22.12.2013 - Подорожі

Як тебе не любити, Единбургу мій?

Шотландія – країна туманних гір, таємничих замків, колоритного вбрання та співучих волинок. Захоплює погляд, коли тебе зустрічають привітні мешканці, свіже повітря та неповторна архітектура. О так, будинки в містах Шотландії – це просто казка! Складається враження, що ти потрапив у країну, про яку читав у дитинстві, у країну, про яку розказувала мама перед сном, примовляючи: «Там живуть спокій, добро, радість і любов. Там ніхто ні на кого не ображається і всі розуміють один одного».  


В цій країні дика природа межує з незвичайною культурою. Сумні та прекрасні гори, що переходять у пагорби та хвилі вересу, покриті туманом. Річки несамовитими стрибками падають з вершин і прокладають собі шлях таємничими урвищами.

Шотландія – одна з рідкісних невеличких країн (навіть не держава), яка відома не всім і не кожному. Але що ми знаємо про неї? Згадуються романтичні легенди Вальтера Скотта, вірші Роберта Бернса та Роберта Льюїса Стівенсона. Пікти, що загадково зникли, вересовий мед, гірські клани, кілти, волинки, дикі краєвиди. Якщо брати шотландську тему кіно і телебачення  – це «безсмертні» горяни Коннор і Дункан МакЛеоді, «Хоробре серце» Вільям Воллес. Звісно, одразу вирине й боротьба за свободу проти Англії  –  одвічного історичного суперника. Це Капітан Ґрант, батько жюльвернівських героїв, який шукав місце, де б шотландці могли оселитися на волі. Але що ж ми дійсно знаємо про цю країну, якщо не пригадувати звичних штампів? Майже нічого.

«Шотландія складається з таких частин: Хайлендс (Верховина) на півночі (разом із Ґрампіанськими горами); у центрі –  Лоулендс (Низина), включно з долинами Клайда і Форту, де мешкає основна частина населення і знаходиться головна промислова зона; Південні Аплендс (плюс Ламмермуїр і Хілз), острови Оркнейські, Шетландські і Вестернські. Найбільші міста цієї таємничої країни  –  Глазго, Стерлінг, Данді, Абердін, а столиця Шотландії –  Единбург. Найпоширеніша мова  –  англійська; гельською розмовляють близько 1,3% населення (здебільшого в Хайлендсі). Релігії: пресвітеріанство («церква Шотландії») та католицтво» –  такі скупі дані надає найбільша Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія».

Звісно, розказувати про Альбу (так звучить назва країни гельською мовою) можна вічно, правда, без певної конкретики. Але Шотландію потрібно відчути, і в цьому не допоможуть ґрунтовні знання про заснування цієї країни чи достеменне вивчення її географічної карти – варто хоча б раз потрапити у ці землі.

Единбург – душа і серце Шотландії

Единбург – надзвичайно романтичне місто, особливо ввечері, коли підіймаєшся вгору вузенькими вуличками, викладеними бруківкою, тримаючи в руках увесь світ, а в очах спалахує відблиск чогось вічного і незабутнього. Единбург – місто кохання, ні, не Париж, як вважають всі, а саме Единбург, адже неможливо не закохатися в когось, хто буде так само гуляти вечірніми вулицями і думати про вічне… Він чимось нагадує Київ, точніше, Андріївський узвіз –  можна дихати свіжим повітрям на його пагорбах, пити міцну чорну каву в маленьких кав’ярнях на Королівській Милі.

Столиця Шотландії заснована ще в Х-ХІ ст., а свою назву отримала від Едвіна. Говорять, Единбург виріс на вулкані. Говорять, що в темний час доби це місто стає наймістичнішим місцем на Землі. Говорять, під Единбургом знаходиться ще одне місто, повне примар. Говорять, що це найбільш фестивальне місто світу. Як не дивно, але це правда! Про Единбург багато «говорять», але краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

Единбург постає перед туристами у різних подобах – все залежатиме від того, з якого боку відвідувач в’їжджатиме у місто. Можливо, спочатку він побачить Единбурзький замок, який височіє на пагорбах уже тисячі років і став символом шотландської столиці, можливо, це буде «Трон Артура» в центрі королівського парку Холіруд, а, можливо, туриста зачарує горизонт, усіяний різнорівневими дахами найрізноманітніших форм і розмірів: у вигляді сходинок з димарями, куполів, готичних башт і шпилів дзвіниць. Візитною карткою може стати простий мешканець у кільті, який гулятиме вузькими і затемненими середньовічними вулицями Старого міста, або ж просторими бульварами Нового.

Королівська Миля – не лише для королів

До того, як Джон Неш спроектував Ріджент-стріт в Лондоні, а барон Осман  розкреслив свої бульвари у Парижі, единбурзька Хай-стріт (одна з чотирьох вулиць, складових Королівської Милі) вважалася незрівнянною серед усіх вулиць Європи.

Захоплювалися цією вулицею з двох причин. По-перше, вона дуже широка, особливо за середньовічними мірками (особливо поруч із сусідніми вузькими Касл-хілл і Кенонгейт); по-друге, побудовані уздовж неї будівлі незвичайно високі. Для будівництва восьми- і навіть дев’ятиповерхових будинків використовувався схил Замкового горба: будинок здається «висоткою» тільки з вулиції. Люди із усіх можливих соціальних прошарків жили під одним дахом і піднімалися одними і тими же сходами, хоча жити на нижніх поверхах вважалося тоді благороднішим. Даніель Дефо говорив, що «ні в одному місті світу не живе така велика кількість людей, займаючи так мало місця, як в Единбурзі».

Якщо ви починаєте подорож Королівською Милею з Единбурзького замку, варто насолодитися прекрасним виглядом на місто з вершини скелі, а потім спуститися у напрямку до Холіруд-хаус. Ви мимоволі стаєте свідком багатовікової історії міста, де історичні пам’ятки XV ст. гармонійно співмешкають з будівлями набагато пізнішої доби, наприклад, Міською радою. Більшість було споруджено поверх прилеглих до Королівської Милі провулків, що перетворилися на підземелля, що, за чутками, стали домівкою примар.

Холіруд: казка чи реальність?

Найвища точка Единбургу –  вершина вулкану, який вивергався більше 350 млн р. тому, цю точку ще називають «Троном Артура» –  місцем, яке вабить всіх туристів, адже звідти можна помилуватися красою шотландської столиці і просто прогулятися одним із найбільших міських парків Європи – Холірудом. У парку є поля, озера, скелясті урвища і зарослі лісом горби – типовий зразок шотландського пейзажу. На його території розташований палац Холіруд-хаус – офіційна резиденція королеви під час перебування в Шотландії.

«Королівський палац Холіруд – пам’ятка архітектури, яку варто побачити кожному туристу. Холірудський замок розпочали будувати ще в 1498 р. Легенда розказує, що син королеви Маргарити, Святий Давид І, оминувши заборону, вирушив на полювання в неділю і мало не помер, зустрівшись з оленем. На щастя, його врятував Святий Хрест (Holyrood). На честь чудесного спасіння було побудовано абатство Холіруд, а пізніше –  сам замок», –  захопливо розказує туристка Ружило Ілона.

В Холірудському замку більшу частину свого життя прожила Марія Стюард, а в 1745 р. англійський принц Чарлі влаштував бал на честь взяття Единбургу. Зараз в палаці розташований музей, в якому красуються понад 100 портретів шотландських королів, намальованих у 1684-1686 рр. Жакобом де Вітом, а також старовинні меблі та прикраси.

Загадки Единбурзького замку

Інша видатна пам’ятка архітектури –  Единбурзький замок, який піднімається на скелі довжиною 113 м (залишок давно погаслого вулкана). За історичними свідченнями, замок існує ще з ХІ ст., але перші будівлі з’явилися ще в VI ст. Одна з найдавніших будівель –  Каплиця Святої Маргарити, королеви, дружини короля Шотландії Малькольма III, що померла в Единбурзькому замку у 1093 р. Замок постійно добудовувався і розширювався, аж до 1927 р., коли був установлений Військовий Меморіал, присвячений шотландцям, що загинули в Першій світовій війні.

Единбурзький замок –  не тільки королівська резиденція, але й фортифікаційне спорудження. Про це постійно нагадують позбавлені орнаментів й інших архітектурних надмірностей, але видатні своєю міццю бастіони, стіни фортець, установлені на них стародавні воєнні знаряддя. Одна з гармат регулярно використовується для традиційних залпів опівдні. Про військову історію замку розповідає частина експозиції в приміщеннях казарм, госпіталю, казематів. Охорону Единбурзького замку несе рота шотландської гвардії.

Галина Вікторівна Виноградова, працівник туристичної фірми «СВ-Тур», вже не перший рік возить учнів та студентів до Единбургу. Говорить, що поїздкою задоволені всі. «З року в рік ми відвідуємо цю загадкову країну і кожного разу помічаємо там щось нове. Всіх дивує національна символіка Шотландії, традиційний одяг, культура, побут. Шотландія – країна, сповнена несподіванок: тут люди грають на волинках, національна квітка –  реп’ях; тут жінки танцюють ріл, а чоловіки не носять білизни під кілтом».

Единбург як культурний осередок

Единбург –  це місто музеїв, що задовольнить найвибагливіші смаки поціновувачів класичного і сучасного мистецтва та історії. Національна галерея Шотландії –  найстаріший музей живопису, де представлені картини відомих європейських художників, в тому числі Рембрандта, Моне, Гогена, Рубенса, Сезана та інших. Музей письменників присвячений життю та творчості великих шотландських літераторів, зокрема відомих у всьому світі Вальтера Скотта, Льюїса Стівенсона та Роберта Бернса. В галереї сучасного мистецтва представлена величезна колекція найрізноманітніших витворів людської творчості. Є навіть галерея, де зібрані виключно портрети шотландських героїв, поетів, правителів та інших відомих особистостей. Дуже цікавий та незвичний музей дитинства, де можна побачити іграшки, ймовірно, з усіх країн світу.

Щороку в Единбурзі проводиться до десяти великих міжнародних фестивалів, присвячених різним сферам людської діяльності, як-от фестиваль мистецтв, науки, джазу та блюзу, інтерактивних розваг, книжковий та кінематографічний фестивалі. Історія деяких заходів налічує кілька десятиліть.

Почуття, що викликає Единбург, неможливо точно передати. Але якщо десь з-за рогу сусіднього будинку почується цокання кінських копит, а потім визирне вершник з мечем на поясі й у характерному вбранні – не дивуйтеся, а сприймайте це, як зовсім звичне явище. Це просто дух міста, який анітрохи не змінила цивілізація XXI ст. з її багатоповерхівками з бетону і скла, мешканцями, які завжди кудись поспішають і пробками на дорогах. Единбург – місто старовини і свободи, королів і горців, це справжнє обличчя самої Шотландії. Не подумайте, що там немає сучасних дорогих магазинів і кафе, або новобудов. Але і старе, й нове якось незбагненно переплітаються в цьому дивовижному місті, та і у всій країні.

Вікторія Білега