17.11.2013 - Здоров'я

Макіяж як він є і трохи історії

У перекладі з французької слово «макіяж» означає «прикрашати себе». Довгі роки він сприймався як якесь таїнство, що відбувається лише за лаштунками, як мистецтво, створене лише для вузького кола обраних – зірок кіно, естради та подіуму. Але, врешті-решт, не боги горщики обпалюють. Було б бажання, а воно, як правило, є, і будь-яка жінка може опанувати мистецтво бути красивою.


У пошуках гармонії

Світ макіяжу пліч-о-пліч крокує зі світом моди. Щастя – в гармонії. І залежно від того, який стиль керує балом на вулицях і подіумах, народжується і головний стиль у макіяжі. Тому художникам-візажистам нудьгувати не доводиться – вони постійно розробляють нові колекції.

Втім, їх зусилля часто виявляються марними. Адже багато жінок досить консервативні у своїх вподобаннях і протягом багатьох років щоранку, як ритуал, накладають один і той же макіяж. Вони не дуже замислюються про те, що і на нього мода змінюється, що макіяж залежить від пори року і часу доби, а головне – від його призначення. Якщо вони і звертаються за порадою, то, як правило, не до професійних візажистів, а до продавців парфумерно-косметичних відділів, які не завжди можуть належним чином проконсультувати їх.

Чи не краще викроїти час і відвідати салон краси? Адже тут вам допоможуть підібрати саме ваш макіяж. Наприклад, за допомогою сучасної відеотехніки. Відбувається це так. Дві ваші фотографії проектуються на екран. Одна з них залишається в незмінному вигляді, іншу коригують спеціальним олівцем, підбираючи макіяж до вашого обличчя. А тепер, як кажуть, відчуйте різницю! Вже відчули, і вам страшенно захотілося, щоб ваш багатий внутрішній світ відповідав вашому вигляду? Тож наважуйтеся і пам’ятайте, що ви молоді і талановиті, і що у вас є такі декоративно-косметичні засоби, на які у ваших попередниць і натяку не було …

О часи, о звичаї!

Як часто мода минулих століть здається нам кумедним анахронізмом. До того часу, поки на новому етапі розвитку не повертається до нас знову. І ми вже не сміємося, а з захопленням приміряємо на собі добре забуте старе. Зробимо ж невеликий екскурс у минулі роки.

Мистецтво краси налічує більше 5 тисяч років свого існування. Перша губна помада, наприклад, була знайдена археологами в печерах льодовикового періоду. Склад цієї помади, до речі, не набагато відрізнявся від складу сучасних її зразків – суміш жиру і фарбувальної речовини, як правило, яскравого і соковитого кольору.

Виробництво косметики на широку ногу першими почали єгиптяни. Єгиптянки підводили очі темною фарбою, повіки підфарбовували в бірюзовий колір (в хід йшла суміш зеленої міді та свинцевої руди), губи і щоки підрум’янювали порошком з червоної глини, а долоні, ступні і нігті на руках і ногах підфарбовували рожевою хною. І сьогодні викликає захоплення знайдений археологами в одному з поховань бюст єгипетської цариці Нефертіті. Однак, як запевняють фахівці, її подовжені очі, брови і тонко окреслений рот – не що інше, як результат вміло і професійно накладеного гриму. До речі, цей прийом макіяжу (подовження очей за допомогою так званих стрілок – темних ліній, нанесених уздовж повіка у напрямку до скроні) зберігся аж до сьогоднішнього дня.

Широко користувалися косметикою і давньогрецькі красуні. Вони чорнили вії сажею, закріплюючи результат сумішшю яєчного білка зі світлою смолою, а губи і щоки рум’янили суриком. Саме грекам ми зобов’язані і появою білої пудри на основі свинцю. Товстим шаром накладена на обличчя, вона надавала людині млосного і загадкового вигляду, одночасно приховуючи наслідки шкіряних захворювань.

На відміну від єгиптянок і гречанок, римлянки не надавали великого значення підведенню очей, але зате без білил і рум’ян з дому не виходили. Жінка, що не користується косметикою, була «білою вороною», винятком із правил. Крім пудри, рум’ян і крему, до складу якого входив ланолін, патриціанки, щоб довше зберегти красу, використовували молоко, вершки і кисломолочні продукти. Саме в Стародавньому Римі косметика вперше стала поєднуватися із загальним доглядом за тілом.

Своєрідні уявлення про красу були у східних народів. Індіанки, наприклад, чорною фарбою підфарбовували вії та брови, губи золотили, а зуби покривали коричневою фарбою. А японки і зовсім збривали брови, малюючи на їх місці чорною тушшю дві тонкі рисочки, які, на їхню думку, відповідали ідеальним бровам, зуби ж покривали чорним лаком. У комплект косметики східної красуні входило сім декоративних засобів: хна, басма, білила, рум’яна, сурма для штучних мушок, фарба для нігтів і ароматична суміш.

Родоначальницею європейської косметики по праву вважається Франція. Особливого розквіту косметика досягла тут у XVIII столітті. Велика увага приділялася підведенню очей (на нижні повіки наносили рум’яна, оскільки вважалося, що це додає погляду вогню) і забарвленню вій, але основний акцент робився на вибілювання всього обличчя. Білизна повинна була бути нерівномірною: на лобі – більш світлою, до скронь – темнішою, з деяким відтінком блакиті, а навколо рота білий колір повинен був відливати жовтизною алебастру. На додаток до цього блакитною фарбою намічалися ниточки вен на обличчі, плечах, грудях. Все це повинно було ще більше відтіняти білизну обличчя. Крім цього, широко використовувалися різні мушки – штучні родимки. У їх розташуванні не допускалося ніякої випадковості: існував навіть трактат про розташування мушок на обличчі дами з точним зазначенням їх величини і форми.

На Русі жінки освоїли мушки, парфуми та косметику за часів Петра I. Білила, сурма і рум’яна були, головним чином, привізними. Але це зовсім не означає, що у наших жінок не було власних рецептів краси. Наприклад, для відбілювання обличчя вони застосовували настій бензойної смоли або попросту вмивалися кисляком. Сільські дівчата підфарбовували щоки буряковим соком, а брови підводили деревним вугіллям.

Злети і падіння мистецтва макіяжу

Суворі моралісти не раз намагалися заборонити жінкам користуватися косметикою. Особливими її супротивниками уславилися англійці. У середині XVIII століття англійський парламент навіть видав спеціальний закон, спрямований проти «чудо-зілля». Згідно з ним всі дами, що користуються такими засобами, оголошувалися чаклунками і підлягали покаранню, а шлюби, укладені з ними, розривалися. У Вікторіанську епоху жінка в гримі відьмою вже не вважалася, але косі погляди отримувала, так як нафарбовані очі та губи, на думку пуритан, зовсім не підходили справжній леді.

Невістка Вікторії, королева Олександра, на противагу свекрусі повеліла своїм придворним користуватися макіяжем. Бліді мов крейда обличчя, підрум’янені щоки, темні повіки, яскраві губи, платиново-золотисте волосся. Саме такі красуні дефілювали при дворі Олександри, вже нітрохи не бентежачись громадських смаків.

Справжня модниця аж до кінця 60-х років минулого століття не виходила з дому без губної помади. І тут акцент перемістився на очі. Чорна туш, накладена в три шари, яскраві тіні, намальовані нижні вії робили очі величезними. Губи ж у той час підфарбовували бляклими пастельно-рожевими тонами.

У 70-х роках XX століття рух хіппі вдихнув життя у новий напрям, який кличе «назад до природи», і багато жінок відмовилися від косметики, щоправда, ненадовго.

80-ті роки XX століття породили бум на косметичні товари, створені на натуральній основі. Огірок, авокадо, лимон і полуниця очолили список фруктово-овочевої косметичної сировини. І продовжують очолювати, додаючи до свого числа все нові і нові рослини, фрукти й овочі, які допомагають жінкам протягом довгих років залишатися красивими і молодими.

Як правило, жінка добре себе почуває, коли добре виглядає, а добре виглядає вона, коли доглядає за собою. Гладка шкіра, бездоганна зачіска, ідеально підібраний макіяж. І ось, ви вже в повній бойовій готовності, цариця наших днів, прекрасна дама нового століття. Цікаво, а яким воно буде в історії косметики? ..

Петренко Вікторія