Менше працюй – більше живи

Останнім часом західний світ охопила манія «дауншифтингу» – нового способу життя. Фактично, це вже перетворилось у новий тренд, соціальний рух – добровільну відмову від займаної посади, роботи, задля «життя для себе» та «відмову від чужих цілей». Люди, які загнані обставинами у стресову ситуацію, прагнуть вирватися із цієї віртуальної тюрми для того, щоб отримати від життя не лише негативні емоції, але й справжнє задоволення та радість.


Дауншифтинг ставить за мету пошук балансу, «золотої середини» між лінощами та роботою, і фокусує життєві цілі на особистій реалізації і побудові відносин, відмовляючись від прагнення до загальноприйнятих, нав’язаних громадськістю благ – постійного збільшення матеріального статку, кар’єрного зросту. Для дауншифтерів головним є орієнтування на життя заради себе та сім’ї, відмова від земних благ та престижу на користь індивідуального комфорту. Важливо, що дауншифтинг не втікає від соціальних проблем, він просто приходить до розуміння іншого сенсу в цьому житті. Цікаво, що в перекладі з англійської «дауншифтинг» (англ. downshifting) означає перемикання автомобіля на нижчу передачу, а також уповільнення або ослаблення будь-якого процесу.

Перші згадки в ЗМІ щодо дауншифтингу з’явилися ще в 1990-х рр., коли почала зростати його популярність серед населення західних розвинутих країн. За останні десять років, близько 23 % жителів Австралії добровільно перейшли на більш скромний рівень життя для підвищення своєї внутрішньої свободи.

Психологи стверджують, що дауншифтинг – це новий вид трудової поведінки, який почав набирати обертів разом з бажанням людей самостійно вирішувати свої долю та будувати власне життя, не зважаючи на інші зовнішні фактори. Такий рух дає людям краще зрозуміти, що їм справді потрібно в цьому житті, яке їхнє призначення . Адже, покидаючи вигідну роботу, яка не робить людину щасливою, вона знаходить собі заняття по душі. Таким чином, вона не забиває собі голову зайвими думками, та може нарешті поринути з головою у власні думки та бажання.

Зазвичай дауншифтерами стають вже реалізовані в кар’єрному плані люди 35–40 років, із досить високими доходами, яким обрид постійний стрес, рутина, відсутність вільного часу на те, чим вони справді бажають займатися в цьому житті. Якщо заглиблюватись в історію, то багато відомих людей вибрали для себе саме подібний життєвий шлях – Діоген, Гаутама Будда, Лев Толстой – всі вони попереджали людей від надмірного спокушення світськими благами, закликаючи людей жити в єдності з природою та самим собою, у внутрішній гармонії.

США та Австралії є фактично країнами-засновницями дауншифтингу, адже близько 30 % американців та 26 % австралійців вже наблизили свій стиль життя до цього. В Австралії вже навіть почали створюватись союзи, які допомагають один одному добиватися цілей в дауншифтингу. Щодо Європи, то тут теж багато людей за останні роки «вдарились» у дауншифтинг, але порівняно із Австралією, вдвічі менше. Можна побачити закономірність, що чим вищий рівень життя в країні, тим більше людей починає переосмислювати своє ставлення до роботи, загальнолюдських цінностей, відносин.

Наприклад, в Україні та на пострадянському просторі теж існує подібні практика, але вона в кілька разів, а то й більше, менша аніж у Європі. Адже постійні думки «де б заробити», «де взяти гроші» не дають можливостей українцям передивитись своє відношення до життя та змінити щось в ньому. За словами психологів, з матеріальної сторони далеко не кожен українець може дозволити стати собі дауншифтером. Та й українці ще не «наситились» хорошим життям, головною метою якого є матеріальне збагачення та кар’єрне зростання. Більшість наших дауншифтерів – це люди творчих професій: дизайнери, письменники, режисери, архітектори, які займаються пошуком внутрішньої гармонії, відправляючись або в далеку, малолюдну місцевість, або на Схід.

Але все ж кордони та властивості дауншифтингу залежать від специфіки країни. Американськими дауншифтерами зазвичай стають успішні бізнесмени сорока років, які продають свій бізнес, нерухомість, машини і відправляються у далеку подорож навколо світу. До речі, часто їхнім заробітком є викладання, зазвичай англійської мови, психології та філософії. В Великобританії дауншифтинг тісно пов’язаний із екологічним рухом: розробка та вживання екологічно чистих продуктів, переїзд із мегаполісів в сільську місцевість, відмова жінок від праці на користь домашнього хазяйства і т.д. Цей рух навіть має конкретну назву – «simple life», себто, просте життя, без всяких проблем та відмови від споживання.

В Росії, як і в Україні, рівень життя менший, аніж в Європі, немає впевненості у завтрашньому дні, існує навіть певне «засудження» людьми дауншифтерів, як «ледарів». Втім, це не заважає багатьом росіянам, та й українцям виїжджати в Таїланд, Індію та на Шрі-Ланку для заняття духовними практиками, шукати своєї місце в цьому житті та просто жити в задоволення. Більшість з таких наших співвітчизників накопичують певну суму грошей, звільняються із роботи, здають свою квартиру у оренду, та вирушають в подорож. Деякі з них навіть влаштовуються на новому місці на роботу, яка приносить їм задоволення: викладають йогу, мови, відкривають свої ресторани, магазини. Лікарі стверджують, що дауншифтинг є не лише хорошим способом відпочити від сірої буденності, але й поправити власне здоров’я. Адже більшість дауншифтерів до цього працювали на напруженій роботі, яка ставила їх в умови безсонних ночей та постійних стресів. Тому, зміна стилю життя в цьому плані піде людині лише на користь.

Втім, велика кількість людей, особливо так званих «трудоголіків» вбачає у дауншифтингу багато недоліків, серед яких – зменшення заробітної плати. Не кожна людина здатна добровільно спуститися вниз по матеріальному рівню і жити гірше, аніж до того. Проте, відмовляючись від великої зарплати, людина також забуває про багато світських та іміджевих речей, які лише забивали їй голову. А на задоволення елементарних потреб людині хватить навіть самого скромного заробітку. Часто дауншифтери втрачають своїх друзів, які не розуміють такого вибору, вважаючи це несерйозним та безвідповідальним. Найважчим етапом є «повернення», який настає у кожного по різному – через місяць, через два, або й через рік. Деякі дауншифтери кажуть, що після довготривалого осмислення свого буття, своїх бажань та цінностей, у їхньому житті настав «День Сурка». Звичайно ж, що така доля спіткає не кожного, бо є повно прикладів того, як люди повільно, але впевнено повертались додому із новими цілями, мріями та прагненнями. Саме тому дауншифтинг є дуже індивідуальним. Бо не можна сказати, що якщо вашому знайомому цей спосіб життя пішов на користь, то і у вас так буде.

Економічні експерти вважають, що розростання дауншифтингу по світу та його становлення як способу життя несе загрозу для компаній, в яких працюють люди. Адже втрата кваліфікованих та цінних працівників, які просто вирішили поїхати «знайти себе», «розвіятись», «відпочити від всього», є дуже невигідною для роботи великих підприємств. Тому, для керівництва компаній дуже важливим є попередження таких ситуацій та втримання працівника від необдуманих дій, які можуть нанести шкоду підприємству, а іноді навіть і йому самому. Але, для того аби «втримати» таку людину, основною задачею компанії є наповнення роботи своїх працівників певним сенсом для того, аби дати їм змогу само реалізуватися на місці праці, зробити ривок у кар’єрному зрості, не виїжджаючи при цьому на місяці, а то й роки в інші країни.

Звичайно ж, що дауншифтинг – це не обов’язково історія неймовірного успіху. Адже багато людей, поринаючи у цей спосіб життя, намагаються просто втекти від себе, і починають розуміти це лише потім. Невирішені проблеми, які людина залишила на минулому місці, зможуть виникнути і на новому. Втім, не кожна людина здатна повністю перевернути своє життя, тому після такої різкої зміни обстановки, дехто з дауншифтерів впадає у ще більше депресію, бажаючи повернути свій буденний ритм життя, заробітну плату, роботу, оточення… Тому, психологи радять підходити до такого рішення зважено, орієнтуючись на власні сили та можливості.

Деркач Соломія