Якщо ви любите відпочивати в Закарпатті, то відвідайте Мараморош. Не чули про таке?Що ж, ми вам допоможемо дізнатись більше про цей казковий край та його перлину – Хустщину. Там на вас чекають незабутні враження й природні дива: гори, чисте повітря, мінеральні води, соляні ванни.


Хустщина розташована у західній частині Марамороші й недарма вважається її родзинкою. Вона не схожа на Закарпаття на кшталт Мукачево–Ужгород. Це рівнинно-терасові долини річок Тиса й Ріка та гірські масиви, які займають майже шістдесят відсотків території. Найвища точка краю – вершина гори Менчул, яка сягає 1501 метра та розташована на межі з Тячівським районом. Південні межі Хустського району пролягають по державному українсько-румунського кордону.

Гори, вкриті лісами з полонинами на високогір’ї, чисте гірське повітря, велика кількість рік і річечок, унікальні мінеральні й термальні води, красиві пейзажі – усе це прославило Хустщину.

З глибини віків

Якби руїни хустського замку могли говорити, то ви почули б захопливу розповідь про державу угорських королів, про розселення давніх слов’ян у долинах річок цієї території, про татарських і турецьких нападників.

Навіть дорога до Хуста має свою давню історію. “Соляний шлях”, що пролягав від солотвинських копалень вздовж Тиси, відігравав стратегічну роль у складі різних державних утворень: Угорського королівства, Трансільванського князівства, Австрійської імперії, тощо.

Після розпаду Австро-Угорської імперії з ініціативи українофільських сил було прийняте рішення – «До України!». Та в силу історичних обставин приєднали Мараморошу до Чехословаччини. Яскравою й водночас трагічною сторінкою історії були події кінця 1938 й початку 1939 років, коли Хуст став столицею автономного державного утворення – Карпатської України. Короткий спалах державності був жорстоко придушений і до осені 1944 року Хустщина перебувала в умовах угорського військово-тоталітарного режиму. За радянські доби Хуст перетворився на третій після Ужгорода та Мукачева економічно-культурний центр Закарпаття.

Вирушаймо до Хуста

Якщо ви мандруватимете на власному авто, то проблем немає. Дорога від Києва до Мукачевого – дуже хороша, а від Мукачевого до Хуста – непогана. Значно коротшим буде шлях через Стрий на Моршин–Міжгір’я–Хуст. Заправок багато, за вікном чудовий пейзаж – подорож вам неодмінно сподобається. Якщо ж зібрались їхати поїздом, то купіть квиток до Мукачевого, а далі мандруйте на автобусі, маршрутці чи на дизелі до Хуста. Із транспортом у Закарпатті потрібно бути дуже уважним. Досить часто розклад руху громадського транспорту буває застарілим чи неправильним. Від Мукачевого до Хуста 65 км на автомобілі ви здолаєте за сорок хвилин, на автобусі – за півтори години.

Для повноти вражень рекомендуємо поїхати на дизель-поїзді. Квитки на нього дешеві, люду завжди багато, тому на станціях будьте готові разом з усіма штурмувати вагон. Якщо не встигнете купити квиток на вокзалі, вам його продадуть у вагоні працівники залізниці.

Облаштовуймось із комфортом

Щоб ваше перебування на Хустщині було приємним, потрібно заздалегідь передбачити місце проживання. Якщо ви приїхали на вихідні, то можна зупинитись на квартирі чи у готелі. Найближчий до автовокзалу готель «Карпати», але також до ваших послуг готельні комплекси: «Атлант», «Лев», «Урожай». Вони пропонують апартаменти й послуги на різні смаки та гроші. Найдешевший номер – 140 гривень на добу.

Якщо ви приїхали на тиждень-другий і хочете бути ближче до природи, скористайтесь послугами «зеленого туризму». Через Інтернет знайдіть собі бажане село, приємного господаря, оселю біля потічка й домовтесь про ціну та послуги.

Не менш важливим є питання харчування. Проте тут у вас проблем точно не виникне: край традиційно славиться великою кількістю барів, кафе, колиб (це невеликий гуцульський ресторанчик).

Якщо ви в Закарпатті вперше, то повинні обов’язково скуштувати місцеві страви: купати (домашня закарпатська ковбаса), кнедлики з підливкою (тісто на пару), бо грач (гуляш), лангош (млинчики з майонезом і сиром). Спробуйте також чудові вина, які вам будуть пропонувати місцеві винороби від самого повороту на Хуст з траси Київ-Чоп.

Із часів Австро-Угорщини на Хустщині збереглась традиція пити багато кави. Нині цей напій роблять смачним та продають порівняно недорого. У багатьох закладах харчування пригощають кусочками смаженого чорного хліба з часником і сіллю. Якщо ж ви оселилися в пансіонаті чи в туристичному комплексі, скористайтесь послугами їх ресторану. Будете приємно здивовані: готують не просто смачно, а з натуральних продуктів місцевого виробництва, й значно дешевше київських ресторанів. Найкраще замовляти сніданок і вечерю. Переобідати можна будь-де.

Лікуймось із задоволенням

Якщо ви хочете поєднати відпочинок із лікуванням, то для вас є великий вибір лікувальних комплексів, санаторіїв і пансіонатів. На території району є два основні родовища мінеральних вод – Шаянське (де розмістилась курортна зона кількох санаторіїв та пансіонатів) та Драгівське. У селі Велятино є пансіонат термальних вод, а в Олександрівці – джерело соляної води.

Ми рекомендуємо відвідати курортну зону села Шаян. Курорт розміщений біля підніжжя гір, схили яких укриті буком, сосною та грабом. Найголовнішим лікувальним фактором тут є численні джерела мінеральних вод, які містять різні макро¬- та мікроелементи, зокрема залізо, бор і фтор типу “Єсентуки 4,17”, “Боржомі”, “Нарзан”. Це неповторна місцевість із дивовижними пірамідальними горами, багатою й різноманітною рослинністю. Порівняно тривала весна, не спекотне літо, тепла осінь і м’яка зима – роблять відпочинок кожної людини незабутнім та, звісно ж, сприяють зміцненню здоров’я.

Одним із перших тут був зведений санаторій “Шаян”. Нині це відома далеко за межами країни здравниця. Розташований він за вісімнадцять кілометрів від Хуста. Дістатися можна на автобусі, маршрутці, таксі (працює цілодобово). Для лікування використовуються мінеральні води, озокеритне лікування, інгаляторій, відділення фізіотерапії, масажне, зал ЛФК, усі необхідні діагностичні кабінети. Гостям пропонують двомісні кімнати: як із частковими вигодами, так і двомісні номери із усіма. Можливе проживання в “люксі”. Є клуб із кінозалом, бібліотека, танцювальний майданчик, солярій, теренкур.

Якщо ви маєте гроші, то найкраще оселитись у готельно-оздоровчому комплексі «Карпатія». Тут вам запропонують комфортабельні дерев’яні котеджі з двома відокремленими номерами в кожному. Навколо – тільки небо, гори, ліс і завжди холодний потічок Кільберн. До послуг відпочивальників – басейн, обладнаний сучасною системою очищення й підігріву, тенісні корти, «руська» баня, більярд, настільний теніс, дартс, футбол, волейбол, бадмінтон. Розважаймось у Закарпатті

Хто бував у Закарпатті знає: найкраща розвага – це спілкування з природою. Насолоджуйтесь, споглядаючи чарівну природу Марамороша й вдихаючи цілюще повітря. На берегах річок та струмків – безліч чудових природних пляжів. Приймайте сонячні ванни! Гірська засмага тримається довше, ніж морська.

У річкових долинах та улоговинах сховалися гарні, багаті села Хустщини, зі збереженими до наших днів прадавніми віруваннями, традиціями, звичаями, оригінальною різноманітною кухнею. Славляться вони й своєрідною архітектурою – цінними пам’ятками дерев’яної та кам’яної архітектури ХІІІ–ХХ ст.(храми, житлові, унікальні господарські та промислові споруди). Якщо ви на автомобілі, то робіть щоденні автопрогулянки з екскурсіями. Для любителів гуртового організованого відпочинку й розваг в Хустському районі надаються екскурсійні послуги за різними туристичними маршрутами: пішохідні, автобусні, кінні.

Для культурно-пізнавального відпочинку є краєзнавчі музеї, сільські громадські музейні кімнати. А родзинкою Мараморошу є єдина в Європі “Долина нарцисів” в урочищі Кіреші, де в природному стані зберігся нарцис вузьколистий. Не оминіть увагою і дуб звичайний у селі Крайниково, якому вже 500 років, оголені скелі на ріці Теребля в Драгово, водоспад Городилів, Вільшанське водосховище; ферму плямистих оленів. Також приваблює туристів Липовецьке озеро «Морське око», розташоване в горловині давнього вулкану на висоті понад 500 метрів над рівнем моря (ця водойма радіусом близько двадцяти метрів ніколи не висихає, хоч до неї не впадає жоден потічок).

Для екстремалів пропонують спуск гірськими річками. Для заможних – елітний вид туризму – мисливство. За бажанням можете податись у дальні екскурсії: до географічного центру Європи на Рахівщину, на озеро Синевір, на соляні шахти у Солотвино чи до винних погребів у Бобовище.

Піклуймось про вдалий відпочинок завчасно

Щоб уберегти вас, шановні читачі, від стресів, що можуть зіпсувати відпочинок у Марамороші, ми приберегли корисні поради від менеджера туристичного агентства «ФОП Лисогорко» Марії Ковальської.

– Прихопіть зручний одяг, особливо взуття, що стане в пригоді, коли ви захочете піти в гори, де багато гострого каміння, комах, гілок. Можуть зустрітися навіть карпатські змії.

– Велика кількість рік – це завжди можливість покупатись і по засмагати, тому не забувайте купальник. Але будьте обережні під час купання: гірські ріки небезпечні навіть для умілих плавців.

– Погода цього краю мінлива, тому краще всього мати з собою як сонцезахисні окуляри та капелюх від сонця, так і парасольку та дощовик на випадок зливи.

– Не дивуйтеся, якщо на ваш мобільний прийде повідомлення з привітанням із прибуттям у сусідню державу. Ваш телефон дуже легко може переключитись на оператора сусідньої країни. Тоді його краще вимкнути, щоб випадковий дзвінок не залишив вас банкрутом.

– У дорогу візьміть із собою необхідні вам ліки, бо аптечний бізнес на Хустщині не «процвітає».

– Приготуйтесь до зустрічі з карпатським шершнем, укуси якого небезпечні: візьміть засіб від комарів.

– Мараморош багатий на гриби. Але не купуйте й не збирайте невідомих вам.

– Остерігайтеся циган, якщо їдете громадським транспортом. Тримайте речі біля себе.

– Хустщина, як і все Закарпаття – багатонаціональний край. Тут живуть українці, росіяни, угорці, румуни, цигани, словаки, німці. Неофіційно ще живуть русини – нащадки стародавнього слов’янського населення. Щоб не загубитись у цьому букеті мов, вивчіть найбільш уживані слова. Наприклад, «се» – аналог українського «це», уживається дуже часто, особливо для зв’язку слів. «Но» – означає «ні», «айно» – «так», «туй» – «тут», «нич» – «немає», «удки» – «звідки», «палянка» – «горілка», «погар» – «стакан», «фляшка» – «пляшка», «крумпли» – «картопля», «пасуля» – «квасоля», «вандровать» – «подорожувати».

– Найголовніше, не забудьте хороший настрій.

Марія Сизон