«Міні-міс»: характер чи розбещеність?

Щороку в усьому світі проводять безліч конкурсів краси й талантів серед дітей та підлітків віком від 4 до 15 років. Проте, чи потрібні їм подібні заходи? Як конкурси впливають на дитячу психіку, і навіщо взагалі діти беруть в них участь?


“Міні-міс”, “Міні-містер”, “Міс Барбі”, “Міс Випускниця”, “Міні-міс Всесвіт”, “Міс Досконалість”, “Дитяча супермодель”, “Little Supermodel of the World”, “Топ-модель по-дитячому”, “Маленька принцеса”, “Маленька красуня”, “Перша віце-міні-міс”, “Гран-прі в номінації…” — здається, список цих титулів нескінченний.
Організатори “маленьких міс та містерів” запевняють, що мета цих конкурсів, насамперед, у тому, щоб дати дітям можливість повною мірою показати талант. Напередодні заходу з маленькими учасниками працюють професійні педагоги, режисери, хореографи. Після цього діти стають впевненішими в собі, звикають до сцени та глядачів, розкривають свої артистичні здібності. Уже змалечку розвивається почуття командної роботи, вони товаришують між собою й вчаться не боятися публічних виступів, а це дуже потрібно для дорослого життя. Таким чином, конкурс для маленьких учасників — сходинка до подолання страхів. Вони насолоджуються святковою атмосферою заходу, який потім запам’ятовують на все життя. До того ж організатори переконані, що підготовка та переживання під час виступу роблять стосунки в родині міцнішими. Адже іноді буває так, що батьки й самі не помічають таланту своєї дитини, тому зовсім не докладають зусиль, щоб його розвивати.

Коментар психолога
Дитяча психіка дуже нестійка. У ранньому віці діти особливо потребують батьківської уваги й, безсумнівно, заслуговують на їх любов та підтримку. Вони бояться, що від результату конкурсу залежить ставлення до них батьків: переможуть — їх любитимуть, а за таких умов спробуй програти… Усе це провокує тривожність, викликає стан емоційної напруги. Крім того, якщо в школі дітям ставлять оцінки за вивчений або невивчений урок, то тут критерій оцінки — зовнішність. Програш може надалі вплинути на самооцінку, через це такі конкурси стають для маленьких учасників справжнім випробовуванням. Щоб розвіяти негативні передчуття дитини, старшим дуже важливо самим не загратися в перегони й налаштовувати своїх дітей, насамперед, на участь, а не на обов’язкову перемогу. Якщо насправді Вам потрібні лише титул і корона, для цього не обов’язково брати участь в конкурсі. Купіть діадему в магазині й носіть, принаймні, це не нашкодить дитині.

На Всесвітньому конкурсі краси 2013, що відбувся в Бодрумі (Туреччина), “Маленькою міс Всесвіт” стала другокласниця Полтавської гімназії №14 Анастасія Литвинчук. Дівчинка здобула абсолютну перемогу, змагаючись за титул і корону з дівчатами з усіх континентів.
«Донька вже звикла до таких здобутків, – розповідає про Настю мама, Тетяна Литвинчук, – З 1 року Анастасія бере участь у конкурсах краси, тому у свої 7 вже має багато перемог. Коли її питають про результат конкурсу, донька відповідає: “Як завжди”».
Додому дівчинка привезла корону красуні, іграшки, а також сертифікат члену Всесвітньої ліги краси й моди.
Отже, Настя майже завжди — абсолютна переможниця, проте її мама переконана, що зіркова хвороба дівчинці не загрожує. До того ж маленька міс має доволі насичений графік: фігурне катання, малювання, англійська мова та вокал. Щоправда, від гімнастики Настю вдалося відмовити, бо після катання на ковзанах синців і травм їй вистачає. Крім того, через надмірну зайнятість, маленькій красуні іноді бракує вільного часу.

Коментар психолога
Дуже часто мами намагаються втілити у своїй дитині нереалізовані власні задуми або дитячі мрії. Таким чином, уже з перших років життя дівчинка починає брати участь у конкурсах краси, стає не по-дитячому завантаженою: спорт, малювання, музична школа, іноземні мови тощо. Проте, такий шалений розклад не залишає дитині можливості насолоджуватися простими дитячими розвагами, які насправді їй дуже необхідні. Тому коли дитина дорослішає, їй починає здаватися, що батьки в неї нормальне дитинство. Згодом у родині починаються сварки, скандали, конфлікти. Сьогодні це важлива соціальна проблема.
На жаль, зруйноване дитинство — не єдиний мінус, що впливає на психіку дитини, яка бере участь у конкурсах краси. Сцена передбачає шоу, публічність, ефектність. Змалечку дівчат-учасниць привчають до яскравого макіяжу, підборів. Їх наряджають у відвертий одяг і змушують по-дорослому позувати перед камерами. Таким чином, у дитини формується думка, що головне у її житті — зовнішність, якою заради слави й грошей можна легко торгувати. Замість того, щоб виховувати щирість та скромність у дівчат, конкурси пригнічують почуття сорому. У результаті справжня дитяча чистота, безпосередність та радість зникають безслідно.
Так, наприклад, фотосесія 10-річної Тілан Блондо в одному з випусків всесвітньовідомого журналу “Vogue” коштувала зірковому дизайнеру Тому Форду звинувачень у розбещенні неповнолітніх. На фото маленька модель зображена у відвертих сукнях, на високих підборах і з яскравим мейк-апом. Справою тоді зайнявся Союз матерів Великобританії, яких підтримали психологи.

Коментар психолога
Конкурси краси серед дітей — аморальні за своєю суттю. У підсумку, заради того, щоб бути відомими, популярним і заробляти гроші, дівчата готові брати участь у все відвертіших фотосесіях, конкурсах, реаліті-шоу тощо. Батьки зі свого боку потурають дітям, змушуючи доньок накачувати губи, робити ботокс і епіляцію в ранньому віці. Слід пам’ятати, що у подібних заходах можуть бути зацікавлені педофіли, дільці й клієнти сфер інтим-дозвілля та порно-бізнесу. Тому батьки мають дуже серйозно ставитися до питання організації конкурсу: дізнатися про організацію, її власника та репутацію. Це стосується не тільки конкурсів, а й усіх сфер нашого життя, будь то вибір навчального закладу, туристичного агентства тощо. Безпека дітей — понад усе. Саме батьки зобов’язані про неї дбати!

Аліса, 17 років
Гран-прі на конкурсі “Намисто Роксолани”; 3 місце в номінації вокал на конкурсі “Світ талантів”; переможниця конкурсу “Поетична весна”

Загалом, я не проти дитячих конкурсів краси і талантів, але тільки, якщо вони дісно відкриті, чесні й справедливі. Думаю, що сьогодні конкурси, на жаль, усе рідше виховують у дітях уміння гідно й справедливо конкурувати. Дуже часто подібні заходи перетворюються з конкурсу дитячих талантів на змагання статків їх батьків чи навіть продюсерів. Таким чином, куплені перемоги розбещують одних і вбивають віру й впевненість у собі інших. Не бачу сенсу в корумпованих конкурсах.
У дитинстві я брала участь у багатьох конкурсах. Хоч і займала призові місця, окрім того, що на конкурсі знайшла багато друзів, із якими досі спілкуюся, більше, на жаль, нічого приємного я згадати не можу. Неодноразово потрапляла чомусь саме у ті ситуації, коли корупція перемагала талант. Завдяки батькам мені вдалося це пережити й зрозуміти, тож я ні про що не жалкую.

Ірина, 18 років
Міс Інституту журналістики 2013

Мені з дитинства доводилося брати участь у багатьох конкурсах. Для мене поразки були поштовхом до самовдосконалення та підкорення нових вершин, а перемоги надавали більше сил і віри. Хоча сама пройшла цей етап із задоволенням, великої потреби в дитячих конкурсах я не бачу. Я вважаю, що кожну дитину природа та батьки від народження нагороджують красою й талантом. Сильна конкуренція, до якої дитина, особливо в ранньому віці, просто може бути не готова, врешті-решт призводить до розчарування та втрати впевненості. Якщо мова йдеться, зокрема, про конкурси краси, то діти болісно переживають поразки. Дитяча мислення інше: малюк одразу вважає себе не гарною й думає, що його через це ніхто не любитиме. Для мами й тата дитина має бути найгарнішою, найрозумнішою й найталановитішою, і це не треба нікому доводити. Тож, щоб не травмувати її психіку, краще віддати дитину у спорт і підкорювати олімп, або, наприклад, у музичну школу. Конкурси краси нехай почекають доки, вже дорослою, дитина сама вирішить брати їй участь у таких заходах чи ні.

Ганна, 19 років
Абсолютна чемпіонка України 2012; срібна чемпіонка України 2013; переможниця етапу кубка світу 2012

У дитячих конкурсах краси ніколи не брала участь. Із самого дитинства я обожнювала кататися на конях. Мама каже, що це було моє найбільше захоплення. Тому коли мені виповнилося 5 років, батьки віддали мене в кінний спорт, яким згодом я почала займатися професійно.
Роки тренувань і наполегливої праці дали мені дуже багато. Я звикла до жорсткої дисципліни, стала фізично й духовно сильною людиною. Завдяки коням навчилася думати за двох та швидко ухвалювати рішення в екстремальні моменти.
Проте я думаю, що дитячих конкурсів краси й модельних агентства заслуговують на існування. Якщо дитина отримує задоволення від участі в подібних заходах, це означає, що вона рухається у правильному напрямку. До того ж кожен конкурс для дитини — ще один життєвий етап, показник того, якого успіху вона вже досягла у своїй справі, чи готова йти далі. Сенс, що в конкурсах, що у спортивних змаганнях один — показати свою майстерність і порівняти її з уміннями інших, при цьому намагаючись виглядати якомога краще. Конкуренція виховує характер.

Олена Михайлівна, 42 роки
мама

До дитячих конкурсів краси я ставлюся тільки позитивно. Моя донька бере участь у подібних заходах із 3-х років. Починали ми зі шкільних конкурсів, потім були районні, міські, а тепер уже й міжнародні. Їй подобається. Донька не скаржиться, а навпаки завжди радіє новим випробуванням. Улюблена частина конкурсу для неї — дефіле. Вона любить чепуритися, і завжди, коли настає час приміряти нове вбрання, її очі сяють від радості. Для мене бачити свою дитину щасливою — найголовніше! Завдяки конкурсам моя дівчинка стала не такою сором’язливою. Мені також подобається те, що загальна атмосфера на конкурсах здебільшого доброзичлива: учасники між собою гарно спілкуються, усі намагаються допомогти одне одному – поділитися шпилькою, лаком для волосся тощо. І взагалі я вдячна за те, що моя донька незакомплексована, уміє гарно говорити й знає, як правильно себе подати. Думаю, що брудом поливають конкурси ті батьки, які заздрять успіхам інших дітей.

Отже, дитячі конкурси краси й талантів, безперечно, впливають на психіку та моральний стан дитини, змінюючи її життя. Досвід участі в подібних заходах залишається у пам’яті маленьких учасників на все життя. Яким він буде: гірким чи приємним, вирішувати, перш за все, батькам. Перед тим як спіткати дитину на такі випробовування, старшим слід замислитися, чи їй це потрібно? Важливо пам’ятати, що діти — це майбутнє, яке залежить від дорослих, тож вихованням слід займатися серйозно і змалечку.

Марія Сербук