Матінка-природа: чому дітей треба виховувати з любов’ю до навколишнього середовища

Сім'я

На початку 1980-х років біолог Гарвардського університету запропонував теорію, яку називав біофілією. За нею люди інстинктивно шукають зв’язок зі своїм природним середовищем. Однак багато батьків 21-го століття поставили під сумнів цю теорію, дозволивши дітям цілісінькими днями висиджувати на канапі з гаджетом, замість того, щоб гратися на вулиці.
У Сполучених Штатах вчені навіть дали назву цій проблемі: дефіцит природи.


Переваги природи

Звичайно, називати цю проблему дефіцитом — невелике перебільшення, однак сучасні діти проводять значно більше часу всередині, ніж на вулиці. Цю зміну вчені пояснюють розвитком технологій: за статистикою, середньостатистична дитина витрачає від 4 до 7 хвилин на день граючись на відкритому повітрі та понад 7 годин на день перед екраном.
Однак смартфон може бути не єдиною причиною цієї проблеми: все більше й більше батьків не хочуть випускати дітей на вулицю, бо бояться потенційних вірусів та хвороб.
Тим часом науковці довели користь та навіть необхідність часу проведеного на відкритому повітрі як для дітей, так і дорослих. Одні вчені запевняють, що людям допомагає будь-яке відкрите середовище. Інші ж стверджують, що для кращого ефекту особа повинна перебувати поруч з деревами та рослинами. Усі дослідники впевнені, що діти, які грають на відкритому повітрі, ростуть розумнішими, щасливішими, уважнішими та менш тривожними, аніж ті, хто постійно проводить свій час у приміщенні.
По-перше, природа дарує людині впевненість, адже ігри не природі набагато легші, ніж онлайн. До того ж, вони допомагають дитині краще взаємодіяти з зовнішнім світом: від камінців під ногами до столітніх дерев.
По-друге, час на відкритому повітрі сприяє розвитку творчості та уяви. Ігри під відкритим небом мають нескладну структуру, вони акцентують увагу на природних зв’язках. Діти можуть більш вільно мислити, створювати власну діяльність і дивитися на реальність більш винахідливими способами.
По-третє, природа навчає відповідальності. Рослини та тварини вмирають, якщо за ними не доглядають. Довіривши дитині маленький кактус, батьки підштовхують свого нащадка до планування та турботи за іншими.

Як привчити дітей до природи

Тож ми переконались, що дитині краще гратися на вулиці, ніж у власній кімнаті. Однак як спонукати малечу самій виходити надвір та розважатись? Існує кілька порад. Спершу вчіть дитину на власному прикладі. Відведіть її до природничого музею, ботанічного саду чи контактного зоопарку. Зауважимо, що під час такої екскурсій треба забути про смартфон та роботу: дитині необхідно побачити, що ви повністю захоплені тим, що відбувається навколо вас. Далі спробуйте ввести тварин та рослин у ваше повсякденне життя. Це не завжди означає купувати собаку або морську свинку, а, наприклад, читати книжки не про принцес та відьом, а про пригоди сміливого їжачка та хитрої лисиці. Таким чином дитина зацікавиться персонажами та буде у рази здивована побачити їх у природі. Тим часом дослідження показали, що діти, які виросли з домашніми улюбленцями, показують вищий рівень емпатії та відповідальності. Тому варіант купівлі тваринки чи порятунку її з притулку теж варто розглянути.
Впровадивши ці кроки, дитина перестане сприйматиме природу тільки як місце відпочинку. Малеча звикне до шуму дерев та співу птахів та буде шукати їх далі по життю. У більш зрілому віці запропонуйте їм прочитати класику пригодницького жанру: “Пригоди Тома Сойєра” Марка Твена, “Книга джунглів” Редьярда Кіплінга та “Робінзон Крузо” Данієль Дефо.

Що робити на вулиці

Дитина повинна побачити, що час проведений під відкритим небом може бути цікавим та унікальним. Тому варто зіставити список ігор та розваг для весело проведеного часу. Для початку пограйте з дітьми у дослідників: розкажіть їм про квіти та дерева, що вас оточують. Спробуйте вигадати цікаві міфи та легенди, пов’язані з цими рослинами. До таких оповідей залучіть і малечу. Окрім ознайомлення з місцевою фауною. вони зможуть застосувати свою фантазію.
Ще один головний елемент – дозвольте дітям збирати на природі “сувеніри” та приносити їх додому. Мова йде про квіти, листя, жолуді чи каштани, камінці чи мушлі. Дитина інстинктивно захоче назбирати ще іграшок та буде проситися на вулицю. Якщо ж у вашому будинку назбиралося достатньо таких “знахідок”, спробуйте зробити з ним аплікації та прикрасити ними будинок.
У парках, на пляжі та у лісі дозвольте дитині будувати. Вона навчиться знаходити елементи та зіставляти їх між собою, утворюючи щось нове. Наприклад, візьміть з собою покривало та замовте малому халабуду. Дивіться на кроки дитини та допомагайте по ходу “будівництва”.

Тарасенко Ольга