шукають (івент, продакшн або телеагентства). Ці працівники зазвичай шукають моделей через Інтернет і звертаються в модельне агентство раз на рік. Можливо, через рік знову згадають про нас, але не завжди так», – пояснює Лілія.

Після підписання контракту із агентством модель втрачає право змінювати свою зовнішність без згоди керівництва агентства. Кожна організація сама визначає обмеження та розмір штрафу за їх порушення, все залежить від її «розкрученості», але серед найбільш популярних – заборона перефарбовувати волосся, змінювати стрижку, робити пірсинг, татуювання і, головне, – значно набирати вагу.

Кожне агентство має свою базу моделей. Середньостатистичні загалом мають 700–800 осіб, серед яких моделі-дівчата, хлопці, діти, та люди старшого віку, але переважно актори. Універсальних моделей налічується не більше 150.

«В модельному бізнесі я уже давно, понад 10 років. Власне агентство тримаю майже чотири роки, і ось що можу сказати. Конкуренція на нашому ринку дуже висока, постійно відкриваються нові агентства, але так само вони й закриваються. Є сильні гравці, які на ринку вже років 15–20, у яких більше напрацювань, більше зв’язків, дружні стосунки з дизайнерами. Але якщо молоде агентство добре працює, надає якісні послуги, хороший клієнт-сервіс, має професійних моделей, на яких можна розраховувати, і які добре виконують свою роботу, то існувати воно буде незалежно від конкуренції. Вона не привід відмовлятися від бізнесу. Але працювати треба справді багато, сидіти й чекати, коли тобі на голову посиплються замовлення – ні, тут, як і у будь-якому бізнесі, такого не буває, чудес немає», – каже пані Лілія.

«А мене візьмуть? Я красива»

Вам пообіцяли роботу тільки після проходження модельної школи? Будуть чекати, поки ви скинете добрячих 10 кг? Нічого, що ви не занадто висока – можете бути фотомоделлю? Вас хочуть ошукати.

Невеличкі модельні агентства, яким прибутку з надання послуг замовникам не вистачає, промишляють навчаючи основам моделінгу. Десятки скаутів, які числяться у штабах агентств, заробляють на життя полюванням на наївних дівчат, яким достатньо сказати, що вони гарні, а моделлю можна бути і зі зростом 165 см.

Певно, ви не раз дивувалися, чому найвідоміші кутюр’є світу боготворять «кістлявих» у звичайному житті та із «чоловічими» вилицями дівчат? «Хіба це красиво?» – скажете ви. П’ятидесятидев’ятирічна Дженіс Дікінсон, що позиціонує себе як першу супермодель у світі, якось сказала: «Модель не повинна бути красивою. Вона мусить бути своєрідною». І ця своєрідність полягає у наступному.

Параметри 90–60–90 або наближені до них, мають бути вашим природним надбанням, а не запорукою голодування до втрати свідомості чи порушень у функціонування організму. Це по-перше.

По-друге, зріст, зріст і ще раз зріст. 175 см – мінімум для топ-моделі (звісно, є і максимум – 180 см). Дані фотомоделі можуть відхилятися, але на дуже незначний відсоток. Чому? Дизайнери, виробники одягу, які потребують моделей, шиють вбрання стандартних розмірів – модель підбирають під одяг, а не навпаки. Це ж стосується і хостес, бо замовники самі забезпечують модель, знову ж таки одягом типового зразка. Це спрощує роботу фешн-індустрії. Інший момент – зйомка. Камера «додає» моделі пару–трійку зайвих кілограмів, і високій дівчині легше буде досягнути ілюзії беззаперечної стрункості.

Та повірте, навіть цього замало. Наш третій пункт – фотогенічність, вміння контролювати свої тіло та емоції, харизма. Позування на камеру без зміни виразу обличчя – прямий шлях до статусу «безробітній в модельному бізнесі». На показ вас не візьмуть, якщо не вмієте правильно ходити. Так, у модельній школі вас навчать, але попередньо зверніть увагу на позиції один і два.

По-четверте, модель має бути комунікабельною, підготовленою до шаленої конкуренції. Ви досі не зняли рожеві окуляри? Тепер точно пора їх знімати: переважну частину свого часу моделі не сяють на подіумах і перед камерами фотографів. Вони ходять на кастинги. Дехто кілька разів на тиждень, дехто по кілька на день. Все залежить від затребуваності типажу (це вже інша тема). Модель має бути готовою до відмов, чудернацьких прохань, «підстав» від суперниць.

Ну і ще одне: вік. Модель – «професія» не вічна. Для старту кар’єри універсальної моделі необхідно мати 15–16 років, коли тіло вже цілком сформоване і не виглядає занадто «по-дитячому». Завершується кар’єра у всіх по-різному, але якщо ми говоримо про зниження затребуваності, то це починаючи з 22 років.

Поліна Атві, 19-тирічна студентка Київського національного економічного університету імені Гетьмана, працює моделлю понад півтора року: «Спочатку закінчила модельну школу при агентстві, почала працювати ще під час навчання. Податися в моделі вирішила, бо потрібен був додатковий заробіток, в батьків я гроші не беру. На тижні маю по кілька проектів, серед них переважно каталогові зйомки та покази, тому доводиться частенько «погулювати». Іноді відпрошуюся, іноді ні. Втім, я відмінниця. Завершу із цим, мабуть, як закінчу навчання в університеті, піду працювати за спеціальністю».

Пройти навчання у модельній школі за кілька тисяч гривень заради того, щоб отримати знання для роботи, або «чисто для себе» – різні речі. В хорошому агентстві вам одразу скажуть, чи будете ви мати роботу по закінченню навчання (а скажуть саме «так» або «ні», а не ніяке «все залежить від успішності вашого навчання», «з огляду на те, чи розкриєтеся ви» і подібні байки), а також надаватимуть вам можливість працювати вже під час проходження курсів.

Загрози і ризики

Нерозумно витратити кошти на навчання –дрібничка в порівнянні із ризиком втрапити у тенета проституції. Серйозні агентства, навіть якщо й пропонують ескорт (мається на увазі супровід VIP-замовників), забороняють моделям вступати в інтимні стосунки із клієнтами, інакше отримають шанс «вильоту» із агентства. Якщо ви вперше вирушаєте в агентство, про яке раніше нічого не чули – пошукайте про нього інформацію в Інтернеті: якісно оформлений сайт, де наявні звіти про участь моделей агентства у певних заходах, лінки на сайти партнерів, що є відомими компаніями, схвальні відгуки про організацію у соціальних мережах тощо – скажуть вам про авторитетність агентства. Якщо всього цього немає, варто насторожитися. Іноді інтимні послуги агентства можуть приховувати в розділі «Послуги» під такими фразами, як «підбираємо секретарів на роботу», «пропонуємо різні види супроводу» і таке інше.

Зверніть увагу і на гонорар. Особливо це стосується моделей-фрілансерів, які самі шукають собі роботу, нерідко – через соцмережі. Якщо вам пропонують кілька сотень гривень за зйомку, показ – це нормально. Пахне смаженим, якщо там кілька сотень доларів або євро. Загалом про заробіток моделі в Україні – знову Лілія Сень: «Модельний бізнес, в принципі, в нашій країні ніколи не відрізнявся високими гонорарами для моделей. Нам дуже складно зараз порівнювати ту оплату, яку отримують моделі тут навіть із оплатою в найближчих країнах, я не говорю вже про Європу та Америку». Щодо роботи за кордоном, то остерігайтеся «тусовок на вечірках у Туреччині», наприклад. І звісно, не віддавайте нікому свій паспорт.

До зйомок «ню» теж не ставтеся із відкритим серцем. Здатність роздягнутися на камеру заради художніх фото – це не згода на зйомку у порно-ролику з елементами насилля.

І ще цікавий момент: уявімо, ви деякий час пропрацювали моделлю, ваші фото та відео, де ви напівоголена рекламуєте купальники або спідню білизну, виставлені напоказ. Ви приймаєте або збираєтеся прийняти мусульманство (з будь-яких причин), а вищевказане – харам, тобто заборонене, гріх. Отже, вам треба вилучити всі ваші зображення. І от, у статті 308-ій Цивільного кодексу України це передбачається. Взагалі, якщо фізична особа позувала авторові фото чи відео за плату, твори, отримані в результаті, можуть бути відтворені або поширені без згоди моделі. А якщо модель або родичі після її смерті захочуть вилучити напрацювання – вони мають на це повне право, але повинні компенсувати збитки, завдані авторові твору, тобто фотографу, пов’язані із цим вилученням. Принцип бумерангу: заробили – витратьте.

Ось така вона, реальність. Якщо ви сумніваєтеся, чи справді є моделлю, але вас мало не за вуха тягнуть у школу, якщо ви не довіряєте особам, які пропонують вам роботу, перед тим, як погоджуватися, пригадайте стару добру народну творчість: сім разів відміряй – один раз відріж.

Тетяна Горбань