Кондитерська магія: в гостях у феї

Сумочки для дівчат та лялькові будинки, казкові герої, ретро-автомобілі… Цей список ніяк не вичерпує усіх можливостей кондитерів! Вони справді можуть смачно втілити будь-які фантазії. Це нагадує справжню магію. Як вона відбувається? Ми спробували з’ясувати.


Де чаклують?

Зовні приватну кондитерську майстерню примітити важко: вона не відрізнятиметься від своїх будівель-сусідів. Сіра чи біла, з такими самими вікнами та дверима. Але є дещо, що змусить вас зупинитися та піти туди, куди кличе серце… Чи, може, нюх?

Солодкий запах випічки з ваніллю видає майстерню ще з вулиці. Ти розумієш: саме тут випікають торти та тістечка на замовлення. Подивимося, що чекає на нас далі!

Як виявилося, компанія може просто знімати приміщення в новобудові. Окремий офісний центр їм, власне, і не потрібен. Для комфортної роботи на початкових етапах вистачає двох залів для кондитерів та одного – для менеджерів. Останні прийматимуть замовлення та оформлюватимуть побажання клієнтів.

Ми завітали в гості до однієї з таких кондитерських майстерень. Перше, що кинулось в очі на вході до кухні, – стенд із фотокартками майбутніх тортів. Це були замовлення, які кухарі мали виконати впродовж зміни. Важко було навіть уявити, що такі речі можна створити із їстівних матеріалів, а готові торти будуть такими схожими на те, що зображено на фото. Але вже за кілька годин ми мали змогу на власні очі переконатися, що такі дива – реальні.

Знайомство з феями

Працює на виробництві усього троє кондитерів. Але такій невеликій компанії цього цілком вистачає. Натомість одразу видно, що дівчата віддаються своїй роботі повністю. Для них важлива кожна деталь – якою б дрібною вона не була. Тому вони щоразу філігранно виліплюють пальчики лялькової нареченої для торта, терпляче підбирають правильну усмішку для «смішарика» та радіють, милуючись результатом своєї кропіткої праці.

– Я ніколи спеціально не навчалася кулінарії, – зізнається майстриня Ганна. – Лише ходила на деякі курси і просто якось зрозуміла, що кондитерська майстерність – це моє покликання. Зараз я ходжу на роботу – а відчуття, ніби відпочиваю. Напевно, таке воно і є – щастя. Адже ти маєш можливість займатися улюбленою справою – отже, відпочивати, працюючи!

Натомість її колега, Наталя Катренко, закінчила харчовий університет і зараз покладає всі сили на вдосконалення майстерності:

– Не можна зупинятися на досягнутому! Якщо бачиш, що твої тістечка подобаються іншим, – це ще не привід розслаблятися. Працювати і працювати далі, намагатися робити складні деталі, важчі ніж ти думаєш, що зможеш – і тільки тоді результат буде істотний і найкращий.

Звісно, як без проблем? На кухні, наприклад, бракує холодильника, – соромлячись, скаржаться кондитери. Через це їм доводиться складати поряд харчі, які не поєднуються між собою. Утім, головний менеджер компанії виокремлює інші проблеми, як-от закупка дорогого професійного обладнання з-за кордону.

І його можна зрозуміти. Адже кінцевий результат теж неабияк залежить від процесу приготування. Яке, у свою чергу, залежить від того ж-таки обладнання. Це – і комбайни, і міксери, і плита, і духовка. Головне – щоб усе це виправдовувало покладені на нього надії.

Як відбувається магія?

Мета «солодкої» компанії – радощі на обличчях у клієнтів. Та, поки кондитерське диво дійде до свого замовника, воно має здолати дуже непростий виробничий шлях.

Спершу готують так званий фундамент майбутнього виробу. Або, простіше кажучи, коржі. Їх зазвичай роблять із бісквітного тіста – шоколадного чи ванільного. Після цього основу поєднують із начинкою та кремом. Їхні смаки вже можуть бути якими завгодно – усе залежить від уподобань клієнтів.

А ось далі починається творчий порив кондитерів – прикрашання торта. Тут дівчата мають змогу повністю розкрити свій художній потенціал, дати волю фантазіям та емоціям. Ігнорувати цей пункт їм не можна: лише від нього залежить майбутня краса та оригінальність тортів.

І найцікавіше: деталі! Усі фігурки кондитери роблять із мастики чи марципану – солодких в’язких цукрових сумішей. Вони дуже пластичні, а зовні трохи нагадують пластилін. Насправді розім’яти їх доволі складно. Дівчата-кондитери часто жартують, що, працюючи з мастикою чи марципаном, вони можуть «накачати» собі руки краще, ніж чоловіки у спортзалі. І, хоч ця робота доволі кропітка, кінцевий результат виходить просто фантастичним.

Усе робиться вручну – а тому неможливо передбачити, яким саме вийде те чи те замовлення. Так, навіть якщо кондитери мають перед собою картинку майбутнього торта – це не забороняє додати авторських деталей. Таким чином, кожен торт виходить унікальним.

Як бачимо, солодке виробництво приносить не лише радість, але і прибуток. Однак для його вдалого функціонування все ж потрібно однаково враховувати інтереси як цільової аудиторії, так і своїх колег-чарівниць.

Марія Буланна