Інформаційні війни у соціальних мережах

У сучасному світі, коли за допомогою соцмереж можна залучитися чималою підтримкою населення, є місце і шахраям. Люди наловчилися керувати свідомістю громадян просто сидячи вдома на дивані.


Фейки

Останнім часом в українських соцмережах точиться багато розмов щодо ботів, фейкових сторінок тощо. Автори постів, які викликають негативну реакцію у населення, одразу списують їх на напад «ботів» або «фейкових акаунтів».

У Facebook я знайшла сторінку волонтера Романа Доника, який займає пропрезидентську позицію. Під його записами легко можна розрізнити підтримку саме від фейкових акаунтів. Для прикладу візьмемо конкретну сторінку «Шеремет Олексій». Перше, на що звертаєш увагу, це профіль без фото. Далі на сторінці Олексій розміщує репости зі сторінки Романа Доника та інших провладних «блогерів». Також Шеремет Олексій у коментарях під постами Доника відповідає на кожну негативну фразу у бік Романа. До речі, Олексій експерт з питань про імпічмент, контрактну армію, ракети тощо. Активно дискутує на ці теми з іншими користувачами мережі.

Допомога фальшивих сторінок під час Революції Гідності

Інформаційний вплив у соцмережах в той час лише набирав оберти, на відміну від сьогодення, проте вже тоді соціальні мережі відігравали ключову роль: допомагали мобілізувати людей, знаходили підтримку серед населення. Утім, колишня влада також використовувала інтернет як зброю, і намагалась інформаційно подавити хвилю протесту. Сотні акаунтів писали однакові повідомлення на своїх сторінках: «Був на Майдані. Захворів, більше не піду. Фарс від опозиції». Розповсюджували цю інформацію під хештегом «Євромайдан», який тоді був найпопулярнішим. За допомогою хештегу користувачі соцмереж бачили численну кількість однакових повідомлень, отож вони не виглядали правдивими.

Окрім подібних сторінок, ще однією технологією було розсилання повідомлень на телефони: «Вас зареєстровано учасником масових заворушень». Однак вони не завжди приходили цільовій аудиторії.

Фейки на підтримку сучасній владі

У Facebook на сторінці Петра Порошенка також знайдено ботів, які співають дифірамби президентові у коментарях під його записами. Зазвичай відрізнити такі сторінки від справжніх не важко: знову немає фото, патріотичні записи на стінці та численні репости зі сторінки президента.

Безліч людей, які не дуже розуміються на соцмережах, вірять подібним сторінкам. Наприклад, користувач Facebook заходить на сторінку президента, читає його записи, відкриває коментарі, цікаво що ж люди думають з цього приводу.

Час від часу перед очима випливають позитивні коментарі і, якщо людина не здатна до аналізу, вона просто ковтає прочитану інформацію і формує таку саму думку. «Читаючи відгуки інших, стороння людина починає поступово думати так само, особливо, якщо людина не тямить у подіях, що відбуваються, і взагалі аполітична, а таких людей не мало», – пояснює Олександр Азимов, журналіст інтернет-видання «Корупціонер».

В соцмережах дуже легко поширити неправдиву інформацію, люди просто репостять все, що їм до вподоби, навіть не перевіряючи інформацію. Наприклад, так було зі звітом ООН про події в Одесі, ЗМІ повністю перекрутили зміст. Такі випадки трапляються не часто, проте вже говорять, що через соціальні мережі відбувається дезінформація.

Онлайн залежність

Фейки, боти, фальшиві сторінки – все це створено завдяки залежності людей від інтернету. Є громадяни, які постійно знаходяться у віртуальній площині, таких людей і вдень, і вночі можна побачити в режимі «онлайн». Це певного роду залежність. Так, постійно оновлюючи стрічку новин у Facebook, людина просто не помічає як засмічує свою голову непотрібною інформацією. Відтак маємо незначні провали в пам’яті, мозок стомлюється і нездатен збудувати звичайний логічний ланцюжок. Активний користувач соцмереж з часом втрачає здатність аналізувати новини, такими людьми простіше маніпулювати, вони заковтують інформацію, не розбираючи її.

Я вирішила провести експеримент «Тиждень без Vkontake та Facebook». По-перше, я зрозуміла, з тривалістю в тиждень, я погарячкувала. Позбуватися від «онлайн залежності» треба поступово, бо інакше можна опинитися у кроці від депресії. Виникає враження, ніби всі друзі зникли, відчувається порожнеча. По-друге, краще вийти зі своїх акаунтів одразу. Коли виникне сильне бажання туди зайти, доведеться вводити пароль, а це дає час подумати «чи варте воно того?». По-третє, з’являється купа вільного часу, і це, безумовно, плюс. Я протрималась чотири дні, хоча до цього я була впевнена, що не маю залежності від соціальних мереж. В результаті, після експерименту, я почала менше оновлювати стрічку новин.

Інтернет дає можливість отримати доступ майже до будь-якої інформації, проте він же вміло використовує її проти нас. Користувачі соціальних мереж стають простою масою, якою легко керувати. З кожним роком, ця «онлайн залежність» стає все більшою проблемою, кількість фейкових сторінок та ботів зростає, а люди схожі на губку, яка поглинає в себе воду. Позбутися від залежності можна, якщо установити ліміт на перебування у соцмережах, або ж зовсім видалити акаунти, проте на такий рішучий крок здатен не кожен.

Оксана Савоскіна