16.11.2014 - Хобі

К-поп: несамовиті фани

Панки, готи, рокери, емо – ці молодіжні течії у всіх на слуху і навіть стали трохи «попсовими». Діггери та руфтери вже потихеньку входять у моду. А от чи чули ви коли-небудь про несамовитих фанів корейської культури?


Що таке к-поп і з чим його їдять?

К-поп – це музичний жанр, що виник у Південній Кореї та ввібрав у себе елементи західного електро-попу, хіп-хопу і ритм-енд-блюзу. Спочатку це був окремий напрям у музиці, зараз – субкультура з мільйонами прихильників серед молодих людей в усіх куточках світу, завдяки сучасним засобам зв’язку, зокрема доступності цифрового контенту та Інтернету.

К-поп пройшов шлях від маловідомого поза азіатським регіоном музичного жанру до популярної у світі молодіжної культури. Експерти вважають, що ця течія стає однією з найвагоміших ланок пропаганди культури Південної Кореї. Танці – невід’ємна частина кей-попу. Пісні цього жанру характеризуються повторюваними та легко запам’ятовуваними фразами, а кліпи яскравістю і непередбачуваністю.

То ж що такого є в корейських представників цього жанру, що приваблює молодь з усього світу?

По-перше, це привабливий зовнішній вигляд знаменитості. Ідол – це передусім роль і професія. Тому зовнішність – більш ніж фетиш не тільки для фанів, але й для самих «ідолів», це одне з головних їх «засобів виробництва». Сяючі сережки у вухах, підведені очі та губи, пухнасте хутро та пір’я, блискучі штани в обтяжку – ви подумаєте одразу про нетрадиційну орієнтацію юнака? Аж ніяк! Це всього лише його уніформа.

Проте й краса – це лише частина успіху. Поведінка – ще одна складова привабливості. Ідол має бути милим, чарівним, симпатичним і навіть безневинним. Він повинен володіти «aegyo» (поняття, що описує міміку та жести, які є зразком хороших манер). Наприклад, доречно завжди посміхатися, навіть якщо ви потерпіли якусь невдачу. Спочатку варто трохи засмутитися, а потім щиро посміхнутися і запевнити своїх прихильників, що наступного разу все обов’язково вийде.

Безумовно, манера поведінки та стиль одягу – це те, що, насамперед, намагаються скопіювати фанати кей-попу з усього світу. Європейські прихильники використовують різні хитрощі макіяжу, щоб додати своїм очам більш «азіатської» форми.

Управління та організація

Переважна більшість гуртів кей-попу перебуває під управлінням музичних агентств. Подібні компанії намагаються контролювати та субсидувати професійне життя майбутнього виконавця, витрачаючи майже 400 тисяч доларів на його підготовку та «запуск». Зазвичай майбутні ідоли починають наполегливо займатися цим музичним жанром у 9–10-річному віці. Вони відвідують школу зранку, а навчаються хореографії та співу – вечорами.

Проте таку поп-індустрію доволі часто піддають критиці, оскільки агентства намагаються максимально заробити на молодих талантах і планують їм понаднормовий робочий графік, або так зване «контрактне рабство». З музикантами часто укладають угоду на значну кількість років, що, по суті, не вигідно виконавцям у фінансовому плані.

На жаль, корупційна складова не оминула і цієї сфери діяльності. У 2011 році, за звинуваченням в організації системи розцінок, було заарештовано 29 посадових осіб, пов’язаних з телебаченням та радіомовленням, тіньовий прибуток яких від зловживання службовим становищем становив більше 30 мільйонів вон (30 тисяч доларів).

Творчість

Що ж стосується музичних характеристик жанру, то критикують найбільше, так би мовити, «конвеєрний» характер виробництва музики та її комерційну складову.  Виконавці нечасто імітують американську поп-музику, виділяючи в корейській безглузді, «поверхневі тексти», таким чином позбавляючи твір оригінальності.

Фанати

В Кореї існує традиція: фани дарують улюбленому музиканту мішок рису, що символізує повагу та підтримку. Цікаво, що на одному з виступів корейської чоловічої групи BIG BANG у подарунок шанувальниками було передано майже 13 тонн сарацинського пшона. Цю «коштовність» назвали «вівтарем кей-поп ідолів». Згодом навіть були засновані спеціальні компанії, мета яких – переконатися, що рис потрапить «за призначенням». Одна з них має у всьому світі 24 відділення і співпрацює з фермерами, доставляючи від них кораблем рис у пункт призначення.

Інший спосіб продемонструвати підтримку улюбленому гурту – надіслати обід. Така практика з’явилася внаслідок переживання шанувальників, що їх кумири погано харчуються через напружений графік. Опісля з’явилися компанії, які спеціалізуються на доставці обідів. Також численна кількість прихильників їздить в організовані тури, аби побачити улюблені гурти наживо.

Проте найчастіше фанати шокують кумирів своєю поведінкою. Адже шанувальники нерідко одержимі, імпульсивні та навіть схильні до вторгнення в особисте життя музикантів. Серед таких переважно дівчата, деякі з них навіть наймають таксі для таємного стеження за своїм кумиром. І тут не обходиться без комерційної вигоди: різного роду фірми відкрито пропонують їм свої послуги для подібного виду дій, встановлення прихованих відеокамер тощо.

За словами ж самих співаків, були неодноразові спроби злому їх житла, фотографування приміщень, крадіжок особистих речей, а інколи навіть прикріплювання до машин улюблених виконавців GPS (з метою контролю їх пересування).

К-поп в Україні

Численна кількість українських шанувальників к-попу почали вивчати навіть корейську. Багато хто говорить, що ця субкультура – головна причина їх «потягу» до вивчення іноземної мови. Студенти також опановують корейські пісні й танці, беруть участь у різних заходах, присвячених східній культурі.

Завдяки активній участі українських фанів, сьогодні організовують закордонні поїздки на концерти корейських виконавців, також українці посилають безліч подарунків своїм кумирам. Натомість корейські гурти дедалі частіше згадують про своїх українських фанатів у соціальних мережах та різних програмах.

Проте рівень інтересу наших земляків до к-попу у психологів не викликає настороги. Ярослава Гавриленко стверджує, що в українців цей рух поки не переріс у шалене «гоніння» за кумирами, і сподівається, що в майбутньому такого і не станеться.

Учасники

«Я захоплююсь кей-попом майже рік, але моє життя вже немислиме без цієї музики. Є чимало к-поп груп, які приємно не тільки слухати, але й на яких приємно дивитися. Їхні пісні – зі змістом, танці – прекрасні, нерідко з елементами акробатики. Вони спілкуються з фанатами, у той час як багато інших знаменитостей вважають це неприйнятним. Поряд із к-попом вітчизняна попса – явище, яке викликає лише роздратування (якщо взагалі воно щось може викликати)», – ділиться враженнями Тетяна.

Проте не всі поділяють таку позицію. У колишньої учасниці цієї субкультури  Ангеліни,  згадка про кей-поп викликає роздратування. «Я не люблю к-поп. Може, пару пісень заслуговують на увагу, але решта – повна маячня. Однакові пісні, однотипні гурти, дівчата з ногами до вух, без голосу, хоч і з привабливою зовнішністю… Я сама була фанаткою цієї субкультури, але в якийсь момент зрозуміла, що це справжнісінька нісенітниця, і повернулася до улюбленого року».

Коментар експерта

Ярослава Гавриленко, психолог: «Варто розрізняти захоплення і фанатизм. Бо будь-який фанатизм є, по суті, нездоровим явищем у психології. І така поведінка фанів трохи насторожує. Вона може бути спричинена негараздами у сім’ї, роботі, навчанні. Таким чином молоді люди хочуть відгородитися від дійсності і шукають захоплення «поза межами свого життя». Щоправда, в українців цей рух поки не переріс у шалене «гоніння» за кумирами, і, сподіваюся, в майбутньому такого не станеться».

Тетяна Гаврилюк