Мокра Манту, остеохондроз та «психи» серед нас: топ-5 міфів, які зруйнувала Уляна Супрун

Уляна Супрун одразу почала радувати, а кого й лякати своїми медичними ініціативами. Їй належить авторство однієї з найвідоміших і найбільш контраверсійних реформ в Україні — медичної, за якої деякі послуги поступово перетворюватимуться у платні, пацієнти підписуватимуть декларації з сімейними лікарями, а безкоштовна медицина поступово перетворюватиметься на страхову. Проте це не єдине, чим пані Уляна запам’яталася українцям. Її активна діяльність у соціальних мережах наробила чимало шуму. Очільниця МОЗ періодично сколихує суспільство «руйнуванням міфів», спростовуючи найпоширеніші «загальновідомі» норми, пов’язані зі здоров’ям. Це стало приводом для численних дискусій, зокрема у ЗМІ, адже людей дивує факт, що річ, яка була загальною нормою все життя, виявляється або даремною, або й шкідливою. Тому далі для вас зібрано топ-5 міфів, які знищила виконувач обов’язків Супрун.


Міф №1. Як часто в дитинстві ви мочили пробу Манту?

Усі ми гарно пам’ятаємо шкільні часи, коли увесь клас дружно підіймали з-за парт і посилали до медпункту. Часом до кабінету заходили люди з невідомими до цього обличчями і викликали туди ж, але окремих учнів, котрі процедуру ще не пройшли. Йдеться про славнозвісну пробу Манту, яку, напевне, пам’ятає кожен. Призначення цієї проби дуже важливе. Манту — це туберкулінова проба, яка допомагає дізнатися, чи є у людини туберкульоз. Під шкіру вводять невеличку дозу туберкуліну, на місці введення виникає маленьке запалення, яке інспектує через три дні лікар. Наявність хвороби визначається за реакцією шкіри — подразненням, розміром запалення, почервонінням тощо. Ми пам’ятаємо, як лікар забороняв нам мочити пробу, дряпати або будь-як інакше подразнювати місце, де було введено туберкулін. Так, зайвий раз подразнювати або дряпати це місце дійсно не можна, проте вода на реакцію ніяк не впливає.

«Якщо ви знаєте, що пробу Манту можна мочити — гортайте далі. Вода на шкірі ніяк не може вплинути на пробу Манту. Адже ін’єкція туберкуліну вводиться внутрішньошкірно, куди вода сама по собі не проникає. У рекомендаціях західних організацій, наприклад CDC, немає жодних обмежень щодо цього»,— пише Супрун на своїй сторінці у Facebook.

Після гучної заяви низка ЗМІ, зокрема загальнонаціональні канали, інтернет-портали, радіостанції розгорнули цілі дискусії з залученням експертів, аби упевнитися у тому, що Супрун має рацію, бо все життя проба Манту мала бути сухою, а після зими 2018 правило втратило своє значення.

Міф №2. У всьому винна вегето-судинна дистонія (ні)

Разом із пробою Манту більшість читачів, можливо, згадає візити до кардіолога або терапевта, яким не надто подобається працювати щодня, ще й розбиратися з надокучливими пацієнтами, які вічно чогось хочуть зі своїми численними скаргами. Ви приходите до лікаря, скаржитеся йому на підвищений тиск, прискорене серцебиття, напади тривоги і неспокою, біль в області серця, головний біль. Проте аналізи часто-густо показують, що ані сильних запалень, ані серйозних патологій начебто в організмі нема. Тоді рука кардіолога опускається на папір і пише діагноз «вегето-судинна дистонія». Проте виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун наголошує, що такої хвороби не існує, це лише «совєцький міф».

«Вегето-судинна дистонія (дисфункція вегетативної нервової системи, нейроциркуляторна дистонія) — не діагноз, а синдром, що використовують при комплексі різноманітних скарг та симптомів у пацієнта. Під ним, як під парасолькою, ховається цілий комплекс симптомів»,— пише очільниця МОЗ.

Найчастіше лікар пише ВСД у випадках, коли пацієнт відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, відчуття нестачі повітря та “клубку в горлі”, у нього тремтять руки, коли він скаржиться на прискорене серцебиття, коливання тиску, біль в області серця й при цьому має нормальну кардіограму, має дискомфорт у животі, закреп, пронос, метеоризм або печію, запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає. Але Супрун застерігає, що ставлячи діагноз ВСД, лікар «зливає» пацієнта, а головна причина дискомфорту й надалі ховається в організмі.

Якщо основна причина не виявлена одразу, Уляна Супрун рекомендує включити до обстеження загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, іноді — добовий моніторинг ЕКГ чи ЕхоКГ, за потреби УЗД органів черевної порожнини, рентгенографію грудної клітки, в деяких випадках МРТ головного мозку, консультації кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, невролога, а якщо об’єктивно немає підстав вважати пацієнта хворим, а він продовжує скаржитись — варто направити його на прийом до психолога або психіатра.

Міф №3. Кого варто називати «психом»?

У суспільстві, зокрема українському, побутує думка, що кожна людина, у якої медик констатує психічні розлади — небезпечна, неадекватна, таких часто називають психами. У травні, місяці інформування про психічне здоров’я, Уляна Супрун спростувала цей стереотип. За її словами, психічним розладом називають і залежності, і розлад особистості, і депресію, і тривожні розлади. Люди з такими проблемами є абсолютно безпечними, намагаються вести нормальний спосіб життя. Так само побутує думка, що такі проблеми не виникають у підлітків та дітей, що ці речі можна «перерости». Однак практика показує, що одна дитина з п’яти має психічні проблеми. До них можна віднести і наркотичну та алкогольну залежності. Хтось думає, що кинути пити — справа сили волі, але частіше це твердження є несправедливим, адже людям з подібними вадами необхідна допомога кваліфікованого спеціаліста. Медикаментозно доводиться лікувати і депресію, яку багато людей відмовляються сприймати як серйозну проблему. Хтось називає це продуктом ліні, а хтось — небажанням боротися з поганим настроєм. Насправді ж депресія потребує комплексної терапії. Супрун також закликає припинити упереджено ставитися до осіб з психічними проблемами, адже це зовсім не клеймо, і більшість людей з психічними розладами є абсолютно спокійними та адекватними.

Міф №4. Досі хрускаєте пальцями, коли нудно? Продовжуйте!

Хрускіт пальцями, напевне, одна із найневимушених розваг людини під час роботи за комп’ютером, з документами, перегляду телебачення або кіно, а часом перед бійкою або ж просто під час ходьби. Але коли малими відгинали собі пальці до хрускотіння у суглобах, мама могла казати, що це шкідливо для здоров’я, бо у старшому віці може виникнути артрит. Уляна Супрун спростовує і цей поширений міф. Насправді жодного підтвердження, що хрускіт у суглобах шкодить їм, немає.

«Взагалі зв’язок між хрустінням суглобів та артритом досліджувався різноманітними науковцями і на сьогодні не представлено жодних переконливих доказів, які б його підтвердили. Результати більшості досліджень вказують на те, що хрустіння не є шкідливим, якщо під час нього ви не відчуваєте болю та дискомфорту»,— пише очільниця МОЗ.

Вона наводить досить переконливе дослідження американця Дональда Унгера, який двічі на день протягом п’ятдесяти років хрустів суглобами лише лівої руки, а праву лишав у спокої. Після 36 тисяч 500 разів хрустіння Унгер виявив, що артриту немає, а шкоди суглобам не завдано. За таке дослідження американця удостоїли «Шнобелівської» премії.

Міф №5. Остеохондроз чи звичайна комерція?

Діагноз «остеохондроз» є у всіх цивілізованих міжнародних класифікаціях хворіб. Проте між поняттям остеохондрозу на Заході й в Україні існує величезна різниця, адже лікарі по-різному трактують симптоми цього недугу. За міжнародним визначенням, остеохондрозом вважають порушенням нормального розвитку росту кісток з ураженням центрів окостеніння в епіфізі. Як правило, починається в дитинстві як дегенеративний або некротичний стан. Проте український лікар може назвати остеохондрозом будь-який біль у спині. Саме тому Уляна Супрун руйнує і цей поширений міф, який давав людям вагому підставу лежати на дивані перед телевізором зі скаргами на спинний біль.

«Як результат, для лікування призначається дообстеження (рентген, МРТ), знеболювальні препарати та інші дороговартісні методи, що в цілому досить сильно б’ють по кишені пацієнтів. Коли пацієнт у західних країнах звертається з такими скаргами, лікарі використовують симптоматичний діагноз – «back pain» (просто біль в спині), при якому рекомендують максимальне збереження фізичної активності, лікувальні вправи або нестероїдні знеболювальні препарати»,— пише Супрун.

Якщо у пацієнта дійсно більш серйозні проблеми, то до симптоматики, окрім болю, додається порушення чутливості кінцівок, проблеми у роботі тазу, болі вночі тощо. У такому випадку хворому призначають додаткове обстеження, яке в 1% випадків фіксує патології хребта, наприклад, пухлини, гнійно-запальні процеси, туберкульоз.

Ви досі вважаєте, що у вас остеохондроз, ВСД або усе разом? Читайте Супрун

Українська медицина є прямим нащадком радянської. Тоді лікарі полюбляли радикальні методи, згідно з якими краще щось видалити, аніж розбиратися у проблемах організму пацієнта. До того ж треба було будувати комунізм, а не займатися усілякими медичними дослідженнями, доводячи, що існує безліч хворіб, не пов’язаних з ВСД. Часи минають, а методика і менталітет, та навіть спеціалісти, лишаються у своїх кабінетах, тому зараз важливо перебороти стереотипізоване радянське бачення медицини на прогресивне, адекватне. Уляна Супрун намагається поділитися власним досвідом, набутим протягом років життя у США, розвіяти міфи і полегшити людям життя, зберігши сили людей на вирішення серйозних проблем, а не уявного остеохондрозу, якого й близько може не бути.

Анастасія Струк