Класифікація київських студентів

Канікули минають, і скоро – знову на пари. Не можна уявити студентського життя без одвічного протистояння вишів. Хто не «попускав» жартома інші університети, ба навіть свій? Ми вирішили «класифікувати» київських студентів, розкривши всі стереотипи і зясувавши, що правда, а що – ні. Якщо цього року ти тільки вступаєш – тобі буде цікаво.


Суворі КПІ-шники

Київський політехнічний інститут славиться студентами з залізними нервам та печінкою. Про них склалася низка стереотипів. Зокрема – що КПІ-шники проводять майже увесь вільний час за комп’ютерами, заспокоюють нерви вирішенням математичних задачок, тяжко п’ють, а ще – саме вони ведуть найцікавіше та найактивніше студентське життя серед українських вишів. І не слід забувати, що в Політехнічному інституті вчаться переважно хлопці.

Деякі з цих стереотипів студенти Київського політехнічного інституту підтверджують. Наприклад, низові ініціативи в цьому виші – розповсюджене та розвинене явище. Восени 2014 року, коли КПІ накрила хвиля кримінальних подій (майже щодня з’являлися повідомлення про крадіжки, бійки та напади), була створена ініціативна група «КПІ охорона». Її активісти патрулювали території кампусу, вели активну роботу з медіа (результат: 3-4 замітки в помітних міських ЗМІ) та лідерами думок у Фейсбуці (результат: реакція замміністра МВС). Діяльність групи була ефективною: до кінця осені кількість патрулів міліції збільшилася, а число повідомлень про правопорушення різко скоротилося.

Крім того, є безліч інших груп:

  • «Вежа» – студенти відреставрували одну з веж першого корпусу КПІ та перетворили її на арт-простір;
  • «Чиста Поляна» – сквер на території КПІ «Поляна» за кошти студентів була вичищена від сміття та облаштована сміттєвими баками;
  • «Бюро знахідок» – була створена інтернет-платформа для пошуку зниклих на території кампуса речей;
  • «КПІ їжа» – ініціатива, покликана поліпшити мережу харчування в інституті та інші.

Ще один із підтверджених стереотипів – КПІ-шники люблять випити. Це, звичайно, стосується не всіх, проте більшості. Одне з найулюбленіших місць для цього діла – «Поляна»: «…Унікальне місце, де магістр може підійти до бакалаврів і попросити налити вина його другу-спеціалісту; де небезпечно курити, бо пари спирту досягають вибухонебезпечних концентрацій».

Однак, кілька стереотипів було спростовано. Найбільше студентів КПІ обурила думка, що у них навчаються лише хлопці. Звичайно, дівчат у КПІ менше, ніж парубків (загальне співвідношення коливається близько від 1 до 5), проте вони є. А на хімічному факультеті жіноча частина взагалі складає більшість.

Ще одне спростування – небагато студентів КПІ обожнюють комп’ютери та комп’ютерні ігри (хоча в підвалі 18-го корпусу є така собі «Ботанка», де студенти грають у Доту).

Зубрили-націоналісти з Могилянки

Існує стереотип, що в Києво-Могилянській академії і вдень, і вночі студенти тільки те і роблять, що вчаться, перериваючись на те, щоб переодягнути вишиванку та познущатися трохи над москалями. Проте могилянківці стверджують інше. У загальній статистиці серед студентів Могилянки тих трієчників менше, ніж «хорошистів». Але студенти пояснюють це відповідальністю та гордістю за навчання у цьому виші, а не зубрінням. Що стосується вишиванки, то її одягають тільки на День НаУКМА та на посвяту в студенти або випускний – і то не всі.

Ще один стереотип – у Могилянці розмовляють тільки українською. І ще одне спростування – близько 30% російськомовні.

А от чутки про русофобію студенти Києво-Могилянської академії не заперечують, заявляючи, що вона існує і іноді навіть у найагресивніших формах.

До того ж, могилянківці зізнаються у так званому студентському шовінізмі. Багато хто в Могилянці вважає, що їх інститут найкращий з гуманітарних інститутів в Україні. Ми – еліта, а всі інші… Шева взагалі не рахується, адже там одні мажори, а у нас їх немає. І взагалі майбутнє не за «мажиками», а за нами –«хіпстерами» (так студенти НаУКМА називають себе, жартуючи про те, що вдягаються «як бомжі»).

Проте одне за одного тутешні студенти стоять горою. Студенти, випускники та навіть ті, що змінили Могилянку на інший університет, упевнені, що Києво-Могилянськя академія – найдружніша з усіх київських вишів.

Мажори з Шеви

Багато з тих, хто не навчався у Національному університеті імені Тараса Шевченка, думають, що студент КНУ дуже багатий (навіть якщо він на бюджеті), або дуже розумний (навіть якщо він на контракті). Через цей стереотип багато першокурсників намагаються виглядати «пафосно», щоб відповідати статусу вишу. У результаті чого з’являється ще один стереотип, начебто першокурсники Шеви виглядають як успішні агенти з продажу компанії Oriflame. Однак з усвідомленням різношерстості студентів цей стереотип розвіюється. А з часом виявляється, що людей з багатих сімей в КНУ якраз-таки меншість.

З дипломом Шевченка тобі гарантована престижна та високооплачувана робота. Хибно! І хоча КНУ випустив багато людей, які невдовзі стали успішними (Михайло Грушевський, Петро Порошенко, Микола Скліфософський, Оксана Забужко, Марія Єфросініна та багато інших), це не дає гарантій, що кожному випускникові вдасться добре працевлаштуватися. Гарантією успішної кар’єри може послужити тільки ваша особиста цілеспрямованість, працьовитість і удача. Вища освіта в Київському національному університеті Шевченка – всього лише допоміжний інструмент.

Ну, і звичайно, класична думка, що до КНУ без хабаря не потрапити. Цей стереотип студенти Шевченка спростовують багато років, набираючи високі бали на Зовнішньому незалежному тестуванні.

Стюардеси з Авіаційного

Такий стереотип – в Національному авіаційному університеті випускають тільки стюардес, капітанів літаків та інших працівників авіаційної галузі. Студентів Авіаційного уявляють в уніформі стюардеси/капітана, які сидять в аудиторіях з авіаційним обладнанням та часто відвідують літаки або хоча би моделі літаків. Проте усе зовсім не так. Дійсно, серед інститутів даного вишу є Інститут Аеронавігації, однак крім нього є наукові підрозділи найрізноманітніших спеціалізацій. Тут можна навчатись технічних та гуманітарних наук, економіки, програмування та юриспруденції.

Що до форми – її дійсно вдягають студенти Авіаційного (у перший день навчання студент отримує чек на придбання цієї форми), проте не довше року. А про авіаційне обладнання можна не мріяти, - заявляє студентка 4-го курсу Інституту аеронавігації. - У процесі навчання спостерігала лише стару радянську техніку, навряд робочу. В моїй школі, а я з провінції, ремонт був кращий.

Танцюристи Поплавського

Коли ми говоримо про Київський національний університет Культури і мистецтв, одразу ж з’являються такі стереотипи: якщо завалив ЗНО – іди в КНУКіМ; або в Поплавського ніхто не вчиться – всі танцюють та співають. Студенти відповідають на це: Ні! Ні! І ще раз ні!

Одна з них розповідає:

Я закінчую цей університет і можу спокійно сказати, що отримала гідну освіту і ні копійки не заплатила університетові, включаючи всілякі профвзнески, комітети, про хабарі тут взагалі не говорять навіть. Так, є свої особливості, але вони є в кожному ВНЗ. А хто так висловлюється про наш університет – ніколи в нього не потрапить з причини відсутності будь-яких ознак інтелекту.

Юлія Шморгун