Лазурова мрія

Статті

Берег Франції приваблює чи не кожного українця. Переглядаючи фото, так і хочеться залишити усі буденні справи та віддатися пориву вітру. Впевнені, що Французька Рив’єра задовольнить примхи найвибагливіших туристів. Ми завітали в одне із південних міст Франції – Ніццу, яка славиться чи не найлазуровішим морем. Це справді так – краса моря вразила ще з першого погляду. Хоч було шалено вітряно. Але вітер був лише біля моря, коли піднялися у старе місто – майже вщух.


Хлопець, який нас супроводжував, розповідав про місто, показував особливі місця Ніцци, зазначав, що, провчившись тут семестр, він вперше застав такий вітер. Давид – український студент, який спочатку навчався в університеті імені Тараса Шевченка, а тепер здобуває освіту у Франції – поділився своїми враженнями про свою улюблену частину Франції: “Ніцца – круте місто. Ти завжди хочеш повертатися сюди, всупереч тому, що місто знаходиться за кілька сотень кілометрів. Коли до мене приїхали українські гості, я привіз їх саме сюди, бо тут справді особливо”.

У Ніцці справді найблакитніше море. Аби переконатися в цьому, потрібно піднятися парком Шато, який знаходиться у старому місті. Коли ви там опинитеся – переконаєтеся ще раз у красі міста. Зможете сповна поглянути на бухту янголів, англійську набережну та його Величність – море. Маленькі коричневі будиночки ніби підігрують великому чисто-голубому морю. Варто зауважити, що вхід до парку безкоштовний, як і на решту оглядових майданчиків, що не може не радувати туриста.

Згодом ми спустилися до моря, біля якого одразу дорослі люди перетворилися на маленьких дітей, які раділи холодним краплям моря на тілі. Пляж на фоні моря був доволі сірим. Камені на пляжі вгризалися нав’язливо у п‘ятки. Попри сильний вітер, місцеві мешканці уже засмагали, ми дивувалися, оскільки ми та решта туристів були достатньо тепло одягнуті. На це вони сміялися і казали, що в таку погоду найкраще чіпляється засмага, як і справді згодом виявилося. Наприкінці дня, знявши колечко, я помітила, що мої руки покрились легкою засмагою.

Не на диво, місцева набережна вразила своєю красою. Лазурне море стикається розмито з пляжем, який переходить у багатолюдну набережну. Де все створено для туристів чи, можливо, місцевих жителів: сотні блакитних крісел стоять біля моря, але годі й шукати глибинного сенсу у цій інсталяції. Вони тут стоять для зручності, а пофарбовані у синій колір – просто тому що красиво. Як кажуть місцеві, інколи дійсно не варто шукати потаємний сенс у доступних для розуміння, але неймовірно красивих речах. Гуляючи набережною, ти на мить відчуєш спокій та насолоду від подиху морського повітря та дальніх краєвидів.

Згодом ми піднялися у саме місто, яке видалося на перший погляд доволі примітивним через свою комерційність. Вулички не надто вузькі та заплутані у порівняні з центром Венеції. Будівлі здебільшого виконані у світлих тонах, що надавало місту затишку та святковості. Як і у будь-якому центрі міста, мало супермаркетів, натомість багато усіляких кафе та ресторанів. Вони розташовані у гарній європейській традиції із розлогими терасами та зручними кріслами.

 Пообідати в Ніцці коштуватиме трішки вище середнього, але дешевше на кілька євро, ніж в інших містах південної Франції. Мій обід обійшовся мені у 21 євро – місцеві спагеті та кава. Це було доволі смачно, але, як на мене, в Україні готують краще. Чесно зізнаючись, найгіршу піцу я куштувала у Мілані, а найсмачнішу у невеликій піцерії на Західній Україні. Доволі парадоксально звучить. В Україні справді навчилися готувати не гірше ніж у Європі, а то й краще. Варто зауважити, що чайові вже включені у ваш рахунок ресторану. Також не варто присідати самому за вільний столик – у Ніцці прийнято, аби офіціант сам вас посадив. На моє здивування, місцеві ринки працюють не так довго – до обіду, тому варто зранку поспішити, аби першим купити потрібну річ.

Одне з місць Ніцци, яке обов’язково треба відвідати – це кафе, у якому представлені 59 видів морозива та 39 сорбентів. Хочете спробувати морозиво зі смаком оливок чи навіть пива? Кондитерське кафе “Fenocchio Glacier” пропонує справді дивовижні, інколи навіть дивні, смаки, але вони точно не залишить вас байдужими. Також представлені й стандартні смаки фруктів – для тих, хто не хоче експериментувати.

Варто відзначити локальних жителів. Вони – дивовижні, без перебільшень. Подорожуючи Європою, я помітила для себе сумний факт: люди в Європі набагато ґречніші від українців. Можливо, на це впливає нестабільна ситуація в країні, чи те, що ми завжди в оточені ворога і повинні відстоювати себе. Жителі Ніцци – інші, вони ніби відсторонені від буденних труднощів, а уміють насолоджуватися життям. Вони люб’язні до туристів та  завжди допоможуть при потребі. Варто зауважити, що через великий наплив туристів, тут англійською говорять непогано.

Транспорт у Ніцці достатньо гарно налагоджений – таксі достатнього дорогі, тому більшість їздить автобусами чи трамваями. Вартість проїзду в автобусі – 1 євро, проїзд на день – 4 євро, на тиждень – 15. Потрібно завжди купляти квитки, оскільки в Ніцці це контролюється. Поліція у місті люб’язна та вихована, але чітко виконує свою роботу, що викликало в мене приємне здивування. Також місцева поліція працює для людей.

 Уляна Шевчук, студентка-мандрівниця, яка завжди намагається відкрити для себе нові країни. Дівчина захоплена Ніццою та щиро діляться своїми враженнями: «Я люблю подорожувати. Подорожую часто, тому на теперішній час відвідала багато країн. Але Ніцца мене вразила! Тут в повітрі лунає легкість. А ще: Ніцца – місто мільйонерів, голлівудських зірок, кожний другий дім – зірковий. Це місто – мрія: пронизане розкішністю і багатством. Повсюди шикарні яхти, одна краща за іншу, машини, ну й звичайно лазурний берег з його розлогими пляжами. В це місто не можна не закохатися! А люди які там живуть створюють неповторну атмосферу».

Загалом, Французька Рив’єра – це місце абсолютної краси та безтурботності. Тут найдорожча нерухомість і високі ціни на доволі звичайні продукти. Однак найголовніше, а саме, фантастичні краєвиди, лагідна атмосфера і лазурове море – абсолютно безкоштовні. Тож рушайте і відкривайте для себе їх. Франція кличе!

Соломія Юричко