Канони краси – мода чи витівки еволюції?

Красива жінка для очей – рай, для душі – пекло, для кишені – чистилище. Бернар Фонтенель

Жіноча краса – явище суб’єктивне. Хтось полюбляє струнких і тендітних, іншим подобаються дівчата «в тілі». Але як сталося, що в різні епохи переважали доволі-таки конкретні – і зовсім не схожі одне на одне стандарти краси? Невже справа тільки у моді? Чи, може, варто пошукати відповідь десь глибше – наприклад, у підсвідомому інстинкті збереження популяції?


Ви, певно, не раз чули, що «кожна жінка вродлива по-своєму». Однак наперекір цьому суспільство формує певні канони жіночої краси. Протягом століть вони змінюються. Це не означає, що хтось визначає нові ідеали вроди і весь світ миттєво змінює вподобання. З часом через ті чи інші події у людей змінюється світосприйняття, а отже – і розуміння краси. Почнімо з найдавніших часів.

Вілленфордська Венера, 24 тис. років до нашої ери

Поняття краси з’явилося ще за багато тисяч років до нашої ери. Вже тоді у первісних чоловіків склалося своє бачення привабливої жінки. До нашого часу збереглися деякі пам’ятки, що дозволяють краще уявити канони тодішньої краси. Жінка вважалася гарною, якщо мала повні груди, широкі стегна та величезний живіт. Це свідчило про те, що вона зможе виносити та народити здорове потомство.

Зрозуміло, що з того часу дуже багато чого змінилося – але чому? Адже завжди важливо, щоб жінка була здоровою та могла народжувати.

Одна з ідей полягає у тому, що людина є видом з К-стратегією (екологічна теорія, розроблена у 1967 році Робертом МакАртуром та Едвардом Вілсоном). Вона довго живе, багато часу та ресурсів витрачає на потомство та ретельно контролює свою чисельність. Тобто, якщо ситуація навколо не сприятлива для народження дітей або популяція на окремій території завелика, людина підсвідомо шукатиме партнера, менш придатного для дітонародження.

Якщо справа лише у підсвідомому інстинкті самозбереження, тоді фразу «краса врятує світ» можна вживати у абсолютно прямому сенсі. Пропоную проаналізувати канони жіночої краси різних століть і зробити власні висновки.


Стародавній Єгипет

У Стародавньому Єгипті була велика популяція, в основних містах – навіть перенаселення. Країна була заможною: незважаючи на війни, єгиптяни не голодували. Ідеал жіночої краси виглядав так: вузькі стегна, маленькі груди, довгі ноги. Таких красунь можна побачити на єгипетських стародавніх зображеннях. Щодо обличчя, єгипетські красуні мали мигдалеподібні очі та пухкі губи. Найгарнішим кольором очей вважався зелений, рідкісний для тих місць. Щоб наблизити себе до ідеалу краси, єгиптянки обводили очі зеленою фарбою. Зверніть увагу на розмір ноги єгипетських жінок – він дійсно великий. Цікаво, що тим часом китаянки робили все можливе, щоб мати найменший розмір ніжки.


Давня Греція

Венера Мілосська, 100 років до нашої ери

Канони краси Давньої Греції широко відомі. Греки дуже цінували жіночу вроду і залишили багато історичних пам’яток, які зображають красунь того часу. Елліни жили у невеликих містах; перенаселення не було, голоду – теж. Існував культ тренованого тіла. Еталоном краси у греків була скульптура Афродіти, або Венери: зріст – 164 см, окружність грудей – 86 см, талії – 69 см, стегон – 93 см. За канонами грецької краси, у жінки повинен був бути прямий ніс та великі очі.


Аравія і Персія (VIII–IX століття до н. е.)

Багато людей помирало у війнах, панував голод, через що популяція була невеликою. У тодішніх пам’ятках красуні описуються як великі жінки з округлими животами, ногами і великими складками на тілі.


Рогір ван дер Вейден, Портрет молодої жінки. 1435 р.

Середньовічна Європа (ХІV–ХVI ст.)

Тоді у Європі жило понад 100 мільйонів людей. За низького рівня виробництва та сільського господарства це будо забагато. Люди голодували, жили у тісноті. Красунями вважалися бліді, маленькі, худі жінки без жодних форм, які голили лоб та брови, щоб овал обличчя здавався більшим; та потилицю, аби візуально зробити шию довшою. Волосся ховали. Загальний образ нагадував скоріше маленького хлопчика.


Пітер Пауль Рубенс, Суд Паріса. 1639 р. Фрагмент

Європа (XVII ст.)

До XVII століття в Європі населення Європи зменшилося майже вдвічі: його «скосили» війни, голод та чума. Кардинально змінилися і канони жіночої краси. Чоловіки почали звертати увагу на жінок з округлими формами та великими стегнами, що свідчило про достаток та здоров’я.


Мерилін Монро

1950-ті роки

Після трьох століть змін канонів у моду знов увійшли жінки з апетитними формами. Після Другої Світової війни, коли світ переживав не найкращий період і населення зменшилося, першими красунями стають пишногруді жінки – такі, як Мерилін Монро.


Твіггі

1960-ті роки

Але вже за десять років канони жіночої краси знову змінилися. Після бебі-буму (збільшення народжуваності в багато разів) головними красунями стали худенькі жінки – як модель Твіггі.


Кейт Мосс

1990–2010

У світі живе понад 8 мільярдів людей. Народження дитини для багатьох відходить на другий план або взагалі не має значення. Жінки полюбляють короткі зачіски, а моделі з андрогінною зовнішністю (довгі ноги, мінімум грудей та стегон, високий зріст) привертають найбільше уваги.


Кайлі Дженнер

Сучасність

Епоха «героїнового шику» успішно минула. Настає 2018 рік, і на обкладинки глянцю повертаються красуні з великими грудьми, апетитними широкими стегнами та округлими сідницями. Звісно, цей феномен можна списати на всеосяжний уплив інтернету.

Але що там із демографічною ситуацією у розвиненому світі? У США дедалі більшає модних чайлдфрі, що не збільшують народжуваності. Європа взагалі потихеньку відмирає.

Ось природа і намагається компенсувати демографічну кризу. Хоча б шляхом зміни підсвідомих уподобань людства.


Здавалося б, краса – явище ірраціональне і виключно суб’єктивне. Ми спробували поглянути на неї з іншого боку. Чи правда, що канони краси – зовсім не справа смаку, а витівки еволюції? Хтозна. Хай там як, але закономірність усе-таки є. Чи є зв’язок? Висновок – за вами.

Олександра Сулименко