Ходити чи бігати?

Здоров'я

Що швидше ми рухаємося, то швидше досягаємо мети? Непоспішна прогулянка або енергійна пробіжка — як зрозуміти, що краще для нас?


На вибір між бігом та ходьбою суттєво впливає наш темперамент. Важко собі уявити меланхоліка, який сумлінно біжить, або ж сангвініка, який повільно ходить пішки. Кожне з обраних занять задає темп та ритм для наших психічних процесів, визначає ступінь емоційності, експресивності, енергійності наших рухів. Індивідуальні особливості цих процесів закладені генетично і визначають межу наших енергетичних можливостей. Мрійливі романтики полюбляють піші прогулянки. Активні, вольові і наполегливі надають перевагу бігові.

У 80-ті роки, коли біг підтюпцем ставав усе популярнішим, вірили, що вийти після роботи на бігову доріжку під силу лише по-справжньому енергійній людині. Наш спосіб життя впливає на наші захоплення, і навпаки. Але не можна стверджувати, що палкий фанат бігової доріжки займатиме більш активну життєву позицію, ніж людина, яка полюбляє неквапливі прогулянки.

Різниця між бігом та ходою не обмежується швидкістю пересування й частотою нашого пульсу. Під час прогулянки наша увага концентрується на тому, що навколо нас. Біг, у свою чергу, досліджує та використовує внутрішні ресурси тіла — тобто, біжучи, ми більш сконцентровані на собі. Якщо для ходьби суттєвими є категорії простору, то для бігу — категорії часу.

Ходьба — можливість озирнутися навколо

Наш вибір має залежати від нашої мотивації та фізичного стану. Ходьба — це насамперед мистецтво жити повним життям. Коли ми йдемо, то забуваємо про стрес, концентруючи увагу на звуках, запахах і кольорах навколо нас. У світі безперервного хаотичного руху ходьба є своєрідним тайм-аутом, що забезпечує нам просту розкіш — можливість озирнутися навколо.

Спочатку ходьба не потребує багато зусиль. Але через кілька годин і кілометрів починають наростати втома, важкість у ногах і в тілі. Навіть під час прогулянки настає момент, коли доводить рухатися через силу, долаючи кожен крутий підйом, як непросту життєву ситуацію.

Біг — виклик собі

Як і ходьба, біг — це природній для нас рух. Дитина рік за роком удосконалює здатність швидко рухатися, але йдеться не про те, щоб просто пересуватися із пункту А в пункт Б: біг стає для дитини грою, маленькою втечею задля досягнення свободи. Та й дорослі бігають не тільки для того, аби схуднути чи покращити роботу серцево-судинної системи, а й для того, щоб визначити межі своїх можливостей.

Як тисячу років тому людям вдавалося бігати без кросівок з амортизованою підошвою? Деніел Ліберман та його колеги з Гарвардського університету порівняли стиль бігу марафонців із США та Кенії і з’ясували, що майже дві третини тих, хто бігає босоніж, бігають навшпиньках, спрямовуючи основне ударне навантаження на підйом стопи. Це незвичайна звичка: 80% марафонців приземляється на п’ятки. У ході дослідження вчені припустили, що наші предки бігали, спираючись на пальці ніг — ймовірно, з метою знизити негативний вплив бігу на архітектуру стопи та хребта. У бігунів, які спираються на п’ятки, навантаження на ступню в 7 разів більше, ніж у тих, хто приземляється на пальці.

Ударна сила відштовхування ступнями від землі під час бігу в 4 рази більша, ніж при ходьбі. Вона передається по всьому тілу і досягає скронь. Ці удари беруть участь в процесі секреції ендорфінів мозком. Такого висновку можна дійти, зваживши на те, що синтез цих речовин у марафонців відбувається у більшому обсязі, ніж у тих, хто практикує інші види спорту, які потребують витривалості. Ендорфіни допомагають легше переносити біль, а добре натренованим спортсменам дарують відчуття польоту.

Як ходьба, так і біг — дії механічні, тож вони розвантажують нашу нервову систему і дозволяють звільнитися від зайвих думок.
Прискорене серцебиття призводить до розширення кровоносних судин та виділення тепла, яке знімає напругу.

Слово експерта

Вчитель фізичної культури Наталя Петіна зауважує: «Будь-які фізичні навантаження — це, безперечно, стрес для організму. При стресі мозок виділяє низку гормонів, які допомагають боротися з цими навантаженнями. Частина цих гормонів викликає у нас відчуття задоволення, навіть ейфорії. Таким чином, фізичні навантаження мають своєрідну „наркотичну дію“, ефект якої чітко проявляється після тренування (відчуття польоту). Він більше виражений після інтенсивного бігу, ніж після ходьби (якщо це не спортивна ходьба). Як наслідок, у людини може сформуватися своєрідна залежність, яка нагадує наркотичну, але, на відміну від неї, позитивно впливає на здоров’я».

Вибір між ходьбою та бігом залежить від ваших фізіологічних особливостей, способу життя та навіть темпераменту. Пам’ятайте, що ці критерії мають допомогти вам у виборі, але вони не можуть його обмежити.

Любов Сатановська