[Не]слабка стать: як припинити дискримінацію на роботі?

Як зробити свій шлях до успіху складнішим, а зарплатню – меншою? Просто народіться жінкою. Досі вважають, що жінка має сидіти з дітьми та мити посуд – та ніяк не будувати кар’єру! Мовляв, чоловіки сильніші й розумніші, тому придатніші для роботи. І все б нічого, якби цей стереотип не панував серед багатьох роботодавців. Як із цим боротися? Далі – топ-6 найпоширеніших штампів статевої дискримінації на роботі.


Якось співачка Бейонсе, акторки Дженніфер Гарнер і Джейн Лінч, дизайнер Діана фон Фюрстенберг, екс-держсекретар США Кондоліза Райс та інші відомі жінки взяли участь у соціальному проекті Ban Bossy. Ця кампанія покликана звернути увагу суспільства на те, як складно більшості жінок дається шлях кар’єрними сходами і як часто успішний результат сприймають негативно.

Зокрема, зіркові героїні ролика виступили проти словесної дискримінації жінок в бізнесі, а саме – проти принизливої форми bossy, яка вживається стосовно успішних жінок-керівників як пестливий еквівалент слова бос.

Можемо одразу похвалитися, що в українській та російській мовах такого лінгвістичного казусу не існує. Чого не скажеш, на жаль, про дискримінацію жінок у сфері праці. Багато хто, навіть не помічаючи цього, піддається їй увесь час: із першої зустрічі з роботодавцем  і до звільнення. Як відчути несправедливе ставлення до себе раніше, ніж воно виллється в конфлікт із судовим прецедентом? Запам’ятайте кілька кричущих ознак невиправданих статевих відмінностей у правах і обов’язках.

Начальник: Заміжня? Дитини не плануєте?

В очах будь-якого боса заміжня жінка віком від 22 до 30 років – найбільш небажаний кандидат на працевлаштування. Хитрі начальники розуміють, що ризик виходу в декрет великий, і хочуть скоротити його до мінімуму. Вони ставлять на співбесіді особисті питання на тему того, чи не збираєтеся ви заводити дітей. Без сумнівів, наймач, крім вашої освіти та досвіду роботи, може спиратися і на ряд непрямих ознак, наприклад, на рекомендації з минулого місця роботи або результати тестування. Однак відмовити вам, запідозривши в бажанні стати матір’ю, він не має права. Пам’ятайте також, що за законом ви не зобов’язані розповідати потенційному шефові про те, хто у вашу відсутність доглядає за дітьми, як часто вони хворіють і чи є під опікою у вас літні або хворі родичі.

Начальник: За кого ви голосуватимете на виборах?

Роботодавець має право цікавитися тільки тією особистою інформацією, що пов’язана з конкретними вимогами на пропонованій посаді. Якщо вам не потрібно працювати на благо якої-небудь секретної організації або закритої релігійної спільноти, пам’ятайте, що питання про ваші політичні погляди, національність, віросповідання і членство в організаціях ви можете спокійно залишати без відповіді.

Начальник: Прикріпіть ще фото, бажано в купальнику!

Схоже пояснення буде і тут. Якщо ви не влаштовуєтеся на роботу, де доведеться «працювати обличчям» (професія МОДЕЛІ – один з очевидних винятків), то прикладати фотографію до резюме ви не зобов’язані, а вимога начальника обов’язково подивитися на ваше фото – невиправдана примха.

Для працевлаштування на посади, де зовнішній вигляд не має фактичного значення, вас не мають права оцінювати за зовнішніми даними.

Начальник: Вибачте, але ми на це місце шукаємо чоловіка…

Найбільш частий вид дискримінації на робочому місці відбувається ще до того, як ви встигнете сісти в своє нове крісло. Це – професійна сегрегація з поділом фахів на чоловічі і жіночі. Якщо не йдеться про шкідливе виробництво і вагітну жінку в ролі кандидата, то будь-який поділ професій за статевою ознакою відбувається не на підставі законів, а на базі стереотипів у суспільстві. Так, суто «жіночими» вважаються професії бібліотекарки, вчительки, няньки, швачки – все, що так чи інакше входить у коло домашніх обов’язків жінки, які їй приписуються як природні і логічні.

Чоловікам приписують покликання, пов’язані з грошима і наполегливою фізичною працею: фінансист, маклер, аналітик, водій, виконроб. У Європі жінка-таксист – нормальне явище, а в Росії – «Прішлітє мнє другую машину!».

У тому, що в багатьох країнах століттями чоловіки видобувають вугілля, а жінки – вишивають хусточки, можна бачити лише продиктований традиціями ліризм, а можна – справжнісіньку дискримінацію. Як показує статистика, галузі та види праці всередині сфер, у яких домінують жінки, відрізняються заниженими ставками порівняно з «чоловічими» професіями і в суспільстві характеризуються як непрестижні.

Начальник: Ви про яке підвищення? Температури?

Цей вид дискримінації на робочому місці також можна віднести до професійної сегрегації. Тут вона відбувається по вертикалі: працівників обмежують у просуванні кар’єрними сходами. За статистикою, більша кількість чоловіків на керівних посадах і жінок на підрядних свідчить про те, що вертикальна сегрегація часто заснована саме на відмінностях за статевими ознаками. Іншими словами, якщо ви дуже хочете стати великим босом і невимовно стараєтеся, а на підвищення йде ваш колега-чоловік – це привід поставити начальнику кілька уточнювальних питань із Трудовим кодексом у руках.

Начальник: Я не бачу приголомшливого результату!

Отримувати «по шапці» за незадовільну якість роботи – це далеко не привід звертатися в суд. Але якщо недостатньо поінформований роботодавець судить працівника на підставі середніх характеристик групи, до якої він належить, а не інформації про його індивідуальну продуктивність – це так звана статистична дискримінація. Ви маєте право вимагати, щоб вас оцінювали за прямими доказами вашої праці.


Психолог Марія Фалікман – про те, якою ціною жінці дається успіх у науковій галузі:

У психології так вже склалося, що навіть в академічному середовищі переважають жінки. Тому говорити про дискримінацію не доводиться (хоча, як і в інших областях, відсоткове співвідношення чоловіків і жінок у науці непорівнянне з відсотковим співвідношенням юнаків і дівчат на відповідних факультетах університетів). І якщо більшість класиків XX століття – чоловіки, то на початку XXI століття серед них вже чимало жінок, досягнення та авторитет яких безперечні.

Інша справа – кар’єра в нинішніх реаліях. Мені тут ввижається елемент автодискримінаціі, пов’язаний зі спробами поєднати горезвісну академічну кар’єру і виховання дітей.

Щоб подати заявку на грант, написати статтю чи монографію, потрібен час. Щоб отримати цей час, необхідні гроші на няню. А вона нині коштує набагато більше за найвищі академічні зарплати.

Щоб були гроші на няню, потрібно отримати грант, для чого необхідно писати статті та монографії. Або, як альтернатива, можна прочитати ще кілька курсів лекцій чи перекласти яку-небудь популярну книжку. І тут знову-таки потрібна няня. Виходить, вона отримує гонорар за лекції, а часу на наукову працю вже немає.

Зазвичай я проводжу ранок на прогулянці в парку з молодшою дитиною, день – на маршруті «школа-музика-інші заняття» старшої. І вже ввечері настає час для академічних занять. Звичайно, діти теж часто бачать мене або з роздруківками і олівцем, або з ноутбуком. При цьому час на експерименти, без яких у моїй справі як без рук, доводиться викроювати немислимим чином. Тим часом усе інше – від аналізу даних до роботи з текстами – у «зміщений» графік якось уписується, лекції заганяються на вечір і на суботу, а розмови зі студентами та аспірантами вдома за чашкою чаю нітрохи не гірші за розмови на кафедрі. Але це питання, яке ми частенько обговорюємо з колегами-дослідниками, радше фінансове.


Наостанок

Який висновок можна зробити? «Слабка» стать – зовсім-таки не слабка, а навіть навпаки. Адже поки пересічний чоловік хвалиться підвищенням на роботі, жінка відчайдушно б’ється на два, а то й на три фронти. Відповідальність (бо є для кого заробляти гроші), дисципліна (ми встигаємо робити абсолютно все – ще й укладку), наполегливість і жага до зростання (спробуй вижити з нашими цінами, якщо ти не начальник) роблять жінку чудовим працівником. А що, як горе-роботодавець не хоче вас брати, бо ви не чоловік? Це його проблема, а не ваша:)

Марина Ансіфорова