Найкраща освіта – це самоосвіта

Студенти дедалі частіше жаліються на недостатню кількість знань в університеті, а викладачі в свою чергу стверджують – університетська освіта – це здебільшого самостійна робота. Тож постає питання наскільки реально самостійно освоїти професію, і тоді чи потрібен для того університет та система, яку він пропонує.


Справді, щоразу після невеликих опитувань, навіть у колі своїх знайомих, вимальовується така картина: більшість з них впевнена, що не зможе використати університетські знання у майбутньому. Доволі багато студентів вважають, що університет дає занадто багато теорії, вони не отримують жодних практичних навичок, а практика, іншими, сучасними словами, «скіл» – це саме те, чого вимагатиме майбутній роботодавець.

Це напевно одвічна проблема, зокрема нашої країни. Звісно, викладачі не є винними у такій ситуації, вони просто йдуть за програмою, а точніше за системою. Наша українська система освіти є далекою від ідеальної, болонська система то взагалі викликає великі питання, суперечки і непорозуміння. Вона аж ніяк не підлаштована під нашу країну і, більше того, кожен собі інтерпретує її як хоче, як йому буде зручно. Доволі дивний підхід, але тим не менш, тема то не про недосконалість української освіти.

Чи реально все ж навчитись основам самостійно?

Звісно, що стосується теоретичних знань, то тут до вищих навчальних закладів немає жодних претензій. Бухгалтери точно знають, що вивчає дисципліна облік і аудит, який її предмет та об’єкт, фінансисти прекрасно розбираються в тому, що вивчає дисципліна фінанси і кредит, журналісти чудесно обізнані в системі жанрів, а «айтішники» знають, що таке інформаційні технології. Але якщо спитати того ж «айтішника», де він набув практичних навичок, то відповідь, на жаль, буде – не в університеті.

«Я зараз працюю інженером контролю якості в американській ІТ-компанії, все, що я зараз вмію вивчив абсолютно сам, ну, так вже скалалося, що тому, чим я займаюся, насправді в університетах не вчать, тому і довелося самостійно працювати. Спершу я просто багато читав, до того ж читав одну книгу десь рази три, адже с першого насправді важко щось винести. А потім пішов стажером в компанію, відповідно навички набувалися під час роботи. А потім пішов на курси, типу підвищення кваліфікації, отримав диплом, і цього для моєї сфери просто з головою вистачить, як то кажуть», – розповів айтішник Владислав Куліченко.

Насправді таких прикладів доволі багато. То що для цього потрібно? Просто багато читати, чи може проходити курси або ж одразу іти на практику чи стажування? Насправді потрібно робити все це одночасно. Звичайно, таке навчання буде коштувати грошей, адже гідні книги не безкоштовні, а курси теж не на благодійних засадах дають свої послуги. Тому треба бути готовим до того, що ваше самостійне навчання обійдеться вам в копієчку. Тут все залежить від того, чому ви надаєте перевагу і скільки ви готові витратити на своє навчання.

Які є альтернативи стаціонарному навчанню в університеті?

Неможливо оминути той факт, що ми все ж живемо не в 19 столітті, і навіть не в 20. Зараз час технологій, які стрімко розвиваються, і направлені на те, щоб полегшити життя людей. Як не крути, варто повернутися до теми недосконалих українських вишів. Адже система практично виключає будь-яку можливість дистанційного навчання, або ж навіть читання потрібних книжок онлайн. Доволі часто студенти зіштовхуються з тим, що їм необхідний якийсь підручник чи посібник, а в інтернеті його немає. Це насправді дуже дивно в наш час. Часто від викладачів чути фразу: «Начитаються в інтернеті своїх статей незрозумілих, а потім нічого не знають і сказати нічого не можуть». Ну потрібно ж розуміти, що було б набагато легше усім нам, якби той підручник можна було б знайти в мережі. Так, бібліотека – це круто і таке інше, але часто стається і таке, що приходиш вже туди, адже жоден сайт не знає того підручника, який тобі потрібен, і тобі вже насправді нічого не залишається. А в бібліотеці радісно повідомляють, що та книжка, яка тобі потрібна є, але взяти її можна лише в читальному залі. Ну супер, а якщо мені реферат потрібен чи до іспиту готуватися, то я цілий вечір проведу в читальному залі, ну і, власне, у мене ж не тільки той предмет, з якого потрібен підручник. Але це вже інше, повернусь до теми самоосвіти.

Тож, американці, як завжди, вигадали чудову штуку, яка на жаль, у нас немає великої популярності, сподіваюся, поки що. Тож, до прикладу, «Coursera» – портал, який робить освіту доступною кожному, і робить це дистанційно. Зокрема цей проект пропонує пройти онлай-курси з різних університетів світу, якщо такі курси студент пройшов успішно, то він отримує диплом чи сертифікат. Якщо заглибитись у цю тему, то Coursera – це і є найкращий приклад самоосвіти, де все залежить від тебе. Немає лекцій, на яких перевіряють присутність, немає такого, що викладач на пару не прийшов, немає також і того, що три роки поспіль студенти вивчають один і той же предмет, просто по-різному сформульований. Це не означає те, що контроль відсутній і таке інше, просто це система освіти адаптована під реалії сьогодення. Кожного тижня студентам надсилають відеолекції та уроки, вони виконують домашні завдання, творчі завдання та проекти. Немає і такого, що всі зареєстровані отримують диплом, багато кого відсіюють, якщо не виконати ряд завдань або ж не перетнути мінімальний поріг в балах.

Але насправді великим плюсом, який відрізняє цей портал від інших є можливість отримання сертифікату від провідних світових навчальних закладів. Серед них і Універститет Мічигану, Масачусетський технологічний інститут, університети Стенфорду і Дюку, Вашингтонський та багато інших.

А вибір спеціалізацій теж немалий, це і гуманіратні науки, комп’ютерні, бізнес, науки про данні, математика та логіка, природничі науки, соціальні, вивчення мов, медицина і біологія. Це насправді не реклама Coursera, а просто вдалий приклад того, наскільки легким і доступним є самостійне навчання. Тут вже все залежить лише від самої людини. Звісно, за курси від провідних ВНЗ потрібно доплачувати.

Тож питання в тому, що зараз суспільство живе в надшвидкому темпі, навчання теж повинно іти в ногу з часом, а не залишатися десь в 60-х роках минулого століття.

Кузик Анастасія