Хрестик: прикраса чи дещо більше?

Лізу охрестили, коли вона була ще в пелюшках. «Заховай хрестик», – постійно говорила Лізі мама, коли та скакала, і скромна ювелірна «прикраса» вибивалася з-під кофтинки малої. Сьогодні їй 16, в Бога вона не вірить, але хрестики одягає. Здоровенні. На реперських ланцюжках.


Курка чи яйце?

В сучасному світі, де чітко проводиться межа між релігійним та світським, ми мало задумуємося про важливість, символічність речей, які нас оточують і які ми носимо. «Головне, щоб було гарно», – закинете ви, застібуючи золотий ланцюжок із хрестоподібною підвіскою на шиї, що їх вам подарували батьки на честь повноліття. Що той хрестик означає? «Ну, я ж охрещена, то і треба носити».

Натомість деякі вчені вважають, що вже первісна людина асоціювала поліна, складені хрест-навхрест, із вогнем, який з’являвся в процесі тертя. Пізніше хрест став символом Сонця в багатьох релігіях, тобто отримав «значення». А в християнстві носити натільний хрест почали із кінця ІІ – на початку ІІІ ст., коли влада римлян (язичників) почала зменшуватися.

Та не християнством єдиним. Відомі факти, коли патагонці, групи індійських племен на території сучасної Аргентини, прикрашали свої лоби татуюванням у вигляді хрестів, а древні греки зображали хрест на головній пов’язці в бога родючості Пріапа.

Британським вченим вдалося довести, що першою на світ з’явилася все ж курка. Так і в нашому випадку, відповідаючи на питання, що з’явилося першим: носіння хреста, як певного символу, чи як прикраси? – відповімо, що носіння, як певного символу. А все пояснюється тим, що в давні часи, коли людина не розмежовувала реальне і уявне, віра у надприродне ґрунтувалася на страху, доводилося використовувати обереги, які пізніше стали звичайними прикрасами. Між іншим, першу в світі прикрасу, а саме кольє із черепашок, знайдене в Африці, датують 75-тисячним роком до н.е.

Воцерковлення VS формальність

В українській та російській православних церквах хрест дається людині при хрещенні – це традиція, обряд. У грецьких та в інших православних церквах – ні. У нас зазвичай хрестять дітей несвідомого віку, і часто-густо охрещена дитина, яка росте в сім’ї, де релігійність тримається лише на ентузіазмі бабусі («а дитинка не хрещена то гріх», «а у церкву бодай на Великдень сходити треба» і т. д.), за звичкою продовжує носити хрестик, але не надає тому особливого значення. Інакше кажучи, онук чи онука, по суті християни, виконують формальність, нав’язану старшим поколінням («бо так треба», «а що ж люди скажуть?»), особливо не задумуючись про сенс, тобто не воцерковлюючись.

Своєю думкою щодо цієї проблеми із нами поділився відомий майстер іконної пластики, художник-ювелір із Санкт-Петербурга, Юрій Федоров: «У нас [в російській православній традиції – Авт.] хрест при носінні є обов’язковим. Але завжди боїшся таких слів, бо церква – це все ж таки область любові й свободи, але, звичайно, хрест необхідний кожній людині, і особливо, коли мова йде про дітей. Виникає питання: чи носити новонародженому хрест, чи, може, його куди-небудь сховати. Різні батьки вчиняють по-різному. Але я вважаю, що насправді це навіть непогано, коли хрест буде перебувати на дитині із самого народження. Так, у неї поки що не розвинена свідомість, але дитина постійно перебуватиме із хрестом, вона його сприйме, можливо, навіть більш правильно, аніж доросла людина. Вона не буде думати про якісь формальні речі. Вона просто безпосередньо із ним поєднається. Хрест буде близьким.

І що цікаво: в народі виготовляють берестяні брязкальця у формі шестикутного хреста, тобто просторового, який у давні часи часто висів у храмах. Мене приємно дивує: ось як люди в народі новонародженому давали в руки такий символ, як брязкальце? І дитина виростала із ним, усе всотувала. Тому у випадку прищеплення звички носіння хреста змалечку, дитина, коли стане свідомою людиною, буде розуміти все глибше і їй буде легше.

Якщо ви свідома людина, носіть хрест тільки тоді, коли у вас з’явиться в цьому необхідність. Будь ласка, моя історія. Я з дитинства охрещений, в радянські часи, у 53-му році. Але хрест не носив, щоправда, від мене не приховували того факту, що я охрещений. І коли я увійшов у свідомий вік, я відчув цю потребу. Це сталося, коли мені вже було 20. Тоді я свідомо надягнув хрест, і, відповідно, почав відвідувати церкву».

Сьогодні дуже популярні обговорення релігійних питань на форумах, інтерактиви зі священиками. Ми вирішили знайти відповіді на подібні питання від священнослужителів. І ось, що ми знайшли на сайті «Закон Божий»: ієромонах Вікторин Асеєв пояснює батькам, що натільний хрестик під час таїнства хрещення дитині надягає священик. Дитина отримує його не для того, щоб батьки його десь зберігали, а для того, щоб дитина його носила. Якщо хрестик з таїнства не зберігся, можна носити й інший, але православний і попередньо освячений в церкві. Крім того, ієромонах не бачить сенсу в носінні хреста неохрещеними.

Як носити «свій хрест»

Так, вам не наверзлося: ми не допоможемо вам порадами, типу: як винести великі страждання або стерпіти їх заради справедливості в житті. Пам’ятаєте мамине осмикування: «Хрестик заховай»? Через кілька рядків ви дізнаєтеся, як треба (чи принаймні можна) носити натільний хрестик.

Питання «чи можна носити хрестик поверх одягу» – проблема гуманітарної культури, бо, як ми вже зазначали, наш світ поділений на церковне й світське абсолютно. В сакральній культурі, візьмемо за приклад ісламську, немає розділення, там релігійні закони зливаються із звичайним життям. Наприклад, у Візантії, у Київській Русі цього також не було, тому хрест носився і поверх одягу, і під ним. І навіть у визначенні хреста в Повному православному богословському словнику говориться, що є хрест наперсний, який носять то під одягом, то поверх нього. Головне те, що нагрудний хрест носять на грудях, на серці. Серце, груди – сакральна частина тіла. Це символіка.

«Ми повинні розуміти, що хрест, який носять на тілі, символізує наше з’єднання з хрестом, з церквою. Ось навіть слово «хрещення». В грецькій – це баптизм, занурення, вмочування, а у нас – саме хрещення, співрозп’яття, співвоскресіння. І він символізує наше з’єднання. А ось хрест поверх одягу – це символ нашого служіння у світі Христу. Тому спочатку його так носили князі, царі, а потім священики і люди, які певним чином підв’язалися. Був святковий жіночий хрест, який жінки носили як частину костюму, коли йшли у храм. Було багато причин, одна з них, коли під час служіння необхідно було цілувати хрест. І жінка не могла витягнути натільний хрест і в той час зберегти усі міри пристойності. Саме тому в неї був хрест поверх одягу. І це було вповні природно, бо життя було сакралізоване», – пояснює Юрій Федоров.

Fashion: поза межами релігії?

У лютому 2013 року Доменіко Дольче і Стефано Ґаббана на Міланському тижні моди представили провокаційну візантійську колекцію сезону осінь–зима 2013–2014. Моделі, немов візантійські імператриці, виходили на подіум у розкішних убраннях з мозаїкою та з масивними царськими аксесуарами. На туніці – Архангел Гавриїл, на клатчі – Св. Імператор Костянтин, у вухах і на підборах – хрести. Колекція, основним натхненням для створення якої у відомого дуету став архієпископський кафедральний собор в Монреалі –Duomo di Monreale (в його оздобленні злилися нормандсько-французький, візантійський та арабський стилі), викликала образу і прикрість у представників церковного світу та захоплення й ажіотаж у «селебрітіз». Приміром, американська співачка Кеті Пері постає на щорічному модному доброчинному «балу» Met Gala–2014 в одному з образів колекції, а також використовує речі з колекції відомих італійців у кліпі на свою пісню «Unconditionally». А новозеландська виконавиця Лорд в образі візантійської цариці прикрашає обкладинку грудневого випуску журналу «The Wild» ще за 2013 рік.

Що цікаво, подібне вже траплялося в історії. Візантійський двір VII–VIII ст. вбирався таким же чином, підживлюючи іконоборчі настрої в імперії (виступи проти використання образів Бога і святих у богослужінні і суспільному житті), що, зрештою, стало причиною пролиття крові й не одної сотні смертей. Знадобився навіть цілий Вселенський Собор, щоб навести лад у церковному житті (Вселенський Собор – збори переважно єпископату християнської церкви, де обговорюються питання і виносять рішення доктринального характеру).

І сьогодні розуміння «священного» і комерційного змішується. Добре це чи погано? Це вже питання дихотомії добра і зла. Втім, лише для мирян. Віруючі ж неодноразово наголошують на зневажливому ставлення до своїх поглядів і навіть своєрідному паплюженні їх культури.

Краса декору і сенс мистецтва

Зараз не дивно зустріти церковні символи як засоби декору або «окультурнені» християнські атрибути. І мова не лише про скандальну колекцію D&G. Під склом вітрин ювелірних магазинів натрапляємо на неймовірне різноманіття хрестиків… декорованих. Тут і незвичайних форм, і з камінням на будь-який смак. А що вже казати про біжутерію… Юрій Федоров скептично ставиться до цього: «Якщо церковне мистецтво стане декоративним, то в що перетвориться літургія? Слово «декорування» тут зовсім недоцільне, в сучасному розумінні. Є декор, а є орнаменти на хрестах, останні – символічного характеру. Ці символи й краса в древні сакральні часи сприймалися як духовна частина, бо те, що від Бога – то красиво, а що від біса – то «прелестно» (рос. – від «лесть», «льстить» – Авт.) І це чітко відрізняли. Ми все хочемо знайти якісь канони краси, золоті перетини, все підрахувати, вкласти в комп’ютер, щоб за нас щось зробили. Нічого цього не відбудеться. Краса – це явлення Бога в нашому світі. А це можливе тільки за нашої любові. Коли ми відкриваємо серце, то нашими руками працює Господь. І тоді це диво стається. Якщо художник йде від первообразу до образу, то людина сприймаюча – від образу – до первообразу. І це також творчий процес. А творчістю я називаю все, в чому присутній Господь».

Жан-Поль Сартр казав, що людина вільна у своєму виборі. Носити хрестик чи ні – то лише ваша справа, але хрест давно закарбувався у людській свідомості, як символ страждань Христа. І навіть якщо ви не надаєте йому великого значення, пам’ятайте про людей воцерковлених, бо ваша свобода закінчується там, де починається свобода іншого.

Горбань Тетяна